Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/9354/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/9354/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Епель О. В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся у Черкаського окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №971010137150 від 20.08.2024 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3 723-XII від 16.12.1993. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 30.01.2024 року, пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Департаменту регіонального розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, № 13/07-24 від 30.01.2024 та № 14/07-24 від 30.01.2024. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №971010137150 від 20.08.2024 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 30.01.2024 року, пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Департаменту регіонального розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, № 13/07-24 від 30.01.2024 та № 14/07-24 від 30.01.2024. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 04.08.1982 до 02.11.1982 працював в Черкаському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомоги, з 12.11.1982 до 30.11.1984 служба в армії, з 23.01.1985 до 03.03.1986 в Черкаському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомоги, з 04.03.1986 до 15.06.1992 в Черкаському обласному відділі соціального забезпечення, з 15.06.1992 до 25.10.1994 в управлінні соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, з 26.10.1994 до 24.05.2002 в Соснівському районному відділі Пенсійного фонду України м. Черкаси, з 24.05.2002 до 24.01.2008 в управлінні Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, з 14.04.2009 до 16.08.2010 Головному управлінні економіки Черкаської обласної державної адміністрації на посадах віднесених до посад державної служби. 30.01.2024 позивач звернувся до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення та здійснення нарахування і виплати мені з 30.01.2024 року пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках № 13/07-24 від 30.01.2024 та № 14/07-24 від 30.01.2024 (додаток 2). Рішенням № 971010137150 від 06.02.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, який розглядав документи за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 580/1922/24 позов задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 30.01.2024 про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №580/1922/24 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 30.01.2024 про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та прийнято у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 30.01.2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 580/1922/24 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 580/1922/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, винесено рішення № 971010137150 від 20.08.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІЇ в зв`язку з недоцільністю, оскільки обчислення пенсії було проведено без урахування заробітку вказаного в довідках № 13/07-24 від 30.01.2024 та № 14/07-24 від 30.01.2024. Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ). 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII). Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач з 04.08.1982 до 02.11.1982 працював в Черкаському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомоги, з 12.11.1982 до 30.11.1984 служба в армії, з 23.01.1985 до 03.03.1986 в Черкаському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомоги, з 04.03.1986 до 15.06.1992 в Черкаському обласному відділі соціального забезпечення, з 15.06.1992 до 25.10.1994 в управлінні соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, з 26.10.1994 до 24.05.2002 в Соснівському районному відділі Пенсійного фонду України м. Черкаси, з 24.05.2002 до 24.01.2008 в управлінні Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, з 14.04.2009 до 16.08.2010 Головному управлінні економіки Черкаської обласної державної адміністрації на посадах віднесених до посад державної служби. В постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2024 №580/1922/24, зазначено, що судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 мав відповідний стаж на посаді державної служби та перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону № 3723-XII. Вищезазначений висновок суду відповідає правовій позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18. Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 мав відповідний стаж на посаді державної служби (понад 20 років), перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців понад 20 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.08.2024 № 971010137150 про відмову у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає до скасування. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович СуддяО. В. Епель (Повний текст постанови складено 06.03.2026)