Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/21146/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 лютого 2026 року м.Дніпросправа № 160/21146/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 160/21146/23 (суддя Конєва С.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено частково: - визнано протиправними дії Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - відповідач) щодо розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію №2 від 06.02.2023 року не в порядку, не у спосіб та не у строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації»; - зобов`язано Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 на інформацію №2 від 06.02.2023 року в порядку та у спосіб, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,8 грн.. Рішення набрало законної сили 28.11.2023. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу у справі №160/21146/23 задоволено частково. Судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. Додаткове рішення набрало законної сили 19.12.2023. 06.03.2024 судом першої інстанції були видані виконавчі листи на виконання вищевказаних рішень. 16.10.2025 до суду першої інтенції надійшла заява ОСОБА_1 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, в якій останній просив зобов`язати Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня постановлення ухвали, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 та додаткового від 17.11.2023 у даній справі. В обґрунтування заяви було зазначено, що у добровільному порядку боржник не виконує рішення суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 та додаткового рішення від 17.11.2023 у справі № 160/21146/23 відмовлено. З ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, позивач просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023. Відповідач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.ст.311, 312 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі №160/21146/23 від 27.10.2023 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 536,8 грн. та додаткове рішення від 17.11.2023 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн., підлягають виконанню в порядку, визначеному Законом №4901 та Порядку №845, органами Державної казначейської служби, а відповідно, виконання даного рішення суду у наведеній частині не залежить від самого відповідача-боржника. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі Закон №4901) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за № 845 (далі Порядок №845). Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №4901 передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Пунктом 3 Порядку №845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Приписами п.6 Порядку №845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб заяву про виконання такого рішення та відповідні документи. Згідно п.33 порядку №845 встановлено зокрема, що у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2019 у справі №200/4120/19-а, управління органу казначейства є встановленою Законом України «Про виконавче провадження№ від 02 червня 2016 року №1404-VIIІ та Порядком №845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів, зокрема місцевого бюджету, визначено Порядком №845, за положеннями якого безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України. З огляду на ці обставини Верховний Суд наголосив, що орган казначейства повинен вживати всіх заходів по виконанню рішення суду, встановлених Порядком №845. Отже, при виконанні судового рішення щодо стягнення коштів з боржників-бюджетних установ, Державна казначейська служба України виконує закріплений Порядком №845 алгоритм дій, які забезпечують безспірне списання коштів на користь стягувача. Іншого чинним законодавством не передбачено. Доказів умисного ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі позивачем не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні. Неналежне виконання органом Державної казначейської служби своїх функцій, зокрема, невжиття заходів з метою виконання виконавчого документа, виданого у цій справі може бути підставою для окремого позовного провадження шляхом оскарження дій чи бездіяльності вказаного суб`єкта владних повноважень. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для встановлення судового контролю, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, у суду на час прийняття оскарженої ухвали не було. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 160/21146/23 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до ч.2 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак