Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/23484/25

Головуючий І інстанції: Біленський О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 р. Справа № 520/23484/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Мохнюка Максима Вікторовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025, по справі № 520/23484/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.12.2024 №2645800-2416-2027-UА63100050000079487, 06.12.2024 №2645760-2416-2027-UА63100050000079487, 06.12.2024 №2645763-2416-2027-UА63100050000079487, 06.12.2024 №2645781-2416-2027-UА63100050000079487, 06.12.2024 №2645761-2416-2027-UА63100050000079487, 06.12.2024 №2645823-2416-2027-UА63100050000079487. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка не об`єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем у власній господарській діяльності як суб`єктом господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 06.05.2004 по 30.10.2023 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 01.01.2013 по 30.10.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку II групи за ставкою 20 %. Основним видом діяльності був: 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування. 06.12.2024 Головним управлінням ДПС у Харківській області, винесено податкові повідомлення рішення: - №2645800-2416-2027-UА63100050000079487, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 9081,39 грн.; - №2645760-2416-2027-UА63100050000079487, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 30690,91 грн.; - №2645763-2416-2027-UА63100050000079487, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 33760,01 грн.; - №2645781-2416-2027-UА63100050000079487, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 3302,54 грн.; - №2645761-2416-2027-UА63100050000079487, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 37136,01 грн.; - №2645823-2416-2027-UА63100050000079487, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 42706,41 грн. Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності). Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Із наведених норм права слідує, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Так, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена. Таким чином, за вказаних вище умов земельна ділянка не об`єктом оподаткування. Отже, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 826/8675/17 та від 17.04.2024 у справі № 826/17360/16. Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є власником земельних ділянок: - кадастровий номер 6311000000:01:001:0029, площею 0,5856 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 26.09.2018 №2622). Дата державної реєстрації права власності земельної ділянки - 26.09.2018; - кадастровий номер 6311000000:01:001:0030, площею 0,1836 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 12.07.2019 №1578). Дата державної реєстрації права власності земельної ділянки - 12.07.2019. На вказаних земельних ділянках розташовані будівлі та споруди, які перебувають у власності позивача (нежитлові будівлі, майстерні, столярні), та, як зазначалось позивачем, використовувались ним для здійснення господарської діяльності, а саме з ремонту устаткування та машин з метою їх подальшого перепродажу. На підтвердження наведених обставин позивачем надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Лозівського бюро технічної інвентаризації серії ССС №917419, рахунки, накладні, видаткову накладну, платіжне доручення щодо продажу товару, рахунки за електричну енергію, нараховану у вересні 2020, жовтні 2021, серпні 2023, податкову звітність за 2020-2023. Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що використання приміщень на зазначених земельних ділянках в господарській діяльності позивача не є підставою для звільнення його від сплати земельного податку, оскільки фактично в господарській діяльності використовуються належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення, а не сама земельна ділянка. Колегія суддів враховує, що розмір та порядок нарахування земельного податку позивачем не оскаржуються. Таким чином, підстави для звільнення позивача від слати земельного податку, передбачені підп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, на які посилається скаржник у даному випадку відсутні, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Мохнюка Максима Вікторовича - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/23484/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов