Постанова 4801 № 149/767/23

Справа № 149/767/23 Провадження № 22-ц/801/1524/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 рокуСправа № 149/767/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого судді Сопруна В.В., суддів Берегового О.Ю., Оніщука В.В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №149/767/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року, яке ухвалене суддею Вергелес В.О. в Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області, повний текст складено 16 травня 2023 року, в с т а н о в и в : В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, мотивуючи позовні вимоги тим, за період перебування їх у шлюбі у них народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ухиляється від покладених на нього обов`язків. В даний час дитина проживає з позивачем та повністю знаходиться на її утриманні. Позивач не працює, займається виключно вихованням та доглядом дитини. Відповідач є фізично здоровим, працездатним, інших дітей на своєму утриманні немає, а тому має можливість утримувати позивача до досягнення дитиною трирічного віку. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дочкою трирічного віку. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року позов задоволено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не дотримано вимог процесуального законодавства, а ухвалене рішення не відповідає вимогам ст.206 ЦПК України. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2023 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Судом встановлено, 12 березня 2021 року між сторонами зареєстровано шлюб. Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 липня 2021 року Дарницьким відділом ДРАЦС у м. Києві ЦМУМЮ (а.с.7). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання №17-38/771 від 18 травня 2021 року та витягу з реєстру територіальної громади №2022/000080869 від 13 липня 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.6,8). Положеннями статей 75, 80, 84 СК України передбачено, що право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Частиною другої статті 80 СК України передбачено, що розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Згідно з положеннями частин другої, четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і у разі розірвання шлюбу. Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Розмір утримання не пов`язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу. Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно застосував наведені вище положення СК України, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн щомісячно, до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є працездатною особою, має змогу надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 , яка здійснює догляд за їхньою спільною донькою, що не досягла трирічного віку, у зв`язку з чим позбавлена можливості працевлаштуватись та отримувати самостійний дохід. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Визначений судом розмір аліментів на дружину відповідає обставинам справи, а доводи ОСОБА_2 про відсутність у нього можливості сплачувати аліменти на дружину є безпідставними. Посилання ОСОБА_2 на те, що згідно рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2023 року з нього стягуються аліменти на утримання доньки, висновків суду не спростовують, оскільки сплата аліментів на утримання доньки не звільняє його від обов`язку надавати матеріальну допомогу дружині. Подальша зміна майнового чи сімейного стану платника аліментів не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, а може бути підставою звернення до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для скасування рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують вірні висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 26 липня 2023 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Береговий О.Ю. Оніщук В.В.