Постанова Одеський апеляційний суд № 521/2355/24

Номер провадження: 33/813/1037/24 Номер справи місцевого суду: 521/2355/24 Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Пухи А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Старюк Віталія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,- В С Т А Н О В И В: Короткий виклад обставин справи Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №732224 від 01 лютого 2024 року вбачається, що 01 лютого 2024 року о 15 годині 33 хвилин у м. Одесі по вул. Св. Ріхтера, 44, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Daewoo Nubira», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною постановою адвокат Старюк В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою адвокатом Старюк В.А. надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року в обґрунтування якого зазначають, що про існування постанови ОСОБА_1 стало відомо лише 13 квітня 2024 року, а з матеріалами справи ознайомився лише 14 квітня 2024 року. В обґрунтування своїх вимог зазначають, що зупинка поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була незаконною, так як останнім не було допущено порушень ПДР та не вчинено інших дій , за які транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 слід було зупинити та за сукупністю з іншими обставинами, уданому випадку вважали, що не можуть бути належними та допустимими доказами вини. Посилання суду першої інстанції на положення п. 7 ст.83 ЗУ Про правовий режим воєнного стану вважали необґрунтованими, щодо законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з потребою провести огляд. Вважали, що працівниками поліції не було дотримано встановленого законом порядку огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення поза розумним сумнівом не мають свого підтвердження. Зазначали, що працівниками поліції було складено протокол відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП , але ж матеріали цих справ не об`єднано в одне провадження та не передано одному і тому ж судді на розгляд, що є грубим порушенням розгляду адміністративних справ на думку адвоката. Вважали, що в оскаржуваній постанові суду першої інстанції лише зазначались докази наявні в матеріалах справи, а не досліджувались судом у відповідності до діючого законодавства, з оглядну на наступне: - протокол про адміністративне правопорушення було складено без присутності водія; - суд першої інстанції не досліджував відеозапис , а лише посилався на його наявність; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яннія не складалось у присутності ОСОБА_1 .. Зазначав, що працівниками поліції було порушено право на захист ОСОБА_1 , так як він не розумів, що йому роз`яснювали поліцейські, та вважав, якщоб поліцейськими його права було роз`яснено належним чином, то ОСОБА_1 одразу ж скористався послугами адвоката. Вважали, що наявні в матеріалах справи докази є суперечливими та такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги, так як транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без законних підстав. Позиція апеляційного суду Адвоката Старюк В.А. просив відкласти перший розгляд справи суд задовольнив клопотання, в друге судове засідання не зявився, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Оскаржувана постанова Малиновського районного суду м. Одеси була ухвалена 01 березня 2024 року . Матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_3 та його представнику копії постанови. Про існування постанови ОСОБА_1 стало відомо лише 13 квітня 2024 року, з матеріалами справи ознайомився лише 14 квітня 2024 року. В подальшому адвокат через суд першої інстанції 18 березня 2024 року звернувся з апеляційною скаргою. Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 та його захиснику не була направлена копія постанови, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 01.03.2024 стосовно ОСОБА_4 .. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно п. 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до п.п. 7-8, 15 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №732224 від 01 лютого 2024 року, -відеозаписами з портативного відеореєстратора №471466, №474567; -направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 лютого 2024 року. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Апеляційним судом перевіряючи мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №732224 від 01 лютого 2024 року, згідно якого 01 лютого 2024 року о 15 годині 33 хвилин у м. Одесі по вул. Св. Ріхтера, 44, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Daewoo Nubira», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. - відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 під керуванням транспортним засобом «Daewoo Nubira», номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції на підставі того, що останнім було порушено вимоги дорожнього знаку 5.16 п. 33 ПДР України. Надалі працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти поверхневу перевірку і поверхневий огляд транспортного засобу під його керуванням, на що останній погодився і продемонстрував працівникам поліції вміст його особистих речей та транспортного засобу. Під час з`ясування анкентих данних працівниками поліції встановлено відсутність у ОСОБА_1 категорії В, а саме дозвілу на керування легковими транспортними засобами. В подальшому працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що в нього вбачаються ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано проїхати до медичного закладу для встановлення стану сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився і поїхав з поліцейськими до медичного закладу. Під час їзди до медичного закладу , в розмові з поліцейськими ОСОБА_1 повідомив, що декілька тижнів тому, його знайомий привіз з закордону курильний пристрій з вмістом наркотичних речовин, який шляхом куріння вживав ОСОБА_1 , при тому ж поліцейськими повідомлялось ОСОБА_1 , що при таких обставинах результат тесту може бути позитивним, у відповідь на що ОСОБА_1 запитав, що краще йому робити в цьому випадку, на що поліцейськими йому роз`яснено, що у разі позитивного результату тесту чи в результаті відмови останнього буде всеоднак притягнуто до відповідальності, на що ОСОБА_1 вияв бажання чіткої відмови від проходження процедури освідування на встановлення стану його сп`яніння ; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КМП «ООНЦПЗ» ООР від 01.02.2024, від повідно до якого працівниками поліції були виявлені в ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, тремтіння пальців рук, нечітка мова, зінці очей не реагують на світло. Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та на вимогу поліцейського фактично своїми діями та поведінкою відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, що зупинка поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була незаконною, так як останнім не було допущено порушень ПДР та не вчинено інших дій , за які транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 слід було зупинити та за сукупністю з іншими обставинами, у даному випадку вважали, що не можуть бути належними та допустимими доказами вини, на думку суду є такими, що не відповідають наявним матеріалам справи, адже з наявного в матеріалах відеозапису чітко вбачається, що працівниками поліції одразу ж було повідомлено ОСОБА_1 , що його зупинено внаслідок порушення вимог дорожнього знаку 5.16 п.33 ПДР України ( 01:25:15 відеозапису наявного в матеріалах справи), тому такі обставини не спростовані належними та допустимими доказами. Щодо доводів стосовно того, що посилання суду першої інстанції на положення п. 7 ст.83 ЗУ Про правовий режим воєнного стану є необґрунтованими, щодо законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з потребою провести огляд, також не відповідають обставинам справи так як, поліцейськими було повідомлено ОСОБА_1 , що його зупинено внаслідок порушення вимог дорожнього знаку 5.16 п.33 ПДР України ( 01:25:15 відеозапису наявного в матеріалах справи), а коли у поліцейських виникли підозри, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп`яніння з метою дотримання вимог законодавства провели поверхневий огляд його особистих речей і транспортного засобу, з якими останній погоджувався, дії працівників поліції в цій частині не оскаржував у встановленому порядку до відповідних органів, тому апеляційний суд вважає, що такий довод є необгрунтований належними та допустимими доказами і спростований наявним в матеріалах справи відеозаписом. Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було дотримано встановленого законом порядку огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення поза розумним сумнівом не мають свого підтвердженнятак як на думку суду спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог дорожнього знаку 5.16 п.33 ПДР України був зупинений працівниками поліції, в ході з`ясування обставин було встановлено, що у останнього відсутня категорія В яка надає дозвіл керування легковими транспортими засобами, а також те, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння, з метою з`ясувавння стану сп`яніння останній погодився пройти процедуру освідування в медичному закладі , але ж доїхавши до медичного закладу ОСОБА_1 заявив чітку відмову на проходження процедури освідування, внаслідок чого відносно ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали. Також ці обставини підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КМП «ООНЦПЗ» ООР від 01.02.2024 та протоколом про адміністративне правопорушення відповідно до якого ОСОБА_1 поставив свій влачноручний підпис, що підтверджує його ознайомлення з адміністративними матеріалами. Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції було складено протокол відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП , але ж матеріали цих справ не об`єднано в одне провадження та не передано одному і тому ж судді на розгляд, що є грубим порушенням розгляду адміністративних справ на думку адвоката є частково слушним доводом, на думку суду не є співмірним із суспільної небезпекою завданою адміністративним правопорушенням передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП вчинене ОСОБА_1 , а тому такі доводи є формальними та не відповідають принципу пропорційності. Щодо доводів апеляційної скарги, що в оскаржуваній постанові суду першої інстанції лише зазначались докази наявні в матеріалах справи, а не досліджувались судом у відповідності до діючого законодавства, з оглядну на наступне:- протокол про адміністративне правопорушення було складено без присутності водія не відповідає наявним матеріалам справи, адже з вищевказаного відеозапису чітко вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності ОСОБА_1 , з яким останнього працівниками поліції ознайомлено і роз`яснено, про що останні поставив власноручний підпис; - суд першої інстанції не досліджував відеозапис, а лише посилався на його наявність є такими, що не спростовані належними та допустимими доказами, те, що судом першої інстанції не розкривався в оскаржуваній постанові зміст відеозапису не значить, що судом він не досліджувався, адже апеляційним переглядом підтверджено вірні висновки з яких виходив суд першої інстанції; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яннія не складалось у присутності ОСОБА_1 - є таким, що необґрунтовано належними та допустимими доказами, адже в матеріалах справи цей доказ є в наявності (а.с.6). Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції було порушено право на захист ОСОБА_1 , так як він не розумів, що йому роз`яснювали поліцейські, та вважав, якщоб поліцейськими його права було роз`яснено належним чином, то ОСОБА_1 одразу ж скористався послугами адвоката є такими, що не відповідають наявним доказам у справі, адже в протоколі про адміністративне правопорушення у графі пояснення наявний підпис ОСОБА_1 ,який відповідно до відеозапису наявного в матеріалах справи свідчить про те, що праціавниками поліції роз`яснено зміст простоколу, склад правопорушення та права та обов`язки ОСОБА_1 , а також те, що він маж право скористатись послугами адвоката. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що доказів, щодо оскарження дій поліцейських до апеляційної скарги і до матеріалів справи не надавалось, що свідчить про необґрунтованість такого доводу. Стосовно доводів апеляційної, що наявні в матеріалах справи докази є суперечливими та такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги, так як транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без законних підстав спростовуються доданим до матеріалів справи відеозаписом та іншими вищепереліченими доказами. В даному випадку ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 ніщо не перешкоджало пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку та підтвердити свої твердження про відсутність наркотичного сп`яніння. Крім того, як вбачається із відеозапису, поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому відмовляючи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 діяв умисно та в повній мірі розумів наслідки своїх дій. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР). Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 23 травня 2024 року. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький