Постанова Одеський апеляційний суд № 504/4131/25

Номер провадження: 33/813/615/26 Номер справи місцевого суду: 504/4131/25 Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.03.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сиротко Михайло Володимирович, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 16 січня 2026 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,- У С Т А Н О В И В: Короткий виклад обставин справи Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №461500 від 22 вересня 2025 року, складеним о 11:59 годин відносно ОСОБА_1 встановлено, що остання 13 вересня 2025 року о 15:00 годин за адресою м.Одеса, вул. Семена Палія,127 керувала транспортним засобом марки Citroen C4, р/н НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння, згідно висновку лікаря нарколога КНП «ООНЦПЗ» ООР серії № 002133 від 21 вересня 2025 року. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.. Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною постановою адвокат Сиротко М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 16 січня 2026 року скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою заявили клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначали, що у зв`язку з тим, що постановою Одеського апеляційного суду 11.02.2026 року первісно подано апеляційну скаргу було повернуто, а з урахуванням усунених недоліків з апеляційною скаргою звернулись 16.02.2026 року, враховуючи, що у строки визначені ст.294 КУпАП не мали можливості реалізувати своє право на оскарження даної постанови. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що факту керування в стані наркотичного сп`яніння не доведено, а мотиви з яких виходив суд першої інстанції є помилковими. Вважали, що висновок медичного огляду №002133 містить суперечливі дані, так як не зазначено в ньому, що виявлена речовина входить до офіційного переліку препаратів , які знижують швидкість реакції. Зазначали, що поліцейськими безпідставно зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а подальші докази зібрані у справі є недопустимими. Також зазначали, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним доказом у справі. Крім того, вважали, що судом першої інстанції порушено право на захист ОСОБА_1 , так як судовий розгляд проведено без її участі , не досліджено , що її діях відсутня суб`єктивна сторона правопорушення , так як особа яка керувала транспортним засобом не мала умислу, оскільки приймала призначені ліки за рецептом, будучи впевненою у їх безпечності для водіння. Зазначала, що судом не враховано обставин, що пом`якшують відповідальність, так як ОСОБА_1 самостійно виховує двох неповнолітніх дітей та застосована санкція перешкоджає у разі екстрених ситуацій вільно пересуватись, а так як скаржниця є безробітною, то покладення на неї вказаного штрафу поставить її родину у скрутне матеріальне становище. Явка в судове засідання Сторона захисту була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання сторони не з`явились, клопотань про відкладення не надходило. Позиція апеляційного суду Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 11.02.2026 року апеляційну скаргу адвоката Сиротко М.В. було повернуто. В подальшому адвокат через суд першої інстанції 16 лютого 2026 року звернувся повторно з апеляційною скаргою з урахуванням усунених недоліків, які були підставою для повернення такої апеляційної скарги. Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження стороні захисту не було можливим звернутись повторно із апеляційною скаргою, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 16 січня 2026 стосовно ОСОБА_1 .. Щодо суті апеляційної скарги Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що факт події зазначеного адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №461500 від 22 вересня 2025 року, складеним о 11:59 годин відносно ОСОБА_1 встановлено, що остання 13 вересня 2025 року о 15:00 годин за адресою м.Одеса, вул. Семена Палія,127 керувала транспортним засобом марки Citroen C4, р/н НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння, згідно висновку лікаря нарколога КНП «ООНЦПЗ» ООР серії № 002133 від 21 вересня 2025 року. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.; - висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №002133 від 21.09.2025, згідно якого ОСОБА_1 на момент проведення огляду в медичному закладі, тобто станом на 21.09.2025, перебував у стані сп`яніння, викликаного лікарськими препаратами; - відеозаписом з нагрудної камери відео-реєстратору співробітників поліції, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , факт якого нею не заперечувався, а також огляд останньої на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Із аналізу наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції, яким надійшло повідомлення про те, що вказаний громадянин перебуває у наркотичному сп`янінні, після чого поліцейський в ході проведення бесіди з ним запідозрив, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, пославшись на наявні у останньої ознаки такого сп`яніння, що й послугувало підставою для пропозиції останній пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Зафіксовано факт згоди ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння та зафіксовано безпосередньо сам огляд у КНП «ООМЦПЗ» ООР. З долученого до матеріалів справи висновку КНП «ООМЦПЗ» ООР № 002133 від 21.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції . Апеляційний суд критично оцінює посилання захисника на те, що висновки суду є суперечливими з огляду на відсутність в матеріалах справи висновку спеціаліста стосовно того, чи вживаний ОСОБА_1 лікарський препарат не відноситься до переліку заборонених лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції під впливом цих лікарських препаратів, з огляду на наступне. Ознаками перебування під впливом лікарських препаратів, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), а саме порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ цієї Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Лабораторне обстеження ОСОБА_1 в кабінеті медичних оглядів на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів проводилось відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за допомогою імунохроматографічного тестування. Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував, як і не оскаржував дії працівників медичного закладу. Доводи апеляційної скарги, що факту керування в стані наркотичного сп`яніння не доведено, а мотиви з яких виходив суд першої інстанції є помилковими, апеляційний суд вважає не слушними, так як не містять належних та допустимих доказів в їх підтвердження. Доводи, що поліцейськими безпідставно зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а подальші докази зібрані у справі є недопустимими, апеляційний суд зазначає, що доказів оскарження дій поліцейських у встановленому законом порядку до матеріалів справи не долучено. Стосовно доводів, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним доказом у справі, апеляційний суд вважає їх безпідставними, так як всі наявні докази у справі в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Доводи, що судом першої інстанції порушено право на захист ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає не слушними, так як сторона захисту була обізнана про наявність судової справи, та перебування даної справи на розгляді Пересипського районного суду м. Одеси, так як заявляли про відкладення судового розгляду призначеного на 05.12.2025 року о 10:00 год., також з матеріалів справи вбачається, що адвокат Сиротко М.В. був приєднаний до справі у підсистемі «Електронний суд» та отримував судові повістки та процесульні документи у цій справі, крім того отримував повідомлення у мобільному додатку «Viber», які і отримувала ОСОБА_1 (а.с.23-32). Крім того, апеляційний суд зазначає, що необізнаність ОСОБА_1 про заборону керування під дією лікарських засобів, які знижують реакцію водія, не звільняє її від відповідальності. Долучені докази у вигляді медичних документів, що ОСОБА_1 рекомендовано до вживання лікарський препарат «Опіпрам» є антідепресантом, який не рекомендовано до вживання водіїв, так як його використання має вплив на нервову систему організму людини та зменшує реакцію як водія. Також з відеозапису чітко вбчається, що мовлення ОСОБА_1 було порушено, вона вимовляла слова не чітко та з характерною затримкою, а тому у поліцейських були наявні всі підстави вважати, що в неї наявні ознаки характерні до наркотичного сп`яніння. Стосовно доводів, що судом не враховано обставин, що пом`якшують відповідальність, так як ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає, що санкція ч.1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною, а тому як і судом першої інстанції так і апеляційним судом враховуються наявні обставини, але ж у силу вимог закону застосувати їх неможливо. Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР). Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а саме - керування транспортним засобом, під дією лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 16 січня 2026 року. Апеляційну скаргу адвоката адвоката Сиротко Михайло Володимирович, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 16 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький