Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2596/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 р. Справа № 480/2596/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2025, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 25.09.25 у справі № 480/2596/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також відповідачі), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу; - зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи на посаді водія у Тернівському виробничому відділенні сільгосптехніки на Тернівському ремонтно-транспортному підприємстві з 19.09.1983 до 01.01.1989, а також з 01.08.2020 до 31.12.2000 в ТОВ ''Агрофірма ''Терн''; -зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.05.2023, тобто з моменту досягнення пенсійного віку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.03.2024 № 183750003750 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 19.09.1983 до 01.01.1989 та з 01.08.2020 до 31.12.2000. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ним було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не враховано періоди роботи з 19.09.1983 по 01.01.1989, так як у записі дати заповнення наявне виправлення у даті прийняття на роботу, та період роботи з 01.08.2000 по 31.12.2000, оскільки відсутні дані в ОК-5. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28.02.2024 позивач звернувся до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. Вказане сторонами не спростовується. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 07.03.2024 № 183750003750, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу 30 років. Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 4 місяці 25 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , так як у записі дати заповнення наявне виправлення. Також не зараховано період роботи з 19.09.1983 до 01.01.1989, оскільки є виправлення у даті прийняття на роботу. Крім того, не зараховано період роботи з 01.08.2000 до 31.12.2000, оскільки відсутні дані в ОК-5. Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.03.2024 № 183750003750 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправним. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058 ІV (далі Закон №1058- ІV) встановлено, що громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи. Так, за приписами п. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV). За частиною 1 статті 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 101 Закону № 1058-IV органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно з п.п. 2.2-2.3, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974, № 162 (далі Інструкція № 162), заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У випадку виявлення неправильних чи неточних записів про роботу, перевід на іншу роботу та інших записів, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був здійснено такий запис. Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що при звільненні робітника всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Інструкція № 162 чітко визначала коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа. Позивач, як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому неправильне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на належне пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Як установлено колегією суддів, відповідно до записів трудової книжки від 16.09.1983 НОМЕР_1 позивача: - з 19.09.1983 прийнято на роботу водієм 3 класу у Тернівське виробниче відділення сільгосптехніки, згідно з наказом №133-п від 16.09.1983 (запис №1); - Тернівське виробниче відділення сільгосптехніки перейменовано в Ремонтно-транспортне підприємств, згідно з наказом від 09.04.1986 № 23 (запис №2) - 01.01.1989 позивача було звільнено по переводу в Головне АТП - 1801 згідно з п.5 ст. 36 КЗпП УРСР на підставі наказу № 38 "А" від 16.01.1989 (запис № 3) Крім того, колегією суддів установлено, що запис № 1 виправлено, що підтверджує запис на сторінці 3 трудової книжки від 16.09.1983 НОМЕР_2 , який засвідчено підписом відповідальної особи. Тому записами 1-3 трудової книжки підтверджено період роботи позивача з 19.09.1983 до 01.01.1989 в Тернівському виробничому відділенні сільгосптехніки, яке було перейменовано в Ремонтно-транспортне підприємство. Колегія суддів звертає увагу, що виправлення у трудовій книжці дати її заповнення та дати прийняття позивача на роботу, а саме: з 19 на 16 вересня 1983 не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. Крім того, як зазначено вище, в трудовій книжці міститься відповідний запис про виправлення до вказаної дати, що свідчить про протиправні дії відповідача щодо відмови зарахувати періоди роботи з 19.09.1983 по 01.01.1989 до страхового стажу ОСОБА_1 . Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, виходячи з цього, не може впливати на її особисті права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року у справі № 654/890/17. Крім того, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Щодо незарахування періоду з 01.08.2000 по 31.12.2000, колегія суддів зазначає таке. За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або записів у ній стаж підтверджується на підставі інших документів (архівними довідками, наказами, особовими рахунками). Обов`язок сплати страхових внесків відповідно до Закону № 1058-IV (частини шоста та дванадцята статті 20) та обов`язок сплати єдиного внеску згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини першої статті 1, частини першої статті 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків. Виходячи з положень вказаних норм, найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків. Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску). Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 805/3362/17-а, які відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, відповідно до записів трудової книжки позивача: - з 01.08.2000 прийнято на роботу до тракторної бригади № 1 ТОВ "Агрофірма "Терн" на посаду сторожа, а саме, відповідно до наказу від 01.08.2000 № 8К (запис № 7); - 30.03.2001 позивача звільнено з роботи, а саме, у зв`язку з ліквідацією товариства (п.1 ст.40 КЗпП України), відповідно до наказу від 30.09.2001 № 1 (запис № 8). Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не несе відповідальність за не сплату товариством страхових внесків, ненадання товариством відповідних звітів, тощо. Тому відсутність даних в ОК-5 не може слугувати правовою підставою для не зарахування періоду роботи позивача до його страхового стажу. Окрім того, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. З аналізу вказаних правових норм слідує, що у разі звернення особи до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, останній зобов`язаний перевірити правильність оформлення заяви, розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Документи, необхідні для призначення пенсії, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (зі змінами). За приписами статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Отже, період роботи позивача у ТОВ "Агрофірма "Терн" з 01.08.2000 до 31.12.2000 також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Так, з огляду на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №482/434/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, колегія суддів зазначає, що за змістом зазначених норм Закону №1058-IV, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника і відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, а тому позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи. В контексті наведеного колегія суддів також звертає увагу, що згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб). У реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, що надходять з джерел, передбачених статтею 18 Закону № 2464, зокрема відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, поданих страхувальником у складі звітних відомостей та інформації про сплату внесків. Згідно зі ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Згідно з пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за № 794 (далі - Положення № 794), персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб). Відповідно до пункту 3 Положення № 794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб. Разом з цим колегія суддів зауважує, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску). Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17. Фактично, унаслідок невиконання ТОВ "Агрофірмою "Терн" обов`язку зі своєчасного подання звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час служби, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровський області від 07.03.2024 № 183750003750 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 19.09.1983 до 01.01.1989 та з 01.08.2000 до 31.12.2000, та повторно розглянути заяву позивача від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 480/2596/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова