Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/13817/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/13817/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/72/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №607/13817/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Позняком В.М., дати складення повного тексту не зазначено, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс», позивач) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 23.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали в електронній формі кредитний договір №888056045 на суму 22000 гривень. Первісний кредитор перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 22000 грн 23.05.2021 на банківську карту НОМЕР_1 . На підставі договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», договору факторингу від 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та договору факторингу від 29.05.2025 № 29/05/25-Е між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №888056045 від 23.05.2021. Заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 27923.09 грн, яка складається з: 21429.82 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6493.27 грн - заборгованість по несплачених відсотках. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №888056045 від 23.05.2021 у розмірі 27923.09 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.10.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ТОВ «ФК «Ейс» 21074.36 гривень заборгованості за Кредитним договором №888056045 від 23.05.2021 та 7111.08 гривень судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Не заперечуючи щодо укладення спірного кредитного договору, апелянт вважає, що право вимоги за кредитним договором №888056045 від 23.05.2021 до позивача не перейшло, оскільки кредитний договір укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 після того, як первісний кредитор відступив права вимоги за договором факторингу від 28.11.2018. Зазначає, що майбутня вимога, якої не існувало та не була визначена, не могла бути передана за договором факторингу, який був укладений до дати укладення спірного договору. Відзиву на апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду не надходило. Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Судом встановлено наступні обставини. 23.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі договір кредитної лінії №888056045 на суму 22000 гривень, строком на 30 днів. Договір підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором MNV2C5V8, який було відправлено 23.05.2021 в 16:23:59 на номер 0984496679 та введено 23.05.2021 в 16:24.31. Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23 травня 2025 року №888056045/23052025/Є, останнє перерахувало відповідачу 22000 гривень згідно договору №888056045 від 23.05.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 . Факт отримання відповідачем коштів підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» та банківською випискою (а.с.195-197). ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 уклали договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №888056045. Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром боржників 05.05.2022. ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» 30.10.2023 уклали Договір факторингу № 0/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Термін дії договору продовжувався додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022. Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі. ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30.10.2023, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги до Договору факторингу позивачем надана Платіжна інструкція та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром боржників 30.10.2023. ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» 29.05.2025 уклали Договір факторингу №29/05/25-Е (а.с.94-103), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 29.05.2025 (а.с.86), Реєстру Боржників №б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу (а.с.91-03) від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за договором №888056045 від 23.05.2021. На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу позивачем надана Платіжні інструкції. Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором №888056045 від 23.05.2021 становить 21524 грн станом на 04.05.2022, за період кредитування позивачем сплачено 32626.41 грн відсотків. Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.84-85) заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором №888056045 від 23.05.2021 становить 27923.09 грн, яка складається з: 21429.82 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6493.27 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №888056045 від 23.05.2021 загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 27923.09 грн, яка складається з: 21429.82 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6493.27 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №888056045 від 23.05.2021 в сумі 21074.36 грн. При цьому суд зазначив, що право вимоги по вказаному кредитному договорі належним чином перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, актом приймання-передачі, актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, які досліджені судом. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі не заперечує щодо укладення спірного кредитного договору між первісним кредитором та ОСОБА_2 , про що зазначено в апеляційній скарзі, та не наводить жодних мотивів на спростування цих обставин, тому колегія суддів в цій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2025 року не переглядає. З приводу договорів факторингу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Як вірно встановлено судом першої інстанції, право вимоги по Кредитному договору №888056045 на підставі договорів факторингу було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Таліон плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «ФК «Ейс», що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, актом приймання передачі, актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, які досліджені судом. Відповідно до умов договорів факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Вказані реєстри підписувалися сторонами договору після виникнення права вимоги за кредитним договором від 23.05.2021 №888056045. Крім того, в договорах факторингу визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру, які надані позивачем на підтвердження факту переходу права вимоги. Так, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16. Також, у своїй постанові від 07.01.2026 Верховний Суд в аналогічній справі №727/2790/25, де він надавав оцінку вказаним вище договорам факторингу, залишаючи постанову апеляційного суду без змін погодився зі зробленими у ній висновками про те, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредиту від 04 травня 2021 року № 662640640, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Ейс». При цьому зазначив, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. Матеріали даної справи, що переглядається, містять усі необхідні докази, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, на підтвердження факту переходу права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до позивача. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32) Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» № 2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді