Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/6625/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2450/24 Справа № 204/6625/24 Суддя у 1-й інстанції - Дружинін К. М. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за участю захисника Федосєєва Є.О., апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, захисника Федосєєва Є.О. на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 13 600,00 грн. з конфіскацією вилучених електронних сигарет та стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн., В С Т А Н О В И В: Згідно із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи особою, раніше притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП, 24 червня 2024 року о 14 годині 20 хвилин, за адресою м. Дніпро, вул. Тітова, буд. 32, в приміщенні павільйону «Дунька», здійснював торгівлю електронними сигаретами, а також рідинами для електронних сигарет, без марок акцизного збору встановленого зразку. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обгрунтування апеляційних вимог посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на норми закону, якими встановлена заборона роздрібної торгівлі до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження факту здійснення торгівлі чи продажу електронних виробів. Вказує, що при огляді понятих не було. Вважає, що у протоколі не викладено конкретно зміст правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, суб`єктом господарювання або продавцем, а відтак він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП. Вказує, що у справі відсутні будь-які докази вини ОСОБА_1 , зокрема відсутні відео або фотоматеріали, що фіксують факт продажу товару саме ОСОБА_1 , відсутня отримана ним виручка або чеки, видані нею при продажу товарів, відсутні свідки чи покупці, або інші докази факту реалізації зазначених у Протоколі предметів саме ОСОБА_1 будь-кому за будь-якою ціною і у будь-якій кількості у місці та часі, що зазначені у Протоколі, а сукупність викладених обставин свідчить про відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП. Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що первинну апеляційну скаргу було повернуто постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року через відсутність повноважень захисника, а тому просить поновити строк апеляційного оскарження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки в матеріалах справи є постанова суду апеляційної інстанції про повернення первісно поданої апеляційної скарги, а отже є підстави для висновку, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважної причини. Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону при розгляді даної справи. Як встановлено ч. 4 ст. 156 КУпАП дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, а саме роздрібна або оптова торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, чи торгівля пивом (крімбезалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, тягнуть за собою накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Аналіз вказаної норми закону дозволяє зробити висновок про те, що суб`єктами відповідальності за вказаною статтею, можуть бути не тільки особи, які займаються господарською діяльністю та працівники підприємств (організацій) торгівлі або громадського харчування, а й фізичні особи, тобто громадяни, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, що випливає зі змісту, як ч. 1, так і ч. 3 ст. 156 КУпАП, якою зокрема встановлена адміністративна відповідальність за торгівлю тютюновими виробами з рук, лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП в діях ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки вина останнього підтверджується дослідженими районним судом доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 24.06.2024 серії ВАД № 179590, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254-256 КУпАП і засвідченими підписом уповноваженої особи та особи, яка притягається до адмін відповідальності; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24 червня 2024 року, у яких він власноруч зазначив своє місце роботи ФОП; протоколом огляду від 24 червня 2024 року; рапортом інспектора-чергового ОСОБА_3 від 24 червня 2024 року; копією квитанції про отримання речей і документів вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення від 24 червня 2024 року; копією постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2024 року у справі № 205/1597/24 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення; ліцензією ГУ ДПС у Дніпропетровській області на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04670311202302493 від 23 травня 2023 року та додатком до ліцензії №04660311202401594 у яких зазначено, що вони видані суб`єкту господарювання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ; фототаблицею з місця події. Проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для визнання оскаржуваної постанови такою, що прийнята в результаті порушення суддею норм матеріального та процесуального права, так само як і підстав для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП. Перевірені під час апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В ході апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи. Істотних недоліків, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом, немає. Як витікає з приписів п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 № 566 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення вносяться до протоколу і засвідчуються підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пояснення та зауваження можуть додаватися до протоколу окремо, про що у протоколі робиться запис. Наданими до суду апеляційної інстанції матеріалами підтвержується факт підписання ОСОБА_1 протоколу без зауважень. Інші аргументи апеляційної скарги є формальними та такими, що не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Натомість суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КупАП, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 4 ст. 156 КУпАП. Місцевий суд наклав стягнення у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку немає, порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом також не встановлено. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить достатніх даних, які б могли служити підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП. Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Строк апеляційного оскарження поновити. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 156 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця