Постанова Харківський апеляційний суд № 639/5269/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 року м. Харків справа № 639/5269/25 провадження № 22-ц/818/1478/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії: Пилипчук Н.П., Маміна О.В. учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року у складі судді Баркової Н.В.,- ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 50 440,93 грн., з яких: 29 580,45 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 30.06.2025 року; 1 087,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період 01.06.2022 року по 30.06.2025 року; 17 167,60 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року по 30.06.2025 року; 630,48 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період 01.06.2022 року по 30.06.2025 року; 1 490,04 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року; 484,56 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року та стягнути з відповідачів судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та 110,00 грн. - поштові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що КП «ХТМ» надає послуги з теплопостачання згідно чинного законодавства. Відповідачі, у свою чергу, не в повному обсязі сплачують вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за ними, станом на 01.07.2025 року виникла заборгованість у розмірі 50 440,93 грн. Заочним рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року позов КП «ХТМ» задоволено. Рішення обґрунтовано тим, що суд даючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, враховуючи не надання відповідачами відзиву на позов з відповідними запереченнями і доказами на їх підтвердження, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги КП «ХТМ» в повному обсязі і стягненню солідарно з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання з в загальному розмірі 50 440,93 грн. Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 04.09.2025 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляді справи, відкриття провадження по цивільній справі та не отримували жодні матеріали по справі. Зазначила, що на дату подання заяви про скасування заочного рішення та його перегляд у апелянта не було жодного документа по справі, крім ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 22 липня.2025 року, ухвали про заочний розгляд від 04 вересня 2025 року та самого заочного рішення від 04 вересня 2025 року, які роздрукувала з веб порталу «Судова влада України». Ознайомитися з позовом та додатками до нього та декількома документами, відповідач мала змогу тільки 16 жовтня 2025 року після судового засідання на якому була постановлена ухвала про відмову у перегляді заочного рішення. Автоматичний розподіл, здійснений до завершення процедури автентифікації та формальної реєстрації документа, є порушенням встановленого порядку первинної обробки процесуальних документів. Посилання суду, як на вимоги Позивача, різниться з вимогами, заявленими в самому позові. До заяви про видачу судового наказу, який був винесений у 2024 році, без повідомлення апелянта, була додана відомість нарахування, як і в розрахунку заборгованості, проте за період з 11.2021 року по 07.2024 року, до позовної заяви додана та ж відомість та за тією ж формою, що і раніше, але за період з 11.2022 року по 06.2025 року. Порівнюючи їх вбачається, що у відомості до позовної заяви вже відкориговану суму нарахувань за березень 2024 року - зменшена сума перерахунку зі 177,49 грн до 163,85 грн. Жодного пояснення підстав таких змін у перерахунку немає. Сума заборгованості, яку вказує Позивач необґрунтована та підлягає перерахунку відповідно до встановлених нормативних вимог на підставі підтвердження надання послуг належної якості, обсягу, періодів( днів), підстав перерахунку та правильності зарахувань оплати на підставі структури розрахунку на оплату з врахуванням результату розгляду заяви про скасування нарахувань за гарячу воду та технічне обслуговування з підстав фактичного не користування послугою, як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суд повинен був застосувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період дії воєнного стану», в частині заборони стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг у паперовій або електронній формі документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу). ОСОБА_1 надала доповнення до апеляційної скарги до якої долучила заяву про заборону стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утворені після 24 лютого 2022 року на період воєнного стану та лист КП «ХТМ» від 19.12.2025. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру територіальної громади міста Харкова від 15.07.2025 року та 21.07.2025 року (а.с. 10, 17). 01.12.2021 року на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua - 31.10.2021 року (а.с. 5, 7). Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцеп­тування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Згідно з п. 5 Індивідуальних договорів Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу. Розрахунковим періодом відповідно до п. 32 Індивідуальних договорів є календарний місяць. Відповідно до п. 34 Індивідуальних договорів споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Пунктами 51, 52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51). Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний, період (п. 52). Виходячи з положень п. 4 Індивідуальних договорів датою їх акцептування є 01.12.2021 року, тобто факт отримання послуг. З 01.07.2022 року набрали чинності публічний договір з технічного обслуговування та Поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua - 01.06.2022 року (а.с. 6, 9). Згідно з п. 2 Публічних договорів договір вважається укладеним між виконавцем та споживачами багато­квартирного будинку через 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця (https://www.hts.kharkov.ua), якщо протягом цього періоду власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, не повідомили виконавця про свою відмову від укладання договору. Відповідно до п. 4 зазначених договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Окрім того, відповідно до п. 5 Публічних договорів виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та умовах, визначених цим Договором. Пунктами 13, 14, 15 Публічних договорів передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць (п. 13). Плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (п. 14). Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги (п. 15). Згідно з п.п. 30, 31 Публічних договорів договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 30). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний термін (п. 31). Згідно з відомостей про нарахування та оплату на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , нарахована заборгованість : у розмірі 29 580,45 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 30.06.2025 року, 17 167,60 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року по 30.06.2025 року (а.с. 11). Згідно відомостей про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , нарахована заборгованість : 1490, 04 - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року; 484,56 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року (а.с. 12). Згідно з відомостей про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , нарахована заборгованість : 1 087,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період 01.06.2022 року по 30.06.2025 року; 630,48 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період 01.06.2022 року по 30.06.2025 року (а.с. 13). З доповнень до апеляційної скарги вбачається, що відповідач звернулась до КП «ХТМ» з заявою про заборону стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утворені після 24 лютого 2022 року на період воєнного стану (т.2 а.с. 163-164). Листом КП «ХТМ» від 10.12.2025 №14-76/11056 відповідачу надано відповідь на заяву, в якому зазначено, що з урахування тривалої наявності заборгованості позивач був змушений звернутись до суду з метою захисту свої законних прав та інтересів (т.2 а.с. 276-277) Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово - комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Звернення до суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 440,93 грн, з яких: 29 580,45 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 30.06.2025 року; 1 087,80 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період 01.06.2022 року по 30.06.2025 року; 17 167,60 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року по 30.06.2025 року; 630,48 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період 01.06.2022 року по 30.06.2025 року; 1 490,04 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року; 484,56 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. За правилами статей 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( тут і далі у редакції, чинній на час виникнення та продовження існування спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються в тому числі на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); Відповідно до пункту першого частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Крім того, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627,630 ЦК України та статей19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року за результатами розгляду справи № 210/5796/16-ц. За змістом ст.12, ч. 5 ст.13 статей19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції закону від 3 грудня 2020 року надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як зазначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Щодо посилання апелянта, про застосування положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня №206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період дії воєнного стану» судова колегія зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023. № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 р. № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо). Отже постановою, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року, в тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, документи, що підтверджують її відсутність у житловому приміщенні З матеріалів справи вбачається, що згідно позивач 11.09.2022 виїхала на територію Німеччини та отримала посвідчення на проживання (т.1 а.с. зворот 203, т.2 а.с. 77). Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач у 2022 році надала Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» у паперовій або електронній формі документи, що підтверджують її відсутність у житловому приміщенні, будинку, в яких вона є споживачем на підставі укладених договорів з місця тимчасового проживання в іноземній державі. За таких обставин відсутні підстави для застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 р. № 390 щодо нарахування заборгованості після 11.03.2022 року. Посилання ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не належного повідомлення його про час та місце розгляду справи 04.09.2025 спростовується матеріалами справи та не ґрунтується на вимогах закону. Згідно даних судового повідомлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на зазначену відповідачу адресу місця проживання була направлена судова повістка про виклик у судове засідання призначене на 04.09.2025 року, що повернулось до суду не врученим адресату із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за зазначеною адресою» (т. 1 а.с.27). У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 91- 1 Правил. За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21). Неотримання відповідачкою позовної заяви та процесуальних документів суду, за умови гарантованого їй законом права на перегляд заочного рішення та наступне його оскарження в апеляційному порядку, не є встановленою ЦПК обов`язковою підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, підстав для скасування рішення суду не вбачається, рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384, ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Заочне рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року- без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Н.П. Пилипчук О.В. Маміна