Постанова Київський апеляційний суд № 369/8873/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/5098/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 369/8873/20 12 березня 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кукареки Катерини Сергіївни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про виділ частки спадкового майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, - в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив: - поділити житловий будинок по 1/2 частині кожному в натурі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням порядку користування, який вже склався, а саме: - виділити ОСОБА_2 наступні приміщення: житлову кімнату № 2-2 площею 25,6 кв. м, житлову кімнату № 2-3 площею 11,0 кв. м, коридор № 2-4 площею 3,0 кв. м, житлову кімнату № 1-5 площею 20,6 кв. м загальною площею 60,2 кв. м, житловою 57,2 кв. м; - виділити відповідачу ОСОБА_1 наступні приміщення: коридор № 1-1 площею 8,2 кв. м, санвузол № 2 площею 3,2 кв. м, коридор 1-3 площею 10,7 кв. м, житлову кімнату № 1- 4 площею 12,1 кв. м, житлову кімнату № 1-6 площею 18,6 кв. м, кухню № 1-7 площею 11,8 кв. м, загальною площею 64,6 кв. м, житловою площею 30,7 кв. м; - визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 відповідно спадкових часток в будинку, по 1/2 частині кожному та згідно майбутнього висновку експерта; - стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 4537,99 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, витрати на проведення будівельно-технічної експертизи та грошову компенсацію за зменшення належної позивачу на праві власності 1/2 частини будинку на 2,2 кв. м. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилається на те, що він є власником 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 26 жовтня 2018 року, що зареєстровано в реєстрі за № 890 (право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1678044732224). Зазначає, що спадкове майно є спільною частковою власністю його та відповідача, станом на дату подання позову між ними вже існує порядок користування спадковим майном. Разом з тим вказує, що між сторонами не визначений порядок користування земельною ділянкою, яка відповідно до витягу земельно-шнурової книги, виданого виконкомом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради рахується за домоволодінням по АДРЕСА_1 з орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На сьогоднішній день він бажає свою частину домоволодіння виділити в окремий об`єкт нерухомого майна, в окрему одиницю. Відповідач, який є співвласником домоволодіння, не бажає вирішувати питання розподілу домоволодіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою, відповідну угоду укладати відмовляється, що обмежує його права як співвласника. У зв`язку з цим звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про виділ частки спадкового майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено. Виділено у приватну власність ОСОБА_2 у садибному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: житлова кімната № 2-2 площею 25,6 кв. м, житлова № 2-3 площею 11,0 кв. м, коридор № 2-4 площею 3,0 кв. м, житлова № 1-5 площею 20,6 кв. м, загальною площею 60,2 кв. м, житловою 57,2 кв. м; урахуванням господарських будівель та споруд, а саме: вбиральня літ "З", гараж літ. "Б", навіс літ. "К", частина огорожі № 4 (Кфіз знос - 0,9), частина огорожі № 4, вимощення № 7, 1/2 вимощення № 8, хвіртка № 10, ворота з хвірткою № 11, частина огорожі № 12, хвіртка № 13, вимощення І, колодязь ІІ; Виділено у приватну власність ОСОБА_1 у садибному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: коридор № 1-1 площею 8,2 кв. м, санвузол № 1-2 площею 3,2 кв. м, житлова кімната № 1-3 площею 10,7 кв. м, житлова кімната № 1-4 площею 12,1 кв. м, житлова кімната № 1-6 площею 18,6 кв. м, кухня № 1-7 площею 11,8 кв. м, колодязь № 1, огорожа № 4 (к. ф. зн. - 0,4), ворота № 9, 1/2 вимощення № 8, огорожа № 14, частина огорожі № 12; Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками домоволодіння згідно варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 36412/21-43/278/279/22-43/280/22-49 від 16 червня 2023 року, виділивши в користування: ОСОБА_2 земельну ділянку S1 площею 0,0500га (500 кв. м), яка розташована в межах: від т. 1 до т.23 - 5,44м; від т.23 до т.22 - 6,19м; від т.22 до т.21 - 1,17м; від т.21 до т.20 - 3,24м; від т.20 до т. 19 -3,81м; від т. 19 до т. 32 - 3,53м; від т. 32 до т. 18 - 5,87м; від т. 18 до т. 17 - 1,02м; від т. 17 до т. 16 - 5,96; від т. 16 до т. 15 - 1,03м; від т. 15 до т.14 - 4,41м; від т. 14 до т. 30- 1,93м; від т.30 до т.29 - 3,45м; від т.29 до т. 28 - 4,37м; від т. 28 до т.27 - 5,56м; від т. 27 до т.26 - 5,0м; від т.26 до т. 25 - 4,25м; від т. 25 до т. 24 -11,01м; від т. 24 до т. 4 - 7,97м; від т. 4 до т. 3 - 9,43м; від т. 3 до т. 2 - 4,71м; від т. 2 до т. 1 - 2,21м. ОСОБА_1 земельну ділянку S2 площею 0,0500га (500 кв. м), яка розташована в межах: від т.6 до т. 7 - 1,52м; від т.7 до т.8 - 7,83м; від т.8 до т.9 - 5,61м; від т.9 до т.10 - 4,77 м; від т. 10 до т.11 - 8,60м; від т. 11 до т.12 -5,42м; від т. 12 до т. 13 - 4,85мг; від т.13 до т. 14 - 13,41м; від т. 14 до т. 30 - 1,93м; від т. 30 до т.29 - 3,45м; від т.29 до т. 28 -4,37м; від т. 28 до т. 27 - 5,56м; від т. 27 до т. 26 - 5,0м.; від т. 26 до т. 25 - 4,25м; від т. 25 до т. 24 - 11,01 м; від т. 24 до т. 5 - 13,26м; від т.5 до т. 6 - 5,49м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між вартістю частини нерухомого майна у садибному житловому будинку, що передається ОСОБА_1 в рамках розподілу варіанту № 2 та вартістю його ідеальної частки, що складає 115 731 (сто п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять одна) гривня 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у розмірі 6864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 40 копійок та 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 36412/21-43/278/279/22-43/280/22-49 від 16 червня 2023 року, який суд взяв до уваги як належний та допустимий доказ по справі, технічна можливість виділу ОСОБА_2 житлової кімнати № 2-2 площею 25,6 кв. м, житлової кімнати № 2-3 площею 11,0 кв. м, коридору № 2-4 площею 3,0 кв. м, житлової кімнати № 1-5 площею 20,6 кв. м загальною площею 60,2 кв. м, житловою 57,2 кв. м - існує, за умови відступу від 1/2 його частки, без урахування вартості господарських будівель і споруд, що в одиницях площі становить 2,2 кв. м, а в одиницях вартості становить 115 731 (сто п`ятнадцять тисяч сімсот тринадцять) гривень. У свою чергу, за відсутності погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою, суд визнав можливим встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння за варіантом № 2 висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 36412/21-43/278/279/22-43/280/22-49 від 16 червня 2023 року з урахуванням порядку користування житловим будинком, що склався між співвласниками, та з метою забезпечення вільного користування кожним зі співвласників належним їй майном. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 01 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кукарека К.С. засобами електронного зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що оскаржуване рішення прийняте без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про призначення до розгляду справи 24.10.2025 року, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню на підставі п.3 .ч.3. ст. 276 ЦПК України. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийнято з порушенням норм ст. 43 ЦПК України в частині забезпеченням його участі у судовому засіданні з розгляду справи по суті та при не повному з`ясуванні обставин справи в частині підстав позовних вимог, що є порушенням норми статті 263 ЦПК України. 13 січня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 адвоката Куцар Х. П. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. В судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Кукарека К.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник ОСОБА_2 адвоката Куцар Х. П. проти доводів апеляційної скарги заперечувала. Треті особи виконавчий комітет Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку через систему «Електронний Суд». Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресатам, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 жовтня 2018 року, виданого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М., є власником 1/2 частини жилого будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену частку житлового будинку ОСОБА_2 зареєстрував 26 жовтня 2018 року. Іншим співвласником 1/2 частини домоволодіння є відповідач ОСОБА_1 . Докази наявності інших часток співвласників матеріали справи не містять. Щодо цивільної справи 369/5571/20. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року заочне рішення районного суду залишено без змін. Матеріали справи не містять доказів оскарження судових рішень в касаційному порядку. Щодо цивільної справи 759/20071/20. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Основенко Людмили Миколаївни, Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації права власності - залишено без розгляду (згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України). Як вбачається з наданої позивачем копії технічного паспорту, виготовленого станом на 15 березня 2017 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відповідає таким характеристикам: житловий будинок загальною площею 160,5 кв.м. з літ. "А", житлова прибудова літ. "А1", прибудова літ. "а", прибудова літ. "а1", гараж літ. "Б", сарай літ. "Г", вбиральня літ. "З", сарай літ. "Е", навіс літ. "К", Колодязь № 1, огорожа № 4, вимощення № 7, вимощення № 8, ворота № 9, хвіртка № 10, ворота з хвірткою № 11, огорожа № 12, хвіртка № 13, огорожа № 14, вимощення І, колодязь ІІ. Самочинними забудовами є тамбур літ. "а3" (1-1) та прибудва літ. "4а" (№2-1, №2-5). Відповідно до витягу із земельно-шнурової книги, виданої виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 травня 2020 року за вих. № 383 за домоволодінням по АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. У своїй позовній заяві ОСОБА_2 просить виділити в натурі в окрему одиницю належну йому 1/2 частини домоволодіння, визнавши за ним право власності на виділений в окрему одиницю об`єкт нерухомого майна, а саме на частину житлового будинку з літ. «А» з конкретно визначеними приміщеннями: житлова кімната № 2-2 площею 25,6 кв. м, житлова № 2-3 площею 11,0 кв. м, коридор № 2-4 площею 3,0 кв. м, житлова № 1-5 площею 20,6 кв. м загальною площею 60,2 кв. м, житловою 57,2 кв. м. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про виділ частки в натурі, позивач вказує на те, що причиною звернення до суду є неможливість в добровільному порядку здійснити поділ домоволодіння між ним та відповідачем, оскільки останній не бажає вирішувати це питання. Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 36412/21-43/278/279/22-43/280/22-49 від 16 червня 2023 року, у дослідницькій частині якого розроблені два можливих варіанта поділу (виділу) садибного будинку по АДРЕСА_1 (табл. № 16,17 у висновку та додатки № 1,2 до висновку) з відступом від часток 1/2 та 1/2, та з урахуванням порядку користування будинком, що склався між співвласниками, згідно з якими: По варіанту № 1 співвласнику ОСОБА_2 виділяється 1-4 житлова кімната площею 12,1 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 11,0 кв.м., 2-4 коридор площею 3,0 кв.м., 2-2 житлова кімната площею 25,6 кв.м., вбиральня з літ. "З", гараж з літ. "Б", частина огорожі № 4 (К ф.зн.-0,9), частина огорожі № 4 (К ф.зн. - 0,4), вимощення № 7, 1/2 вимощення № 8, хвіртка № 10, ворота з хвірткою № 11, огорожа № 12 34%, вимощення І, колодязь ІІ, що менше ідеальної частки в одиницях площі на 10,7 кв.м. та менше в одиницях вартості на 202 939 гривень, що складає 43/100 частки у домоволодінні. По варіанту № 1 співвласнику ОСОБА_1 виділяється 1-1 коридор площею 8,2 кв.м., 1-2 санвузол площею 3,2 кв.м., 1-3 житлова кімната 10,7 кв.м., 1-5 житлова кімната 20,6 кв.м., 1-6 житлова кімната 18,6 кв.м., 1-7 кухня 11,8 кв.м., що більше в одиницях площі на 10,7 кв.м. По варіанту № 2 співвласнику ОСОБА_2 виділяється 1-5 житлова кімната площею 20,6 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 11,0 кв.м., 2-4 коридор площею 3,0 кв.м., 2-2 житлова кімната площею 25,6 кв.м., вбиральня літ "З", гараж літ. "Б", навіс літ. "К", частина огорожі № 4 (Кфіз знос - 0,9), частина огорожі № 4 (К фіз. Знос. 0,4), вимощення № 7, 1/2 вимощення № 8, хвіртка № 10, ворота з хвірткою № 11, частина огорожі № 12, хвіртка № 13, вимощення І, колодязь ІІ, що менше ідеальної частки в одиницях площі на 2,2 кв.м. По варіанту № 2 співвласнику ОСОБА_1 виділяється: 1-1 коридор площею 8,2 кв.м., 1-2 санвузол площею 3,2 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 10,7 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 12,1 кв.м., 1-6 житлова кімната площею 18,6 кв.м., 1-7 кухня площею 11,8 кв.м., колодязь № 1, огорожа № 4 (к. ф. зн. - 0,4), ворота № 9, 1/2 вимощення № 8, огорожа № 14, частина огорожі № 12, що більше ідеальної частки в одиницях площі на 2,2 кв.м. Щодо можливості визначення порядку користування земельною ділянкою, площею 0,15 га по АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників у вищевказаній будівельно-технічній та земельно-технічній експертизі зазначаються наступні варіанти. По варіанту № 1 виділити співвласнику ОСОБА_2 з часткою 1/2 у користування земельну ділянку S1 площею 0,0500га (500 кв. м) яка розташована в межах: від т. 1 до т. 23 - 5,44 м.; від т.23 до т.22 - 6,19м.; від т. 22 до т. 21 - 1,17м.; від т. 21 до т. 20 - 3,24м.; від т. 20 до т. 19- 3,81 м.; від т. 19 до т. 32 - 3,53 м.; від т. 32 до т. 18 - 5,87 м.; від т. 18 до т. 17 - 1,02 м.; від т. 17 до т. 16 - 5,96 м.; від т. 16 до т. 15 - 1,03 м.; від т. 15 до т. 14 - 4,41 м.; від т. 14 до т. 31 - 4,14 м.; від т. 31 до т. 30 - 4,97м.; від т. 30 до т. 29 - 4,37 м.; від т. 29 до т. 28 - 5,59 м.; від т. 28 до т. 27 - 1,0 м.; від т. 27 до т. 26 - 4,46 м.; від т. 26 до т. 25 - 12,80м.; від т. 25 до ь. 24 - 9,93 м.; від т. 24 до т. 4- 11,23 м.; від т. 4 до т. 3 - 9,43 м.; від т. 3 до т. 2 - 4,71 м.; від т. 2 до т. 1 - 2,21 м. По варіанту № 1 виділити співвласнику ОСОБА_1 з часткою 1/2 у користування земельну ділянку S2 площею 0,0500га (500 кв.м.) яка розташована в межах: від т. 6 до т.7 - 1,52 м.; від т.7 до т.8 - 7,83м; від т.8 до т.9 - 5,61м; від т.9 до т.10 - 4,77м; від т.10 до т.11 - 8,60м; від т. 11 до т.12 -5,42м; від т. 12 до т. 13 - 4,85 м.; від т. 13 до т. 31 - 9,27м.; від т. 31 до т. 30 - 4,97м; від т. 30 до т.29 - 4,37м; від т.29 до т. 28 - 5,59м; від т. 28 до т. 27 - 1.0м: від т. 27 до т. 26 - 4,46м: від т. 26 до т. 25 - 12,80м; від т. 25 до т. 24 - 9,93м: від т. 24 до т. 5 - 10,0м; від т. 5 до т. 6 - 5,49м. По варіанту № 2 виділити співвласнику ОСОБА_2 з часткою 1/2 у користування земельну ділянку S1 площею 0,0500га (500 кв.м.) яка розташована в межах: від т. 1 до т.23 - 5,44м; від т.23 до т.22 - 6,19м; від т.22 до т.21 - 1,17м; від т.21 до т.20 - 3,24м; від т.20 до т. 19 -3,81м; від т. 19 до т. 32 - 3,53м; від т. 32 до т. 18 - 5,87м; від т. 18 до т. 17 - 1,02м; від т. 17 до т. 16 - 5,96; від т. 16 до т. 15 - 1,03м; від т. 15 до т.14 - 4,41м; від т. 14 до т. 30- 1,93м; від т.30 до т.29 - 3,45м; від т.29 до т. 28 - 4,37м; від т. 28 до т.27 - 5,56м; від т. 27 до т.26 - 5,0м; від т.26 до т. 25 - 4,25м; від т. 25 до т. 24 -11,01м; від т. 24 до т. 4 - 7,97м; від т. 4 до т. 3 - 9,43м; від т. 3 до т. 2 - 4,71м; від т. 2 до т. 1 - 2,21м. По варіанту № 2 виділити співвласнику ОСОБА_1 з часткою 1/2 у користування земельну ділянку S2 площею 0,0500га (500 кв.м.) яка розташована в межах: від т.6 до т. 7 - 1,52м; від т.7 до т.8 - 7,83м; від т.8 до т.9 - 5,61м; від т.9 до т.10 - 4,77 м; від т. 10 до т.11 - 8,60м; від т. 11 до т.12 -5,42м; від т. 12 до т. 13 - 4,85мг; від т.13 до т. 14 - 13,41м; від т. 14 до т. 30 - 1,93м; від т. 30 до т.29 - 3,45м; від т.29 до т. 28 -4,37м; від т. 28 до т. 27 - 5,56м; від т. 27 до т. 26 - 5,0м.; від т. 26 до т. 25 - 4,25м; від т. 25 до т. 24 - 11,01 м; від т. 24 до т. 5 - 13,26м; від т.5 до т. 6 - 5,49м. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном ( стаття 317 ЦК України). Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу). До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України). Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому. Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21), від 09 серпня 2024 року у справі № 442/8542/19 (провадження № 61-6570св24). У свою чергу, вирішуючи питання виділення частки зі спільного майна, суди повинні пам`ятати, що визначальним для цього є розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток. Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кожному з них належить по його частини. Технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників встановлена висновком експертів. Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно наведених вище положень ЗК України, що закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. У зв`язку з цим передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Враховуючи наведене, встановивши, що сторони у справі є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кожному з них належить по його частини, позивачем доведена технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та виділення йому в натурі належної йому частини домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так у матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення на судове засідання, призначене на 11.11.2024 року, проте відповідач на вказане судове засідання не з`явився, клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, призначене на 27.02.2025 року. Тобто відповідач будучи обізнаним про розгляд справи, в якій він стороною, не проявляв зацікавленість щодо її судового розгляду, що свідчить про неналежне користування ним своїми процесуальними правами. У свою чергу, встановлені судом першої інстанції обставини в зазначеній справі заявником в апеляційній скарзі не спростовані. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Куцар Х.П. просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат, до відзиву представник позивача долучив копію договору про надання правової допомоги від 24 вересня 2025 року укладений між адвокатом Куцар Х.П. та ОСОБА_2 . Відповідно до розділу 4 зазначеного договору сторони погодили, що гонорар адвоката складається з послуг правового та інформаційно- консультативного характеру, наданих в усній та письмовій формі Клієнту, з кількості та об?єму складених документів та виконання представницьких повноважень Адвокатом в організаціях та установах за цим договором. 4.3. Гонорар Адвоката за цим договором сплачується за фактично виконані роботи на підставі акту виконаних робіт. 4.3. Порядок розрахунків та вартість послуг Адвоката регулюється додатковою угодою до цього договору, що є невід?ємною його частиною та складається в двох примірниках. 4.4. З підстав припинення, розірвання договору витрачені кошти, а також сплачений гонорар за виконану роботу не повертається. 4.5. При вирішенні спору (у тому числі, в досудовому порядку) на користь клієнта, коли останній отримує відшкодування збитків або певну грошову суму у справі ( у тому числі, при укладанні мирової угоди), Клієнт зобов?язується сплатити Адвокату «гонорар успіху» в розмірі 5% від фактично отриманих ним коштів. Також, даний «гонорар успіху» застосовується і при іншому вирішенні за згодою клієнта спору (у тому числі укладення договору). 24 вересня 2025 року між Куцар Х.П. та ОСОБА_2 було укладеного додаткову угоду до договору від 24 вересня 2025 року в якій сторони погодили вартість послуг, що надаються у зв`язку з розглядом цивільної справи в суді першої/апеляційної інстанції. 29 грудня 2025 року між Куцар Х.П. та ОСОБА_2 було підписано акт прийму- передачі виконаних робіт відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: консультація (ознайомлення з матеріалами справи), вартість наданої послуги 2 000,00 грн. та підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 369/8873/20, вартість наданої послуги 5 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 7 000,00 грн. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договіру про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Аналізуючи зазначене в сукупності, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням відсутності зі сторони відповідача заперечень щодо заявленого представником позивача розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн. Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кукареки Катерини Сергіївни залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін. Стягнути зОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року Головуючий: Судді: