Постанова Одеський апеляційний суд № 523/18569/25

Номер провадження: 33/813/304/26 Номер справи місцевого суду: 523/18569/25 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу захисника Ільїчова Сергія Дмитровича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 23.08.2025 о 21:53 годині керував транспортним засобом Mitsubishi Galant, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Краснослобідська, в м. Одесі, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проведено на місці зупинки, за допомогою газоаналізатора Драгер, прилад ARLM-0406 тест 1637, результат позитивний 2,10‰, чим порушив п. 2.9.а ПДР. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Ільїчов С.Д., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відеозапис не містить доказів підтвердження перевірки поліцейським ознак сп`яніння, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, та про них не було повідомлено ОСОБА_1 , що суперечить вимогам п. 3 розділу 1, п. 1 розділу ІІ Інструкції № 1452/735. Зазначає, що поліцейські, в порушення вимог Інструкції № 1452/735, не проінформували ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу Drager ARLM 0406, не надали йому сертифікат відповідності спеціального технічного засобу та свідоцтва про повірку, не роз`яснили процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не повідомили про наявність законного права у разі незгоди з його результатами пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. В апеляційній скарзі захисник Ільїчов С.Д. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що копія оскаржуваної постанови надійшла до електронного кабінету представника 19.12.2025 о 02:22 год. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисник Ільїчов С.Д. до судового засідання не з`явилися, належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи: рекомендоване повідомлення про направлення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 74); захисник Ільїчов С.Д. отримав судову повістку-повідомлення в електронний кабінет 14.02.2026 о 06:17:04 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 73). 03.03.2026 захисник Ільїчов С.Д. надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та захисника (а.с. 75-77), що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. З огляду на наведене та зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Ільїчова С.Д. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. З матеріалів справи вбачається, що постанова Пересипського районного суду м. Одеси винесена 18.11.2025 за відсутності ОСОБА_1 . Поштове відправлення, направлене ОСОБА_1 (судова повістка) повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням строку зберігання» (а.с. 24), що не є належним сповіщенням про дату, час та місце розгляду справи. До Єдиного реєстру судових рішень оскаржувану постанову надіслано судом: 18.12.2025, зареєстровано: 19.12.2025, забезпечено надання загального доступу: 22.12.2025. З апеляційною скаргою захисник звернувся до суду 23.12.2025. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, забезпечення надання загального доступу постанови в ЄДРСР лише 22.12.2025, апеляційний суд вважає клопотання обґрунтованим та за можливе поновити захиснику Ільїчову С.Д., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження. Щодо суті апеляційної скарги. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735). Відповідно до пунктів 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 432294 від 23.08.2025, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 23.08.2025 о 21:53 годині керував транспортним засобом Mitsubishi Galant, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Краснослобідська, в м. Одесі, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проведено на місці зупинки, за допомогою газоаналізатора Драгер, прилад ARLM-0406 тест 1637, результат позитивний 2,10‰, чим порушив п. 2.9.а ПДР, вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень (а.с. 1) - роздруківкою приладу Drager Alkotest 7510, відповідно до якої результат 2,10 проміле (а.с. 5); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів,?в якому вказано, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, проба позитивна, кількісний показник 2,10%, з результатами огляду ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його підпис (а.с. 6); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2025, відповідно до якого від проведення огляду в медичному закладі відмовився (а.с. 8); - відеозаписом, з якого вбачається, що на питання поліцейського куди прямуєте, ОСОБА_1 відповів, що додому (21:56:27 хв). При проведенні поверхневої перевірки, поліціант запитав чи вживав ОСОБА_1 , попросив зробити видих в його сторону (21:58:50 хв). Поліцейський вказав, що «трошки пахне», на що ОСОБА_1 сказав: «Пиво выпил еще в обед» (21:59:10 хв) (мовою оригіналу). На пропозицію пройти тест на місці зупинки, погодився, результат тесту склав 2,10% (22:00:43 хв). Поліцейський роз`яснив, що буде складено протокол, роз`яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України (22:03:10 хв). Щодо доводу скарги, що поліцейські не надали сертифікат відповідності спеціального технічного засобу та свідоцтва про повірку, апеляційний суд вказує таке. У п. 5 розділу 2 наказу МВС України та МОЗ України № від 09.11.2015 року за № 1452/735 встановлено, що перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. З наявних відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 не заявляв вимогу про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку, відтак доводи скарги є необґрунтованими. Оцінюючи доводи скарги, що поліцейські не роз`яснили процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не повідомили про наявність законного права у разі незгоди з його результатами пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, апеляційний суд вказує таке. З матеріалів справи вбачається, що особа з результатами проведеного огляду погодилася, будь-яких заперечень щодо їх правильності або клопотань про проведення повторного огляду в закладі охорони здоров`я не заявляла. За таких обставин саме по собі нероз`яснення зазначеного права не свідчить про істотне порушення процедури проведення огляду та не є безумовною підставою для скасування постанови, а підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у справі. Посилання захисника, що відеозапис не містить доказів підтвердження перевірки поліцейським ознак сп`яніння, спростовується дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що при проведенні поверхневої перевірки, поліціант запитав чи вживав ОСОБА_1 та попросив зробити видих в його сторону (21:58:50 хв), після чого вказав, що «трошки пахне», на що ОСОБА_1 вказав: «Пиво выпил еще в обед» (21:59:10 хв) (мовою оригіналу). Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Інших доводів апеляційна скарга не містить. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Поновити захиснику Ільїчову Сергію Дмитровичу, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу захисника Ільїчова Сергія Дмитровича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова