Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/10181/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 05 березня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/10181/25 Головуючий у першій інстанції Косенко О. Д. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/587/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на період навчання,- В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання в період навчання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 24.07.2025 і до 30.06.2026. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 2006 року. Від шлюбу мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.08.2021 у справі № 750/7321/21. Після розірвання шлюбу спільні з відповідачем діти проживають разом з позивачем. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.07.2025 з відповідача на користь позивача стягувалися аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Відповідач сплачує аліменти лише на одну дитину неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим повнолітня донька ОСОБА_3 на даний час є студенткою Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка», за денною формою навчання, за рахунок коштів фізичних осіб. Позивач наголошувала, що слід врахувати незадовільний стан здоров`я доньки, а саме діагностовані у неї вади зору з тенденцією до його зниження, що потребує регулярного обстеження, придбання та зміни окулярів та лінз, а також лікувальних препаратів для лікування та профілактики захворювань органів зору. Після досягнення донькою повноліття відповідач ні з позивачкою, ні з донькою по питанням оплати її навчання не контактує, у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання повнолітньої непрацездатної доньки не надає. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.09.2025 позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки на період її навчання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка», починаючи з 24.07.2025 до 30.06.2026, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачка довела наявність підстав для стягнення апелентів на повнолітню дитину, оскільки спільна дитина продовжує навчання, відповідач є особою працездатного віку та спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення районного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка», починаючи з 24.07.2025 до 30.06.2026, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач одружився вдруге та має на утриманні непрацездатну матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю 3 групи, потребує постійного обстеження, лікування та матеріальної підтримки сина. Вказує, що він має травми пов`язані з проходженням військової служби, проходив оперативне лікування та має хронічні захворювання. За станом здоров`я потребує здійснення реабілітаційних заходів та періодичного лікування, постійно вживає ліки. Зазначає, що підтримує дітей матеріально, сплачує аліменти та надає дітям додаткові кошти. Жодного разу вони не звертались з проханням про необхідність додаткових коштів на навчання чи інші потреби. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу не подано. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Пунктом 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1348 (а.с. 5). На даний час ОСОБА_3 досягла повноліття, проте проживає разом з позивачкою, про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади від 22.07.2025 № 2025/009947421 (а.с. 8). 25.08.2022 між ОСОБА_1 та Відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка» укладено договори про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти. Фінансування навчання здійснюється за кошти фізичних осіб. Загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання становить 62095,00 грн. (а.с. 9-11). Згідно з довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка» № 303 від 18.06.2025 ОСОБА_3 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка» з 01.09.2022. Дата закінчення навчання 30.06.2026 (а.с. 14). Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка довела наявність підстав для стягнення аліментів на повнолітню дитину, оскільки спільна дитина продовжує навчання, відповідач є особою працездатного віку та спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України. За правилами ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Статтею 182 СК України встановлені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993). Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 на час звернення позивачки до суду з позовом не досягла 23 років, навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка» з 01.09.2022 до 30.06.2026, на денній формі, що перешкоджає їй мати інші доходи, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги (а.с. 14). ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 23.08.2023 (а.с. 55) та військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с. 53). Відповідачем надано відомості про лікування, які підтверджують, що йому для лікування та підтримки здоров`я необхідні грошові кошти, що безперечно впливає на його матеріальний стан (а.с. 56-61), крім того, відповідач має матір-пенсіонерку, яка є особою з інвалідністю 3 групи (а.с. 64-65), що підтверджується медичними висновками (а.с. 66-68). Згідно з даних Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01 кварталу 2025 року по 04 квартал 2025 року ОСОБА_2 нараховано дохід в сумі 716 220,34 грн (а.с. 96). У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач є працездатною особою та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, яка продовжує навчання, проте висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру частки, який належить стягнути з відповідача на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, не відповідає встановленим обставинам справи, враховуючи наступне. В апеляційній скарзі відповідач не заперечує свого обов`язку щодо сплати аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, однак не погоджується з визначеним судом першої інстанції щодо розміру їх стягнення у частці 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу) і просить визначити аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу). Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання, отже розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат, відповідач є військовослужбовцем та отримав захворювання пов`язані з проходженням військової служби. За матеріалами справи ОСОБА_7 не заперечує проти необхідності надання ним матеріальної допомоги повнолітній дочці, проте, в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), оскільки відповідач проходив лікування та має хронічні захворювання, на підставі рішення суду сплачує аліменти на іншу дитину, має матір з інвалідністю третьої групи, якій він допомагає, а також змінився його сімейний стан. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Крім того, прохальна частина апеляційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_7 визнав позов частково та не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) (а.с. 51). Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Разом з тим, в обґрунтування підстав апеляційної скарги заявником надано виписку із медичної карти амбулаторного хворого з якої вбачається, що ОСОБА_7 періодично проходив оперативне лікування у хірурга і терапевта (а.с. 57- 61), потребує лікування, таким чином знайшли своє підтвердження доводи скарги для її задоволення. Судом апеляційної інстанції враховано, що забезпечення належного рівня життя своїй дитині є обов`язком батька, визнання позову частково, та те, що відповідач є працездатною особою, який може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, яка навчається та у зв`язку з чим потребує такої допомоги, зважаючи, на право повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, на утримання від батьків, виходячи з обов`язку надання такої допомоги обома батьками, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення частки стягнутих з відповідача ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), в іншій частині правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання доводи апеляційної скарги не спростовують. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 6 зазначеної статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За подання позовної заяви до сплати належав судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Позивачка ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Оскільки апеляційний суд змінює розмір стягнутих аліментів, зменшуючи їх, належить також змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутого з ОСОБА_2 на користь держави судового збору, зменшивши його суму з 1211,20 грн до 908,40 грн. При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатив 1816,80 грн (а.с. 89) судового збору. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 пропорційно розміру задоволених вимог, останньому належить компенсувати у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України 1362,60 грн судового збору за апеляційний розгляд справи. Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2025 року - змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів з 1/4 частки до 1/6 частки та стягнутого з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 1211,20 грн до 908,40 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1362,60 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 05.03.2026. ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 . Головуючий Судді :