Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3701/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3701/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №160/3701/25 (головуючий суддя першої інстанції - Серьогіна О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач 02.02.2025 року звернулась засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в м. Києві, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 04.07.2024 року № 262340012252 про відмову їй в призначенні пенсії за віком; - зобов`язати ГУ ПФУ в м.Києві призначити, нарахувати та виплачувати їй пенсію за віком з зарахуванням до загальною страхового стажу періодів роботи з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року, з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року, з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року, починаючи з 26.05.2024 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.07.2024 року №262340012252 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року, з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року, з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2024 року №12508 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії за віком, до трудового стажу не зараховано період роботи з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року, оскільки в записі №7 трудової книжки вбачається виправлення у даті наказу про прийняття на роботу, що порушує вимоги про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1992 року №58, а також не зараховано позивачу страхового стажу з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за вказаний період, тому у позивача відсутній необхідний пільговий та страховий стаж для призначення пенсії за вказаним нею періодом. З огляду на вищевикладене, Головне управління діяло в межах повноважень та згідно діючого законодавства. Посилається на дискреційність повноважень. Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , 27.06.2024 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в м.Києві із заявою №12508 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Заяву позивача від 27.06.2024 року №12508 розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в Дніпропетровській області та рішенням від 04.07.2024 року № 262340012252 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За змістом вказаного рішення пенсійний орган визначив, що вік заявника становить 63 роки, наявний страховий стаж становить 15 років 9 місяців 23 дні. В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за вказаний період. Крім того, листом ГУ ПФУ в м Києві від 02.12.2024 року повідомлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року, оскільки в записі про прийняття на роботу вбачається виправлення у даті наказу; не зараховано період роботи з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року, оскільки вищезазначений період завірений печаткою УРСР. Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за віком та не зарахування певних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулась з позовом до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно п.1 та п.2 ст.24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст.20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV). Відповідно до ст.26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 28 років. У разі відсутності, страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи при наявності страхового стажу в період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - від 21 до 31 року, після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з січня 2026 року від 15 до 23 років. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В межах даної справи спірними періодами роботи позивача є: з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року, з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року, з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року. Як встановлено судом першої інстанції відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.08.1980 року у спірні періоди містяться наступні записи: - з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року - працювала кухарем у Об`єднанні ресторану «Славутич»; - з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року - працювала кухарем у ресторані «Золоті ворота»; - в період з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року - позивач працювала кухарем у ТОВ «Атланта II». До страхового стажу позивача ГУ ПФУ в м.Києві не зараховано період роботи з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за вказаний період; з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року - в записі про прийняття на роботу вбачається виправлення у даті наказу; з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року - вищезазначений період завірений печаткою УРСР. Щодо не зарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року та з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне. Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58). Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58). З аналізу вказаних норм встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17. З урахуванням наведеного, ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться лише власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості. Таким чином, позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Враховуюче наведене, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Суд першої інстанції, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, вірно врахував, що відповідачі не навели жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства. При цьому, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Натомість, відповідачі не здійснювали ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надали доказів, які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки. Посилання відповідачів на наявність виправленні в даті наказу та наявність відбитка печатки УРСР судом не приймаються до уваги, оскільки такі недоліки не можуть мати наслідком відмови в зарахування таких періодів роботи, оскільки працівник не несе відповідальності щодо заповнення трудової книжки. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи з 25.10.1983 року по 27.08.1986 року та з 29.12.1992 року по 02.05.1994 року. Щодо не зарахування до страхового стажу позивача з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за вказаний період, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне. У відповідності до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1статті 21 Закону №1058-IV). Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа: фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно зі статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового (пільгового) стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Так, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 27.06.2001 року по 31.12.2003 року не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.07.2024 року №262340012252 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію. Таким чином, суд першої інстанції правильно зобов`язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача. Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задоволенню не підлягають. Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині рішення суду не переглядається. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №160/3701/25 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №160/3701/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко