Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/157/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/157/25 пров. № А/857/44111/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №300/157/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя Скільського І.І., м. Івано-Франківськ, спрощене позовне провадження без виклику осіб), - В С Т А Н О В И В: 09.01.2025 ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.11.2024 №092750008056 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Ленінська Іскра» за 1986-2002 роки повністю та призначити пенсію і здійснити її виплату, з урахуванням вказаного страхового стажу, з 11.11.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що спірним рішенням від 15.11.2024 №092750008056 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило йому в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено: дата народження на титульній сторінці внесена некоректно та відсутня дата заповнення трудової книжки; періоди згідно довідки №Ш-8/04-01 від 22.07.2019 до страхового стажу не зараховано, оскільки інформація щодо встановленого мінімуму відпрацьованих вихододнів потребує уточнення результатами перевірки, так як їх внесено згідно відомостей нарахування заробітної плати. Позивач вважав такі дії відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства, оскільки в трудовій книжці містяться відповідні записи про періоди його роботи у колгоспі «Ленінська Іскра» з 15.01.1986 по 07.05.2003, що відповідає періодам роботи зазначеним у архівній довідці №Ш-8/04-01 від 22.07.2019 та №Ш-9/04-01 від 22.07.2019. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.11.2024 №092750008056 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 15.01.1986 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.09.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 30.04.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 11.11.2024; - у задоволенні решти вимог відмовлено; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер2186203856) сплачений судовий збір у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періоду його роботи з 15.01.1986 по 07.05.2003, у колгоспі «Ленінська Іскра», який 14.08.1992 перейменовано в АПФ «Іскра» та 25.02.2000 реорганізовано в ТзОВ АПФ «Іскра», записи про прийом на роботу, записи про звільнення, номери і дати документів на підставі яких їх внесено, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 15.01.1986 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.09.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 30.04.2002. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 8 років 20 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці внесена некоректно та відсутня дата заповнення трудової книжки; - періоди згідно довідки №Ш-8/04-01 від 22.07.2019 до страхового стажу не зараховано, оскільки інформація щодо встановленого мінімуму відпрацьованих вихододнів потребує уточнення результатами перевірки, так як їх внесено згідно відомостей нарахування заробітної плати. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 11.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. У зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 15.11.2024 №092750008056. За змістом згаданого вище рішення, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу не враховано: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці внесена некоректно та відсутня дата заповнення трудової книжки; - періоди згідно довідки №Ш-8/04-01 від 22.07.2019 до страхового стажу не зараховано, оскільки інформація щодо встановленого мінімуму відпрацьованих вихододнів потребує уточнення результатами перевірки, так як їх внесено згідно відомостей нарахування заробітної плати. Згідно з наданими документами страховий стаж становить 8 років 20 днів. Вважаючи таку відмову пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд враховує приписи ч.1 ст. 308 КАС України, та зазначає наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV). Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей. Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року. Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років та після досягнення 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року. Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За змістом статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: - відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; - відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; - відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень). Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637). Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування. За обставинами справи на підтвердження трудового стажу позивач надав до пенсійного органу трудову книжку НОМЕР_1 , згідно записів якої ОСОБА_1 , у період з 15.01.1986 по 07.05.2003, працював у колгоспі «Ленінська Іскра» який 14.08.1992 перейменовано в АПФ «Іскра», а 25.02.2000 - реорганізовано в ТзОВ АПФ «Іскра». Записи засвідченні печаткою та містять відомості про документ, на підставі якого внесені записи. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, при розгляді заяви позивача та доданих документів, не враховало зазначені у трудовій книжці відомості про роботу позивача в колгоспі у період з 15.01.1986 по 07.05.2003. При цьому відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком пенсійний орган вказав на те, що періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 не зараховані, оскільки дата народження на титульній сторінці внесена некоректно та відсутня дата заповнення трудової книжки, а періоди згідно довідки №Ш-8/04-01 від 22.07.2019 до страхового стажу не зараховано, оскільки інформація щодо встановленого мінімуму відпрацьованих вихододнів потребує уточнення результатами перевірки, так як їх внесено згідно відомостей нарахування заробітної плати. Водночас, слід зазначити, що трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі. Разом з тим, статтею 56 Закону №1788 передбачено, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин. У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання ОСОБА_1 , під час роботи у період з 15.01.1986 по 31.12.2002 встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин. Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Положеннями Закону 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру. Таким чином, відповідач беззаперечно міг встановити факт зайнятості позивача у період роботи з 1986 по 2002 роки, так як в трудовій книжці містяться відповідні записи. Водночас, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). З огляду на наведене, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки, а саме некоректність дати народження на титульній сторінці та відсутність дати заповнення трудової книжки, не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Крім того, необхідно зазначити про те, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей про спірний період роботи позивача. Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний та не об`єктивний розгляд заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, період роботи позивача з 1986 по 2002 підтверджується архівними довідками№ Ш-8/04-01 від 22.07.2019 та № Ш-9/04-01 від 22.07.2019. Водночас, пенсійний орган вказуючи на те, інформація згідно довідки № Ш-8/04-01 від 22.07.2019щодо встановленого мінімуму відпрацьованих вихододнів потребує уточнення результатами перевірки, так як їх внесено згідно відомостей нарахування заробітної плати. Доказів проведення такої перевірки та її результатів відповідач не надав. Водночас, з матеріалів справи з`ясовано, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано наступні періоди його роботи: з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 01.06.2000 по 30.06.2000, з 01.10.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.08.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.05.2002 по 31.12.2002, що підтверджується розрахунком стажу роботи ОСОБА_1 . Отже, позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 01.06.2000 по 30.06.2000, з 01.10.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.08.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.05.2002 по 31.12.2002, як вірно зазначив суд першої інстанції, не підлягають задоволенню, оскільки такі уже зараховані пенсійним органом до його страхового стажу позивача. З врахуванням наведеного вище суд першої інстанції правильно зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача спірні періоди його роботи з 15.01.1986 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.09.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 30.04.2002, а відтак й правильно зобов`язав відповідача зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача. Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує та змістом доводів повторює позицію викладену у відзиві на позовну заяву, яка суперечить матеріалам справи. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №300/157/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар