Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/5984/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/547/26Головуючий по 1 інстанції Справа №703/5984/25 Категорія: 310020000 Волосовський В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хлопова Андрія Володимировича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,- в с т а н о в и в : У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що з 11 листопада 2023 року вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказала, що вони з чоловіком ОСОБА_1 як до, так і після народження сина ОСОБА_3 , проживали разом за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, їх з відповідачем подружнє життя не склалось. У липні 2025 року між родиною чоловіка, ним самим та позивачем виникли непорозуміння, тому в серпні 2025 року позивач разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_3 переїхала проживати до м. Сміла, Черкаського району, Черкаської області та продовжує проживати, здійснюючи постійний догляд за своїм малолітнім сином. Також у позовній заяві вказала, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до неї про розірвання шлюбу, хоча вона неодноразово просила його зберегти сім`ю. Відповідач проживає окремо, а весь тягар по утриманню і доглядом за дитиною поклався на позивача і їй у цьому допомагає її мати. Водночас, у зв`язку з перебуванням у декретній відпустці позивач не має можливості працювати та заробляти кошти, тому потребує матеріальної допомоги від батька дитини. Вказує, що останній є фізично здоровим, працездатним, офіційно працевлаштований - перебуває на службі в ДСНС, тому має офіційну заробітну плату. Керуючись такими доводами, ОСОБА_2 просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання як дружини по догляду за малолітнім сином у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, і до досягнення сином ОСОБА_3 трирічного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року позов задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 03 вересня 2025 року, і до досягнення дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 -адвокат Хлопов А.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити або визначити мінімальний розмір з урахуванням доводів скарги. Апелянт зазначає, що вимоги позивачки про стягнення аліментів на її особисте утримання є безпідставними або такими, що мають бути зменшені, з огляду на те, що позивач є працездатною особою та може самостійно забезпечувати свої потреби. Крім того, просить врахувати, що позивач має значні кредитні зобов`язання та зловживає правом, витрачаючи кошти на азартні ігри. Скаржник не заперечує проти обов`язку утримувати дитину, проте вважає несправедливим утримувати позивача в ситуації, коли кошти витрачаються не на сім`ю та дитину, а на її особисті борги та азартні ігри. Зауважує, що відносно ОСОБА_2 відкрито судове провадження щодо стягнення кредитної заборгованості (справа 756/14897/25), що підтверджує її фінансову неспроможність та ризик того, що отримані аліменти не будуть використані на утримання дитини чи сім`ї, а підуть на погашення боргів чи азартні ігри. Судом першої інстанції вищевказане до уваги взято не було. Також звертає увагу на те, що 14 липня 2025 року Нововодолазьким районним судом Харківської області видано судовий наказ, яким наказано: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення аліментів, ціна позову у якому визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам. За матеріалами справи встановлено, що 11 листопада 2023 року між сторонами було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.8). Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду № 703/4414/25 від 18 вересня 2025 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.82). Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року, виданого повторно Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 9). При розгляді справи встановлено, що дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/003889454; відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданими виконавчим комітетом Смілянської міської ради з № 3896 від 18 серпня 2025 року; довідкою ОК «Сміла» № 31 від 26 серпня 2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 фактично проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ; актом мешканців будинку АДРЕСА_3 , посвідченого 26 серпня 2025 року головою ОК «Сміла» Гончаренко М.П.; актом обстеження житлово-побутових умов, складеним 25 вересня 2025 року представниками служби у справах дітей, яким також підтверджується факт, що позивач ОСОБА_2 фактично без реєстрації проживає разом із малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10,11,12,13,75). Указані фактичні обставини сторонами у справі визнаються та не оспорюються. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Правовідносини сторін у справі мають наступне правове регулювання. Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною другою статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Отже, частина четверта статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу. Таким чином, особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - неможливості чоловіка надавати таке утримання. Як убачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження неможливості надавати фінансову допомогу позивачу як матері спільної дитини, яка не досягла трирічного віку. Відповідачем визнається факт його офіційного працевлаштування та залучення до виконання службових обов`язків у зоні бойових дій. Відомості щодо наявності або відсутності у відповідача рухомого та нерухомого майна, іншого доходу, перебування на його утриманні інших дітей, непрацездатних батьків у матеріалах справи відсутні. Доводи апеляційної скарги щодо наявності на утриманні відповідача матері та бабусі, які є інвалідами, потребують постійної підтримки і відповідач здійснює повсякденне забезпечення їх життєвих потреб, включно з медичним доглядом, придбанням ліків, продуктів харчування та іншими витратами матеріалами справи не підтверджені. Доводи апеляційної скарги щодо працездатоності позивача та її можливості самостійно забезпечувати свої потреби є безпідставними, оскільки право на утримання від батька дитини жінка має незалежно від її працевлаштування та матеріального становища. Розірвання шлюбу не спростовує права позивачки, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трирічного віку. Заперечення відповідача щодо обов`язку утримувати дружину у зв`язку із використанням нею коштів на погашення кредитних зобов`язань та азартні ігри самі по собі не є достатньою і безумовною підставою для звільнення відповідача від обов`язку утримання жінки до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідач є молодою працездатною особою і матеріалами справи не спростовано факт спроможності останнім надання утримання дружині, яка проживає зі спільною дитиною, якій не виповнилось три роки, тому чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, як на дружину, яка доглядає малолітню дитину до трирічного віку. Проте, з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин та вищевикладених норм законодавства, апеляційний суд вважає, що стягнення із скаржника в цій справі аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частини усіх його доходів та за умови наявності у відповідача обов`язку утримувати малолітню дитину, яка проживає разом із матір`ю, становитиме надмірний та несправедливий тягар для нього. Апеляційний суд вважає, що за наведених обставин розумним та справедливим розміром аліментів, які слід стягнути з відповідача на утримання дружини, є 1/6 частина всіх його доходів щомісячно. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року у даній справі в частині визначення розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, слід змінити, визначивши його у розмірі 1/6 частини усіх доходів (заробітку) відповідача щомісячно, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню, а рішення районного суду - до зміни, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат. Виходячи із положень ч. ч. 6, 10 ст. 141 ЦПК України та з урахуванням часткового задоволення позову, часткового задоволення апеляційної скарги, відповідачу за рахунок держави слід компенсувати судовий збір у розмірі 121,12 грн. Керуючись ст. ст. 35, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу - задовольнити частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року - змінити в частині визначення розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, визначивши його у розмірі 1/6 частини усіх доходів (заробітку) відповідача щомісячно. У решті рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року- залишити без змін. Компенсувати ОСОБА_1 121,12 грн. судового збору за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: