Постанова 4857 № 300/7648/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/7648/25 пров. № А/857/5312/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мандзія О.П., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №300/7648/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області) про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у відмові зарахувати до вислуги років в поліції наявні на момент переходу на службу у Національну поліцію України періоди роботи, зобов`язання зарахувати до вислуги років у поліції наявні на момент переходу на службу у Національну поліцію України періоди роботи з 18.10.2006 по 14.10.2007 на посаді начальника фінансової частини Богородчанського районного відділу міліції УМВС України в Івано-Франківській області, з 15.10.2007 по 04.04.2013 на посаді провідного спеціаліста фінансового сектору Богородчанського районного відділу міліції УМВС України в Івано-Франківській області, з 05.04.2013 по 06.11.2015 на посаді спеціаліста-бухгалтера 1-ої категорії Богородчанського районного відділу міліції УМВС України в Івано-Франківській області, з 07.11.2015 по 08.12.2016 на посаді спеціаліста відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Івано-Франківській області, з 09.12.2016 по 13.12.2018 на посаді провідного спеціаліста відділу матеріального обліку управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Івано-Франківській області, з 14.12.2018 по 19.08.2024 на посаді провідного спеціаліста відділу з питань житлового забезпечення управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 11.11.2025 від ГУ НП в Івано-Франківській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк. Оскільки ОСОБА_1 вперше звернулася до ГУНП із аналогічним рапортом ще 21.07.2025 та отримала відповідь 06.08.2025 за №136396-2025, а тому саме 06.08.2025 позивач дізналася про відмову у зарахуванні періодів її роботи на посадах державної служби до вислуги років у поліції для встановлення надбавки за вислугу років та додаткової відпустки, тобто з цього моменту почався перебіг процесуального строку звернення до адміністративного суду. На думку відповідача, позивачем порушено встановлений законом місячний строк звернення до суду. 14.11.2025 представником позивача подано до суду заяву про поновлення процесуального строку. Зазначено, що у рапорті ОСОБА_1 від 21.07.2025 про зарахування періодів її роботи на посадах державної служби до вислуги років у поліції не зазначено жодної адреси електронної пошти, як засобу зв`язку. Однак, відповідь на такий рапорт, відповідачем надіслано на електронну пошту 06.08.2025. При цьому, в порушення Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 №414, відсутні відомості про інші способи вручення позивачці ОСОБА_1 відповіді на її рапорт від 21.07.2025, окрім електронного листа ГУНП в Івано-Франківській області від 06.08.2025 за №136396-2025 по E-mail. Таким чином, на думку представника позивача, строк звернення до суду у даній справі підлягає обчисленню з моменту отримання позивачкою листа ГУНП в Івано-Франківській області №177543-2025 від 25.09.2025. Від відповідача 14.11.2025 надійшло заперечення на відповідну заяву. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій залишено без руху та надано п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів. 01.12.2025 від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, у якій позивач підтвердила, що мають місце поважні причини для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач не отримувала відповідь від 06.08.2025 на її рапорт від 21.07.2025. Зауважила, що звертаючись із відповідним рапортом від 21.07.2025 до відповідача вона не зазначила жодної адреси електронної пошти, як засобу зв`язку, та не вказувала про бажання отримати відповідь на електронну пошту. Ствердила про порушення при надсиланні їй відповіді від 06.08.2025 в частині відсутності електронного цифрового підпису на повідомленні, яке скеровувалося на електронну пошту позивача. Крім того, відсутні інші способи вручення відповіді на вказаний запит. Позивач не заперечує належність їй вказаної поштової адреси, однак неотримання відповідного рапорту може бути зумовлене і технічними причинами. Наголошено, що у зв`язку з важливістю для позивача відповідних правовідносин, вона у розумний строк повторно звернулася із рапортом до відповідача, що свідчить про її дисциплінованість та заінтересованість у захисті такого порушеного права. На вказаний запит отримано відповідь 25.09.2025 та позивач після такого в межах встановленого КАС України строку, звернулася до суду із позовом. Просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити відповідний строк. Ухвалою від 31.12.2025 клопотання Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про залишення позовної заяви без розгляду від 11.11.2025 у справі №300/7648/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задоволено; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила таку в апеляційному порядку. Вважає недоведеним факт отримання ОСОБА_1 листа ГУ НП в Івано-Франківській області від 06.08.2025, з якою суд першої інстанції пов`язав строк, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України. Вважає, що ухвалу від 31.12.2025 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що наказ ГУНП в Івано-Франківській області «По особовому складу» від 20.08.2024 №372 о/с не містить відомостей про вислугу років, яка дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, і надалі такі відомості жодним чином не були повідомлені позивачу. Позивач звертаючись із рапортом до відповідача 21.07.2025 не вказала у ньому засобами зв`язку електронну пошту. Однак, відповідь на вищевказаний рапорт було надіслано відповідачем ГУНП в Івано-Франківській області на електронну пошту позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 з повідомлення про відмову за №136396-2025 від 06.08.2025, що підтверджено долученими відповідачем знімками монітору про відправку по E-mail. Вказані знімки містять відмітку «Потребує підпису», чим підтверджено відсутність електронного цифрового підпису на повідомленні E-mail. Відсутні відомості про інші способи вручення позивачці на її рапорт від 21.07.2025, окрім електронного листа ГУНП в Івано Франківській області за №136396-2025 від 06.08.2025 по E-mail на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка не отримувала відповіді ГУНП в Івано Франківській області за №136396-2025 від 06.08.2025. У зв`язку з важливістю для позивачки правовідносин, які є предметом даного спору, позивачка ОСОБА_1 в розумний строк повторно звернулась із письмовим рапортом 08.09.2025, що свідчить про її дисциплінованість та заінтересованість у захисті такого порушеного права. У відповідь, за допомогою поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» відповідачем ГУНП в Івано-Франківській області надіслано лист №177543 2025 від 25.09.2025, яким повідомлено про відмову зарахувати позивачці до вислуги років відповідні періоди. Отже, строк звернення до суду у даній справі підлягає обчисленню з моменту отримання позивачкою листа ГУНП в Івано-Франківській області №177543-2025 від 25.09.2025. 22.10.2025 позивачем оскаржено таку відмову шляхом подання позову до адміністративного суду, тобто в місячний строк, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України. Відповідачем не було надіслано позивачу повідомлення від 06.08.2025 №136396-2025 засобами поштового зв`язку, і позивач ОСОБА_1 не отримувала засобами поштового зв`язку такої відповіді на її рапорт, що є наслідком порушення відповідачем вимог Закону України «Про електронні комунікації» та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 №414. З додатковим покликанням на вимоги Закону України «Про електронні комунікації» та Інструкції зазначає, що у випадку не зазначення способів комунікації, відповідь слід було продублювати засобами поштового зв`язку. З позиції позивача, суд першої інстанції також не повністю дослідив всіх обставин, які мають значення для даної справи, зокрема правову природу процесуальних строків, активну позицію позивачки на стадії подання рапорту та отримання на нього відповіді, що свідчить про її дисциплінованість та заінтересованість у захисті такого порушеного права, а також не врахував, що залишення позову без розгляду у даній справі має наслідком обмеження доступу до правосуддя позивачки ОСОБА_1 . З огляду на це, суворе застосування процесуальних строків без врахування зазначених факторів суперечить статтям 55, 124 та 129 Конституції України, які гарантують право на судовий захист і зобов`язують суди враховувати об`єктивні перешкоди, що впливають на можливість звернення до суду. Апелянт просила скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі №300/7648/25 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних міркувань. Згідно зі ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. У контексті визначених ч. 1 ст. 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. Водночас за правилами ч. 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій. За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження). Cуд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавець пов`язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23.04.2020 у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу Апеляційний суд зазначає, що звертаючись до суду за захистом своїх прав у межах цієї справи, позивач має на меті домогтися зарахування до вислуги років у поліції наявні на момент переходу на державну службу у Національну поліцію України відповідні періоди її роботи в органах МВС України. У випадку, що склався, фактично підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо права та охоронюваного законом інтересу, є саме незгода із визначенням їй вислуги років для подальшого встановлення надбавки за вислугу років. Наведене свідчить, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача щодо проходження публічної служби. Отже, у категорії справ, до якої належить ця справа, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги). Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин. Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. У контексті наведеного, слід зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Апеляційним судом встановлено, що 21.07.2025 позивач звернулася до відповідача із рапортом (письмовий, не містить реєстраційного номера/такий відсутній на примірниках, що долучені до матеріалів справи), у якому просила у зв`язку з призначенням її з 20.08.2024 на посаду інспектора сектору «Служби освітньої безпеки «Надвірнянського районного відділу поліції» зарахувати до служби в поліції її період роботи в Хмілівській сільській раді на посаді головного спеціаліста по веденню бухгалтерського обліку з 04.02.2002 по 01.04.2002, період роботи в Богородчанському РВ УМВС на посаді начальника фінансової частини та інших посадах державної служби в УМВС в Івано-Франківській області з 18.10.2006 по 06.11.2015, періоди роботи в ГУ НП в Івано-Франківській області на посадах державної служби з 07.11.2015 по 19.08.2024 та перерахувати її вислугу років з 20.08.2024 для встановлення (нарахування) надбавки за вислугу. Вказаний рапорт не містить адреси позивача, а тільки контактний номер телефону. 06.08.2025 на вищевказаний рапорт позивача їй надано відповідь за №136396-2025, у якій зазначено як поштову, так і електронну адресу позивача. У вказаній відповіді зазначено, що посади головного спеціаліста з ведення бухгалтерського обліку, начальника фінансової частини та інші цивільні посади державної служби до Переліку посад і умов їх зарахування, затвердженого Міністерством внутрішніх справ, не включені та не належать до посад, що зараховуються до вислуги років служби в поліції, а тому не підлягають зарахуванню до календарної вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років чи для перерахунку вислуги років служби (а.с.29). Вказану відповідь скеровано на Е-mail позивача (належність саме їй вказаної поштової адреси позивач не заперечує) 06.08.2025 через Систему електронного документообігу Національної поліції України (СЕД НПУ). Апеляційний суд не заперечує встановленого судом першої інстанції дотримання процедури і порядку надсилання відповідачем через відповідну систему електронного листа позивачу саме 06.08.2025, однак вважає передчасними висновки про те, що позивач дізналася про порушення своїх прав саме 06.08.2025. Слід зауважити, що знімки екранів, що долучені до матеріалів справи, стверджують про скерування та доставку такого листа позивачу 06.08.2025, однак не підтверджують, що позивач з таким ознайомилася з таким саме у цей день. Справді до матеріалів справи долучено докази того, що позивач здійснювала вхід за допомогою цієї електронної адреси на освітній портал Національної поліції вперше 30.08.2024 та станом на момент розгляду цієї справи востаннє 16.10.2025, однак вказане все ж не підтверджує факту ознайомлення з вказаним листом 06.08.2025. Позивач не надала до матеріалів справи, як вірно зауважив суд першої інстанції, відомостей із власної електронної скриньки, яка могла б засвідчувати переміщення відповідного документу у папку «Спам» та (2) не доведено, що нею вчинено всі можливих дій на отримання відповідної кореспонденції у описаний спосіб, однак, відсутність таких доказів не є підставою ствердити про протилежне. Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач звернулася до відповідача з рапортом від 08.09.2025 (а.с.26), у якому зазначила, зокрема, що до її служби в поліції не зараховано наявний стаж на момент переходу на службу в Національну поліцію України час роботи в державних органах в період з 18.10.2006 по 19.08.2024, та конкретизувала посади та періоди її служби в органах МВС, що на її думку підлягали врахуванню до стажу. Просила такий зарахувати до вислуги років. Своєю чергою, відповідач надав позивачу аналогічну відповідь на вказаний запит листом від 25.09.2025 за №1775430-2025 та скерував таку засобами поштового зв`язку (копію конверта долучено до матеріалів апеляційної скарги). Слід також зауважити, що вказаний рапорт від 08.09.2025 відповідач не розцінював як повторний чи з тих самих питань, хоча і надав аналогічну відповідь, оскільки такий не містить вказівки на те, що аналогічне питання вже розглядалося та покликання на попереднє відповідь, а розцінив його як інший, ніж попередній. Крім того, вказаний лист надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією поштового конверту, долучено до матеріалів апеляційної скарги, не зважаючи на те, що у повторному рапорті позивача не було зазначено поштової адреси позивача. Оцінюючи викладене у сукупності, позивач вчиняла активні дії щодо захисту своїх прав на зарахування їй відповідних періодів роботи до стажу в органах поліції та на перерахунок її надбавки за вислугу років, адже після звернення із рапортом від 21.07.2025 та не отримавши відповіді на такий, 08.09.2025 звернулася до відповідача із другим рапортом та отримала на такий відповідь від 25.09.2025 вже засобами поштового зв`язку. Після цього, без зайвих зволікань, у місячний строк після її одержання, звернулася до суду із цим позовом. Відповідно, висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, є передчасним. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одним із елементів права на суд, є право на доступ до суду, що по свої суті означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) указала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 було дотримано строк звернення до адміністративного суду. Крім викладеного, апеляційний суд зауважує, що приписами ст. 123 КАС України визначено, що для усунення недоліків позовної заяви в частині обґрунтування своєчасності звернення до суду із позовом та звернення з відповідною заявою про поновлення такого строку або вказання інших підстав для поновлення такого строку встановлено саме термін «протягом десяти днів з дня вручення ухвали». Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 2, 122, 123, 240, 241, 243, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №300/7648/25 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя О. П. Мандзій судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар