Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1270/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1270/21 пров. № А/857/11906/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року в справі №300/1270/20 (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: а) визнати протиправним і скасувати рішення від 25.11.2020 за №2875 про відмову в призначенні пенсії; б) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Коломийській автошколі з 04.06.1985 по 26.02.1988, роботу в колгоспі ім. Леніна, спілці селян «Відродження» з 12.01.1989 по 01.03.1995 та призначити пенсію за віком з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме - з 19.11.2020. Рішенням від 13 травня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позво задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.11.2020 за №2875 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2020 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції про наявність певних виправлень у записах щодо періоду роботи позивача в Коломийській автошколі, що унеможливлює врахування такого стажу при призначенні пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту внесення записів до трудової книжки, тим більше незначні недоліки в заповненні такої не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Щодо роботи в колгоспі, то трудова книжка позивача містить чіткі записи без виправлень щодо цього періоду, а також вказаний період додатково підтверджено архівною довідкою про встановлений мінімум трудової участі та кількість вироблених людиноднів і довідками про архівний витяг з протоколів засідання правління колгоспу ім. Леніна та засідання ради спілки селян «Відродження». Вказує на те, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів у його трудовій книжці відповідачем не надано, а тому правильним є висновок, що останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначенні пенсії за віком. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.11.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.55), та на підтвердження обставин здобуття спірного трудового (страхового) стажу, надав трудову книжку НОМЕР_2 від 05.02.1979, а також відповідні довідки на підтвердження страхового стажу, зокрема: - довідку від 29.05.2020 за №62, видану Товариством з додатковою відповідальністю ,,Коломийське автотранспортне підприємство", про те, що позивач працював у ТДВ ,,Коломийське АТП" - в період з 01.08.1978 по 10.03.1981 (а.с.64); - довідку від 03.06.2020 за №19-08/Ф-19, видану Матеївецькою сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області про отримання позивачем в період з березня 1988 року по січень 1989 року заробітної плати у Міжгосподарському підприємстві по виробництву свинини - радгоспу ,,Україна" (зворотній бік а.с.64); - довідку від 03.06.2020 за №19-08/Ф-18, видану Матеївецькою сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області про період роботи ОСОБА_1 у колгоспі імені Леніна, спілці селян «Відродження» з березня 1989 року по лютий 1993 року (а.с.65); - протокол №12 засідання правління колгоспу імені Леніна від 08.02.1989 про прийняття на роботу позивача разом із супровідним листом архівного відділу Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 09.06.2020 за №04-01/П-293 (зворотній бік а.с.65, а.с.66-67). За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та поданих останнім документів, Головне управління Пенсійного фонду України в області 25.11.2020 прийняло рішення №2875 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.16-17). Як свідчить зміст даного рішення, а також пояснення відповідача, органом пенсійного фонду обчислено страховий стаж позивача, який становить 18 років, і до якого не враховано період роботи у колгоспі імені Леніна, спілці селян « Відродження » з 12.01.1989 по 01.03.1995, оскільки в книзі обліку трудового стажу та в книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу ім. Леніна, спілки селян « Відродження » за 1989-1993 роки зазначено прізвище ОСОБА_1 . (так в документі), що суперечить паспортним даним заявника - ОСОБА_1 . Управлінням також не враховано період роботи ОСОБА_1 в Коломийській автошколі з 04.06.1985 по 26.02.1988, проте такий період та мотиви його не врахування в оскаржуваному рішенні відсутні. Не погоджуючись із відмовою Головного управління ПФУ в області у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що орган пенсійного фонду не вчинив всіх передбачених і можливих дій щодо перевірки достовірності записів у трудовій книжці позивача за спірні два періоди, обґрунтованості видачі архівних довідок, а також достовірності відомостей, зазначених у таких довідках. А тому з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, керуючись статтею 9 КАС України, суд вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву від 19.11.2020 про призначення пенсії за віком. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 56 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення" визначено, що до трудового стажу зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Відповідно до ст.62 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма закріплена частиною 1 статті 48 КЗпП України. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Як слідує із записів трудової книжки позивача №8 та №9, позивач 04.06.1985 прийнятий на роботу майстром виробничого навчання в Коломийську а-лу (зазначено в документах) автошколу на підставі наказу №76 від 04.06. та звільнений з роботи 26.02.1988 на підставі наказу №11 у зв`язку з поданням заяви. Вказані записи у трудовій книжці скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи. Доказів на підтвердження недостовірності таких записів відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду роботи до стажу позивача, оскільки такі базуються лише на висновках суду першої інстанції про наявність виправлень у місяцях прийняття на роботу та звільнення з роботи позивача, які зроблені на підставі візуального дослідження вказаних вище записів. Колегія суддів зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а). Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії не містило жодних мотивів неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи останнього на посаді майстра виробничого навчання у період з 04.06.1985 по 26.02.1988. Більше того, відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 24.05.2018 у справі №490-12392/16-а, відсутність архівних документів в розпорядженні пенсійного органу не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування такого періоду у стаж роботи, та, відповідно, перерахунку цього стажу для призначення пенсії. А тому колегія суддів вважає помилковим покликання суду першої інстанції на довідки №04-01/Ф-22 від 08.12.2020 від 16.12.2020, видані архівним відділом Коломийської райдержадміністрації та архівним відділом Коломийської міської ради про підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 04.06.1985 по 26.02.1988 в Коломийській автошколі, в яких повідомлено, що документи Коломийської автошколи на збереження в архівний відділ райдержадміністрації та Коломийської міської ради не надходили. За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, роблячи висновок про спірність періоду роботи позивача у період з 04.06.1985 по 26.02.1988 в Коломийській автошколі застосував формальний підхід при дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, якими, на переконання апеляційного суду, підтверджується такий період. Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 12.01.1989 по 01.03.1995 у колгоспі ім. Леніна, спілці селян «Відродження» з тих підстав, що в уточнюючій довідці, виданій Матеївською сільською радою про вказаний період роботи та кількість відпрацьованих трудоднів, зазначено « ОСОБА_1 .» (так в документі), натомість згідно з паспортними даними позивач є « ОСОБА_1 », оскільки в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 містяться чіткі записи про прийняття позивача на роботу у колгосп ім. Леніна Коломийського району на посаду начальника цеху допоміжних промислів з 12.01.1989 на підставі пр.№2 та про звільнення з роботи за власним бажанням з 01.03.1995 на підставі пр.№3. Вказані записи виконані без перекреслень та виправлень, реквізити документів, на підставі яких зроблені такі записи не містять неточностей. Вказаний період підтверджується також довідкою №04-01/Ф-23 від 11.06.2021 про архівний витяг з протоколу №2 засідання правління колгоспу ім. Леніна від 08.02.1989 про прийняття на роботу ОСОБА_1 в цех підсобних промислів, виданою архівним відділом Коломийської районної державної адміністрації, та довідкою №04-01/Ф-20 від 02.12.2020 про архівний витяг із протоколу №3 засідання ради спілки селян «Відродження» від 28.03.1995 про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 01.03.1995. До того ж, пенсійний орган як суб`єкт владних повноважень не надав доказів на спростування інформації, зазначеної в архівній довідці Матеївської сільської ради Коломийського району №19-08/Ф-18 від 03.06.2020 про встановлений мінімум трудової участі та кількість вироблених людиноднів, а також доказів, що така інформація стосується іншої особи, яка в у вказаний період працювала у колгоспі ім. Леніна разом з позивачем. Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу необхідно зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в колгоспі ім. Леніна, спілці селян «Відродження» з 12.01.1989 по 01.03.1995 та в Коломийській автошколі з 04.06.1985 по 26.02.1988, оскільки такі підтверджуються належними доказами. При цьому суд зазначає, що з врахуванням наведеного вище періоду роботи в сукупності страховий стаж позивача становитиме понад 26 років, який необхідний для призначення позивачу пенсії за віком за умови досягнення ним 60 років. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув пенсійного віку - 60 років у 2019 році, проте з заявою про призначення пенсії за віком звернувся у строк, що перевищує 3 місяці з моменту досягнення пенсійного віку, а саме - 19.11.2020 , пенсія за віком позивачу може бути призначена лише з 19.11.2020, тобто з моменту звернення. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах щодо призначення пенсійних виплат органи пенсійного фонду не наділені дискреційними повноваженнями, оскільки зобов`язані прийняти одне з рішень (про призначення пенсії або про відмову у призначенні), яке відповідає закону. Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та неправомірність неврахування спірних періодів роботи позивача до стажу, що дає право на призначення пенсії, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання пенсійного органу зарахувати до його стажу роботи періоди роботи в колгоспі ім. Леніна, спілці селян «Відродження» з 12.01.1989 по 01.03.1995 та в Коломийській автошколі з 04.06.1985 по 26.02.1988, а також призначити пенсію за віком з дня звернення - 19.11.2020. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року в справі №300/1270/20 та ухвалити постанову, якою в адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.11.2020 за №2875 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Коломийській автошколі з 04.06.1985 по 26.02.1988 й колгоспі ім. Леніна, спілці селян «Відродження» з 12.01.1989 по 01.03.1995, та призначити пенсію за віком з 19.11.2020. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 26.10.2021.