Постанова 4807 № 334/9315/24

Дата документу 04.03.2026 Справа № 334/9315/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/9315/24 Головуючий у 1-й інстанції: Телегуз С.М. Провадження № 22-ц/807/280/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Гончар М.С., Онищенка Е.А. при секретарі: Смокотіній В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трегубенка-6,6А", третя особа - Комунальне підприємство «Водоканал» Запорізької міської ради, про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ «Трегубенка-6,6А», третя особа - КП «Водоканал» Запорізької міської ради, про відшкодування моральної шкоди, просила суд стягнути з ОСББ «Трегубенка-6,6А» на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. та судовий збір в сумі 2 422,40 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трегубенка-6,6А», третя особа - Комунальне підприємство «Водоканал» Запорізької міської ради, про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення. 03 жовтня 2025 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трегубенка-6,6А» Габуєв Г.Ю. сформував в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній справі, в обґрунтування якої зазначав, що ОСББ «Трегубенка-6,6А» для захисту своїх прав та інтересів уклало договір про надання правової (правничої) допомоги з адвокатським об`єднанням «Право Студія» № 60-24 від 05.12.2024 року. У промові представник відповідача - адвокат Габуєв Г.Ю. 30.09.2025 року заявив про те, що остаточний розрахунок судових витрат буде наданий протягом 5 днів після ухвалення рішення. Витрати на професійну допомогу адвоката складаються з наступного: 1) складання та направлення відзиву на позовну заяву (відповідно додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (п. 1) вартість гонорару 3000 грн.; 2) участь адвоката у судовому засіданні 09.04.2025 (відповідно додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (п. 3) вартість гонорару 2000 грн.; 3) участь адвоката у судовому засіданні 29.05.2025 (відповідно додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (п. 3) вартість гонорару 2000 грн.; 4) участь адвоката у судовому засіданні 04.09.2025 (відповідно додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (п. 3) вартість гонорару 2000 грн.; 5) участь адвоката у судовому засіданні 30.09.2025 (відповідно додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (п. 3) вартість гонорару 2000 грн., всього в сумі 11 000 грн. До заяви додано платіжні інструкції про сплату гонорару та акт прийому-передання правової допомоги за договором № 60-24 від 05.12.2024 року. Посилаючись на вказані обставини, представник ОСББ «Трегубенка-6,6А» просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Трегубенка-6,6А» судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 11 000 грн. Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трегубенка-6,6-А" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11 000 грн. Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в судовому рішення не зазначено про подання стороною відповідача попереднього розрахунку судових витрат. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Зазначає, що для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Вказує, що представник відповідача всупереч положенням статей 137-138 ЦПК України не надав, зокрема, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах цієї справи, оформлений у встановленому законом порядку. Вважає, що розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаною роботою. Справа за своєю суттю не відноситься до складної, при тому, співмірність вартості правничої допомоги до складності справи, невеликий обсяг доказів та часу, затраченого на складання процесуальних документів та участі у судових засіданнях, не варто такого розміру витрат. Від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трегубенка-6,6А» - адвоката Габуєва Г.Ю. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду - без змін. Зазначає, що під час підготовки відзиву на позовну заяву, відповідач повідомив про очікувані судові витрати, а саме про розмір витрат на правову допомогу адвоката. Їх розмір є фіксованим, відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги № 60-24. На підтвердження витрат надано акти виконаних робіт, платіжні інструкції про сплату гонорару. Участь адвоката в судових засіданнях підтверджена відповідними протоколами судових засідань. У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач не заперечував про такі витрати, не вказував про їх необґрунтованість, не наводив аргументи про їх неспівмірність. Взагалі жодних заперечень не подавав. У апеляційній скарзі також не наводить жодних підстав. Вважає витрати співмірними. Проведено 4 засідання та складено відзив на позовну заяву. Жодних необов`язкових дій адвокатом не проведено. Підстав для скасування додаткового рішення також не наведено. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції входив із того, що оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд виснував, що заявлені представником відповідача суми є обґрунтованими, реальними та співмірними зі складністю справи. З огляду на викладене, з урахуванням відсутності клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважав, що до стягнення з позивача підлягають витрати відповідача на правову допомогу в сумі 11 000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ «Трегубенка-6,6А», третя особа - КП «Водоканал» Запорізької міської ради, про відшкодування моральної шкоди, просила суд стягнути з ОСББ «Трегубенка-6,6А» на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. та судовий збір в сумі 2 422,40 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСББ «Трегубенка-6,6А», третя особа КП «Водоканал» Запорізької міської ради, про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення. 03 жовтня 2025 року представник ОСББ «Трегубенка-6,6А» Габуєв Г.Ю. сформував в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній справі. На підтвердження надання правничої допомоги та її обсягу стороною позивача до матеріалів справи додано:копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 60-24 від 05.12.2024 року, укладеного між ОСББ «Трегубенка-6,6А» та Адвокатським об`єднанням «Право Студія»; копію акту прийому-передання правової (правничої) допомоги від 02.10.2025 року; копію ордеру про надання правничої допомоги від 21.06.2025 року; копію платіжної інструкції № 83 від 09.12.2024 року на суму 5000 грн.; копію платіжної інструкції № 24 від 09.04.2025 року на суму 2000 грн.; копію платіжної інструкції № 65 від 30.09.2025 року на суму 2000 грн.; копію платіжної інструкції № 66 від 30.09.2025 року на суму 2000 грн. З акту прийому-передання правової (правничої) допомоги від 02.10.2025 року вбачається, що витрати відповідача складають: 1) складання та подання відзиву на позовну заяву - 3000 грн.; 2) участь адвоката у судовому засіданні 09.04.2025 - 2000 грн.; 3) участь адвоката у судовому засіданні 29.05.2025 - 2000 грн.; 4) участь адвоката у судовому засіданні 04.09.2025 - 2000 грн.; 5) участь адвоката у судовому засіданні 30.09.2025 - 2000 грн., всього - 11 000 грн. Відповідачем сплачено за надану правову допомогу на користь Адвокатського об`єднання «Право Студія» 11 000 грн., що підтверджується копіями: платіжної інструкції № 83 від 09.12.2024 року на суму 5000 грн.; платіжної інструкції № 24 від 09.04.2025 року на суму 2000 грн.; платіжної інструкції № 65 від 30.09.2025 року на суму 2000 грн.; платіжної інструкції № 66 від 30.09.2025 року на суму 2000 грн. Позивачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подано. Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Кожен має право на професійну правничу допомогу (частина перша статті 59 Конституції України). За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19). Одним із принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 133 і частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи. Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною четвертою цієї статті Кодексу визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) обґрунтованість, 4) розумність і співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, а також значення справи для сторін. Принцип змагальності під час вирішення цього питання знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Водночас у частинах третій - п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Саме такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22. Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача разомз першою заявою по суті спору (у відзиві), серед іншого, зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Беручи до уваги викладене та зважаючи на вищезазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правової (правничої) допомоги № 60-24 від 05.12.2024 року, укладеного між ОСББ «Трегубенка-6,6А» та Адвокатським об`єднанням «Право Студія», акт прийому-передання правової (правничої) допомоги від 02.10.2025 року, платіжні інструкції № 83 від 09.12.2024 року, № 24 від 09.04.2025 року, № 65 від 30.09.2025 року, № 66 від 30.09.2025 року, відсутність заперечень позивача,колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь ОСББ «Трегубенка-6,6А» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 13 березня 2026 року Головуючий Д.А. Трофимова Судді: М.С. Гончар Е.А. Онищенко