Постанова 4856 № 240/12039/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12039/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 16 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 20.11.2024 року №2563 "Про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про договір оренди землі". Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та Брусилівською селищною радою 25.02.2020 року був укладений договір оренди відносно земельних ділянок: - площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989; - площею 60,9094 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0991; - площею 99,5524 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0990. Вказані земельні ділянки на правах суборенди були передані Фермерським господарствам "Нона-6", "Нона-8", "Нона-4". Правомірність таких договорів була предметом судового розгляду Господарським судом Житомирської області у справі №906/631/23. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.03.2024 року в даній справі первісний позов задоволено частково: визнано недійсним договір оренди землі від 25.02.2020, який укладений між Брусилівською селищною радою та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок: площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989; площею 60,9094 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0991; площею 99,5524 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0990; Скасовано державну реєстрацію права суборенди на вказані земельні ділянки; зобов`язано Фермерські господарства "Нона-6", "Нона-8", "Нона-4" повернути Брусилівській селищній раді Житомирського району Житомирської області зазначені земельні ділянки; при цьому відмовлено в позові в частині вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки та в частині вимоги про скасування державної реєстрації прав оренди; відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року рішення Господарського суду Житомирської області від 18.03.2024 по справі №906/631/23 залишено без змін, тобто вказане рішення набрало законної сили 27.06.2024 року. Судом встановлено, що 05.11.2024 року до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Брусилівської селищної ради Житомирської області про роз`яснення рішення в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки та в частині вимоги про скасування державної реєстрації прав оренди. З результатами розгляду вказаної заяви Господарським судом Житомирської області була постановлена ухвала від 11.11.2024 року про відмову у роз`ясненні судового рішення. Як зазначено в ухвалі від 11.11.2024 року Господарського суду Житомирської області, у тексті рішення суд повно і зрозуміло обґрунтував рішення про відмову в позові в частині вимоги про скасування державної реєстрації прав оренди з посиланням на ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначивши, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (договір від 25.02.20), відповідні права припиняються, тобто факт визнання недійсним договору оренди призводить до внесення відповідних записів до реєстру автоматично, саме тому суд вказав, що скасування державної реєстрації прав, які виникли з договору оренди, є неналежним та зайвим способом захисту. Судом встановлено, що 20.11.2024 року Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області було прийнято оскаржуване рішення №2563 "Про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про договір оренди землі". Як зазначено в даному рішенні, Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області вирішили "виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про договір оренди землі від 25.02.2020 року, укладений між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області та громадянином ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 були передані в користування земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту села Биків Житомирського району Житомирської області, а саме земельні ділянки з: кадастровим номером 1820983500:05:000:0989 площею 171,4828 га; кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 площею 60,9094 га ; кадастровим номером 1820983500:05:000:0990 - площею 99,5524 га , у зв`язку з визнанням на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 18.03.2024 року №906/631/23 недійсним договору оренди землі від 25.02.2020, укладеного між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області та громадянином ОСОБА_1 ". На думку позивача, відповідач ухвалив протиправне рішення від 20.11.2024 року №2563 "Про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про договір оренди землі", що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист (частина перша статті 5 КАСУ Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, як вірно зауважив суд першої інстанції, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено Відповідачем. Варто зазначити, що оскаржуване рішення Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 20.11.2024 року №2563 "Про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про договір оренди землі" за своєю суттю є зверненням відповідача, як власником земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, до відповідного державного реєстратора зумовлене необхідністю відображення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо визнання судовим рішенням недійсним договору оренди конкретних земельних ділянок від 25.02.2020, укладеного між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області та громадянином ОСОБА_1 . Вказане рішення відповідача не є рішенням, в якому реалізовано ті чи інші владні публічно-владні управлінські функції, не є рішенням, який стосується прав або інтересів позивача чи іншої визначеної в акті особи або осіб, не є рішенням, яке зобов"язує позивача чи іншої визначеної в акті особи або осіб вчинити певні дії. Верховний Суд неодноразово наголошував, що з`ясування правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується. Відсутність такої заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, від 10.08.2020 у справі №522/1611/17, 31.03.2021 у справі №640/21611/19 та від 28.09.2021 у справі №802/350/17-а). Позивач, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі не наводить аргументів, та не зазначає, які саме його права є порушеними внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, та як таке рішення позбавляє його можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково і яке саме. Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.