Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 204/8234/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2026 року м. Дніпросправа № 204/8234/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 в адміністративній справі №204/8234/25 (головуючий суддя першої інстанції Токар Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Одеської митниці про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил № 0284/UA500000/2025. Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. 15.04.2025 року в зону митного контролю пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» Одеської митниці, у напрямку руху «виїзд» з України до Румунії, прибув рейсовий автобус реєстраційний номер НОМЕР_1 , який прямував сполученням м. Одеса (Україна) м. Бургас (Болгарія), під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , разом з пасажирами, в тому числі й з громадянкою України ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується, зокрема, контрольним талоном для проходження контролю по «червоному коридору» транспортного засобу у пункті пропуску. В ході проведення митного контролю, під час митного огляду вказаного транспортного засобу та речей водія й пасажирів,у громадянки України ОСОБА_1 , яка прямувала у вказаному автобусі в якості пасажира, в її сумці, окрім особистих речей, без застосування технічних засобів митного контролю, було виявлено іноземну валюту, а саме: 17 000 (сімнадцять тисяч) євро, що згідно курсу НБУ станом на 15.04.2025, становить 799 460,70 (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч чотириста шістдесят гривень 70 копійок) грн., які не були заявлені під час усного опитування та не задекларовані письмово, що відображено у Акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500420/2025/000706 від 15.04.2025 року та описі предметів вилучених у громадянки України ОСОБА_1 від 15 квітня 2025 року. 15 квітня 2025 року головним державним інспектором оперативного відділу №4 управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці Соболь С.Р. у присутності особи, яка притягується до відповідальності громадянки України ОСОБА_1 , складений протокол про порушення митних правил №0284/UA500000/2025 за ознаками ч. 1 ст. 471 МК України. На підставі ст.511 МК України за цим протоколом тимчасово вилучено 66 купюр разом на суму 7000 євро, що у еквіваленті на гривні складає 329189,70 грн. Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 , відібраних 15.04.2025 року посадовою особою митниці безпосередньо на місці події, остання зазначає, що 28.02.2025 року вона, за дорученням від сестри громадянки ОСОБА_3 , продала її квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кошти від продажу вказаної квартири було зараховано на банківський рахунок ОСОБА_3 в Ощадбанку. Після цього зараховані кошти отримувались позивачем в банку в сумі по 100 000 грн. в день, що в еквіваленті євро складає приблизно 2 500 євро. Сестра позивача проживає постійно в м. Сонячний берег (Болгарія), куди вона прямувала, щоб передати їй гроші. На момент перетину митного кордону України необхідного пакету документів на кошти, які вона переміщувала, у неї не було, оскільки не знала процедуру оформлення валюти. З матеріалів справи вбачається, що рекомендованим листом із повідомленням повідомлено позивача про розгляд справи за протоколом про порушення митних правил №0284/UA500000/2025 за ознаками ч. 1 ст. 471 МК України, який відбудеться о 10:30 год. 12.06.2025 року за адресою: м.Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, буд.21-А. У якості додатку до листа направлено також вимогу про подання документів. Лист отримано громадянкою ОСОБА_1 особисто 10.05.2025 року. На виконання вимоги Одеської митниці про подання документів, позивач надала: довіреність, договір купівлі-продажу, квитанції про перерахування коштів 2 шт., квитанції про видачу готівки. Засобами поштового зв`язку Одеська митниця повідомила позивача про розгляд справи за протоколом про порушення митних правил №0284/UA500000/2025 за ознаками ч. 1 ст. 471 МК України, який відбудеться о 12:30 год. 19.06.2025 року за адресою: м.Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, буд.21-А. Як вбачається із листа Одеської митниці, останні повідомили позивача про розгляд справи за протоколом про порушення митних правил №0284/UA500000/2025 за ознаками ч. 1 ст. 471 МК України, який відбудеться о 11:00 год. 26.06.2025 року за адресою: Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, буд.21-А. 24 червня 2025 року позивач направила на адресу Одеської митниці заяву із проханням перенести розгляд справи, який призначений на 26.06.2025 року об 11:30 год. у зв`язку із необхідністю додаткового часу для отримання відповіді на адвокатський запит стосовно справи, що розглядається. Засобами поштового зв`язку Одеська митниця повідомила позивача про розгляд справи за протоколом про порушення митних правил №0284/UA500000/2025 за ознаками ч. 1 ст. 471 МК України, який відбудеться об 11:00 год. 17.07.2025 року за адресою: Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, буд.21-А. 17 липня 2025 року позивач направила на адресу Одеської митниці додаткові пояснення у яких стосовно отримання коштів з іншого рахунку відкритого не на її ім`я зазначила, що на підставі доручення її сестри, було відкрито дві додаткові картки преміум сегмента на позивача. Це було зроблено для того щоб була можливість отримувати максимально дозволену НБУ суму на день, а саме 100000 грн. Відкриття окремого рахунку на ім`я позивача не було можливе, оскільки відсутні підстави на перерахування на її ім`я коштів, і вони б обмежувались 10000 на день, 50000 грн. на місяць. Таким чином, твердження, що кошти знімала власниця рахунку, а позивач нелегально перевозила через кордон є хибними та необґрунтованими. Окрім того, 17 липня 2025 року позивач направила на адресу Одеської митниці заяву в якій просила здійснювати розгляд справи, який призначений на 17.07.2025 року об 11:00 год., за її відсутності, просить закрити справу за відсутності порушення. 17 липня 2025 року заступником начальника Одеської митниці Вергун М.А., розглянувши матеріали справи про порушення митних правил, розпочатої 15.04.2025 року за ознаками вчинення громадянкою України ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 Митного кодексу України, прийнято постанову №0284/UA500000/2025, якою позивача визнано винною у порушенні митних правил та вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 МК України, на винну особу накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що на день вчинення правопорушення становить 65837,94 грн.; тимчасові вилучені за протоколом про порушення митних правил №0284/UA500000/2025 валютні цінності, а саме 7000 євро повернуто громадянці України ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до відповідальності позивача, одночасно з цим, копію постанови №0284/UA500000/2025 від 17 липня 2025 року Одеська митниця направила на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням. Вважаючи вищезазначену постанову протиправною, позивач звернулася до суду. Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України. Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначені Митним кодексом України. Статтею 186 МК України передбачено, що переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту та лініями електропередачі, а також змішаними перевезеннями. Під змішаним (комбінованим) перевезенням розуміється міжнародне перевезення вантажів щонайменш двома різними видами транспорту відповідно до договору змішаного (комбінованого) перевезення з місця в одній країні, де вантажі переходять у відання оператора такого перевезення, до визначеного місця доставки в іншій країні. Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у: вантажних відправленнях; супроводжуваному багажі; несупроводжуваному багажі; ручній поклажі; міжнародних поштових відправленнях; міжнародних експрес-відправленнях. Відповідно до ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 366 МК України передбачено двоканальну систему митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. Двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян. Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Згідно зі ст.459 МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Відповідно до ч.1 ст.471 Митного кодексу України, притягненню до відповідальності підлягають громадяни за недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування. Таким чином, гр.України ОСОБА_1 вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує, дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування. Відповідно до вимог ч.1 ст.458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Тобто, Митним кодексом України визначено, що порушення митних правил є правопорушення, яке вчинено як умисно так і з необережності. Згідно зі ст.11 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Таким чином, з суб`єктивної сторони правопорушення, що полягає в недекларуванні товарів, може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Згідно з ч.3 ст.197 Митного кодексу України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про валюту і валютні операції". Положеннями ч.1 ст.8 Закону України від 21.06.2018 №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України від 21.06.2018 №2473-VI1I «Про валюту і валютні операції» визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті. Відповідно до п.5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Згідно пункту 6 вказаного Положення, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Таким чином, фізичні особи, незалежно від статусу резидент/нерезидент, як при в`їзді, так і при виїзді з України, зобов`язані задекларувати валюту та банківські метали, які сумарно перевищують еквівалент 10 000 євро. Згідно з положеннями п.18 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро. Як встановлено судом, громадянка України ОСОБА_1 , не задекларувавши у митному органі України, здійснила вивіз з України валютних цінностей, сума яких перевищує дозволену законодавством України, а саме 17 000 євро. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач при перетені кордону в усному порядку повідомляв службових осіб про наявні матеріальні цінності, а саме грошові кошти у розмірі 17 000, 00 євро, які він бажав задекларувати. Таким чином, гр. України ОСОБА_1 вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування. Доводи апелянта не спростовують факту порушення гр. України ОСОБА_1 митних правил, не впливають на правомірність постанови Одеської митниці про порушення митних правил № 0284/UA500000/2025. Враховуючи встановлені у справі обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було порушено вимог Закону. Згідно з положеннями ч. 1.ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Нормами ч.ч.1.2 ст.76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як наслідок, апеляційний суд дійшов висновку, щодо правомірності дій відповідача при складанні постанови Вінницької митниці Державної митної служби України від 28.03.2023 у справі про порушення митних правил № 0151/401000/23, тому підстави для її скасування відсутні. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 в адміністративній справі №204/8234/25 - залишити без задоволення. Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 в адміністративній справі №204/8234/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко