Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/21/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/795/26 Справа № 194/21/26 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, захисника Будьоного В.С. на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працює продавцем у тютюновому кіоску, проживає за адресою: АДРЕСА_1 яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 13 600,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок), з конфіскацією вилучених тютюнових виробів, та стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок), ВСТАНОВИВ: Згідно із оскарженою постановою суду першої інстанції, 25 грудня 2025 року об 18:40 год., ОСОБА_1 , будучи продавцем, у кіоску тютюнових виробів, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку, а саме здійснила продаж сигарет марки «Marshall», в кількості 1 пачки, вартістю 80 грн. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП. Крім того, 27 грудня 2025 о 13:34 год. ОСОБА_1 , будучи продавцем, у кіоску тютюнових виробів, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку, а саме здійснила продаж сигарет марки «Marlboro», в кількості 1 пачки, вартістю 70 грн. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що ОСОБА_1 не отримувала повідомлення про розгляд справи, не була присутня під час судового розгляду, а також не отримувала копії постанови суду першої інстанції, у зв`язку з чим вважає, що вказаний строк було пропущено з поважної причини. В обгрунтування апеляційних вимог захисник посилається на відсутність доказів вини, стверджує, що ОСОБА_1 не здійснювала продаж тютюнових виробів без акцизних марок, вказує на те що, в матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт повторної торгівлі. Зазначає, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем або суб`єктом господарювання, а відтак вона не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП. Вказує на те, що працівники поліції не зазначили належним чином об`єктивну сторону адміністративного правопорушення з урахуванням диспозиції ч. 1 ст. 156 КУпАП та ч. 4 ст. 156 КУпАП, крім того зазначає, що протоколи були складені з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 254 КУпАП. Також апелянт зазначає про грубе порушення конституційних прав ОСОБА_1 та норм КУпАП, а саме те, що протоколи про адміністративне правопорушення складалися без особистої участі останньої. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, та захисник до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про день та час апеляційного розгляду повідомлялися, апеляційна скарга містить клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що за правилами ч. 6 ст. 294 КУпАП їх участь в апеляційному розгляді не є обов`язковою, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності. Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не була присутня та в матеріалах справи відсутнє підтвердження отримання нею копії оскарженого рішення суду у межах строку його апеляційного оскарження, а отже є підстави для висновку, що вказаний строк був пропущений з поважної причини. Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції зважає на те, що гідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону при розгляді даної справи. Так, ч. 4 ст. 156 КУпАП встановлена відповідальність за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, а саме роздрібну або оптову торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення. Аналіз вказаної норми закону дозволяє зробити висновок про те, що суб`єктами відповідальності за ст. 156 КУпАП можуть бути не тільки особи, які займаються господарською діяльністю та працівники підприємств (організацій) торгівлі або громадського харчування, а й фізичні особи, тобто громадяни, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, що випливає зі змісту як ч. 1, так і ч. 3 ст. 156 КУпАП, якими зокрема встановлена адміністративна відповідальність за торгівлю тютюновими виробами з рук, лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому згідно із положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На переконання апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність в діях останньої складу вказаного правопорушення є безпідставними, оскільки її вина підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 28.12.2025 серії ВАД № 862235 (а.с. 1), складеним з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254-256 КУпАП і засвідченим підписом уповноваженої особи; рапортом помічника інспектора-чергового Мовчана О.В. від 25.12.2025 року (а.с. 2); квитанцією№ 154456 про отримання речей і документів вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення від 30 грудня 2025 року (а.с. 11); копією постанови Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року у справі № 194/97825 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення (а.с. 9-10); відеозаписами з місця події, а саме відеозаписом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КупАП (файл з назвою WhatsApp Video 2025-12-29 at 09.41.06, момент запису 00:00:15-00:00:33), також в матеріалах справи наявні фотокартки документу, що підтверджує особу на відео (а.с. 8), та відеозапис складання протоколу про адміністративне правопорушення (файл з назвою export-nwhkp); матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 194/22/26. Зазначеними доказами поза розумним сумнівом підтверджуються фактичні обставини, викладені в оскарженій постанові суду, а саме те, що ОСОБА_1 , будучи продавцем у кіоску тютюнових виробів, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку, а саме 25 грудня 2025 року об 18:40 год. здійснила продаж сигарет марки «Marshall», в кількості 1 пачки, вартістю 80 грн., а також 27 грудня 2025 о 13:34 год. ОСОБА_1 , здійснила продаж сигарет марки «Marlboro», в кількості 1 пачки, вартістю 70 грн. Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 раніше протягом року постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року була притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП за аналогічне діяння, вчинене 10 червня 2025 року (а.с. 9, 10). Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП. Перевірені під час апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для визнання оскарженої постанови такою, що прийнята в результаті порушення суддею норм матеріального та процесуального права, так само як і підстав для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП. В ході апеляційного розгляду встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення було складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в них відомості відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційні доводи зводяться головною мірою до переоцінки досліджених доказів та їх сукупності, із наданням їм упередженої оцінки на користь сторони захисту, яка вочевидь не відповідає їх дійсному змісту та обставинам, які ними підтверджуються, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції у цій частині їх відхиляє. Інші аргументи апеляційної скарги є формальними й такими, що не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення, та зводяться до власного тлумачення положень закону. Так, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа підприємець, не є суб`єктом господарювання, а відтак не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 156 КУпАП таких обмежень не містить, визначальним є сам факт здійснення роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку. Підставою для кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 156 КУпАП є наявність у неї статусу особи, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення. Щодо ОСОБА_1 всі зазначені ознаки судом були встановлені. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не було доставлено до органу поліції для складання щодо неї протоколів про адміністративні правопорушення, а самі протоколи були складені за збігом строку у 24 години, передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки законом про адміністративну відповідальність не передбачені наслідки збігу вказаного строку у виді неможливості подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення та/або закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також апелянт не вказує, які саме значення для оцінки обгрунтованості оскарженої постанови мало складання протоколів про адміністративні правопорушення за відсутності ОСОБА_1 , обмежуючись формальним посиланням на порушення її права на захист. Апеляційні доводи щодо неповноти викладення у протоколах про адміністративні правопорушення фабули інкримінованих ОСОБА_1 діянь суд апеляційної інстанції вважає такими, що мають характер суб`єктивних оцінок захисника. Натомість викладені у протоколах фактичні обставини, з урахуванням доданих до справи документів, дають достатньо повне уявлення про сутність висунутого обвинувачення. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 4 ст. 156 КУпАП, у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку немає, порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом також не встановлено. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить достатніх даних, які б могли служити підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП. Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Строк апеляційного оскарження поновити. Апеляційну скаргу захисника Будьоного В.С. залишити без задоволення. Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 156 КУпАП залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця