Постанова 4823 № 750/2233/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 25 червня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/2233/21 Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1004/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 квітня 2021 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного судового рішення - 29.04.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання. В обґрунтування позову посилалась на те, що сторони від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з матір`ю. На даний час дочка є повнолітньою, та є студенткою денної форми навчання 2 курсу Національного університету «Чернігівська політехніка», навчально-науковий інститут економіки, термін навчання з 28.09.2020 до 30.06.2023. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 45 966 грн. Позивачка посилається, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2020, яке було змінено в частині постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.07.2020, з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісяця, на період її навчання в Коледжі транспорту та комп`ютерних технологій ЧНТУ, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з 17.02.2020 по 30.06.2020. На час подачі позову зазначене рішення суду вичерпало свою дію. В обґрунтування розміру до стягнення аліментів позивач зазначає, що дочка сторін має незадовільний стан здоров`я, ряд серйозних захворювань, які носять постійних характер, потребують постійного лікарського нагляду, обстеження, лікування, позивачка постійно купує відповідні ліки, несе значні витрати на лікарське обстеження щодо підтримання належного стану здоров`я дочки. Крім того, позивачка на даний час не працює, перебуває на обліку Чернігівського міського центру зайнятості, натомість відповідач є працездатною особою та не має на утриманні інших осіб, неповнолітніх дітей. У позові ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, на період навчання дочки, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи від дня подання даної позовної заяви. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.04.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісяця, на період її навчання в Національному університеті «Чернігівська політехніка» з 03.03.2021 по 30.06.2023, але не більше як до досягнення нею 23 років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн. Рішення обґрунтовано тим, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу) щомісяця, позивач вказує на стан здоров`я дочки, який потребує постійного контролю, лікування та санаторно-курорного лікування, на що потрібні додаткові кошти. Однак, як на доказ посилається лише на висновки лікарів за 01.04.2019 року, інших доказів необхідності лікування і значних матеріальних затрат, понесених на лікування, не надає. Таким чином, суд з врахуванням раніше стягнутих аліментів на навчання в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача та з урахуванням доходів сторін, вважає доцільним стягнути на час навчання аліменти в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісяця на період її навчання з 03.03.2021 по 30.06.2023, але не більше як до досягнення нею 23 років. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції від 29.04.2021, збільшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період її навчання в Національному університеті «Чернігівська політехніка» з 1/5 частини до 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 03.03.2021 по 30.06.2023, але не більше як до досягнення дочкою 23 років. За доводами скарги рішення суду в частині визначення розміру аліментів, які було стягнуто із відповідача на утримання доньки на період навчання, є необґрунтованим та невмотивованим, судом не повно з`ясовано всі обставини справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. Заявник посилається, що судом не було досліджено медичну документацію дочки сторін, не надана їм жодна правова оцінка. Зазначає, що вона має тяжкі генетичні захворювання, які носять постійний характер, потребують постійного лікарського нагляду, обстеження, медикаментозного лікування. Позивачем до позову було надано відповідні чеки та квитанції. Посилання суду на рішення, яким раніше було стягнуто аліменти на навчання, є неправильним, оскільки таке рішення вже вичерпало свою дію, крім того на той час навчання здійснювалось за рахунок державного бюджету, а на час подачі даного позову відбулась істотна зміна матеріального стану позивача, яка самотужки несе витрати по навчанню доньки на платній основі. Судом при визначенні розміру аліментів не було враховано правову позицію Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 308/4214/18, згідно якої суд касаційної інстанції зазначив про те, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскілки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (зміна прізвища на ОСОБА_1 відбулась під час розірвання шлюбу) є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8, 9). З копії довідки № 600/453 від 24.02.2021 Національного університету «Чернігівська політехніка» навчально-наукового інституту економіки, ОСОБА_3 навчається на 2 курсі денної форми навчання за договором, початок навчання 28.09.2020, закінчення - 30.06.2023 (а.с. 11). Згідно копії договору про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 04.09.2020 укладеного між Національним університетом «Чернігівська політехніка» та ОСОБА_1 для ОСОБА_3 , загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 45 966 грн (а.с. 12). Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2020, яке було змінено в частині постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.07.2020, з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісяця, на період її навчання в Коледжі транспорту та комп`ютерних технологій ЧНТУ, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з 17.02.2020 по 30.06.2020 (а.с. 13-14, 15-16). Матеріали справи містять медичні, консультативні висновки, висновки спеціалістів, дані досліджень та виписки з медичної карти дочки сторін ОСОБА_3 , 2002 р.н., а також копії чеків та квитанцій на придбання ліків (а.с. 17-38). З копії довідки Чернігівського міського центру зайнятості вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському Міському центрі зайнятості як безробітна з 30.11.2020 (а.с. 40). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу) щомісяця, позивач вказує на стан здоров`я дочки, який потребує постійного контролю, лікування та санаторно-курорного лікування, на що потрібні додаткові кошти. Однак, як на доказ посилається лише на висновки лікарів за 01.04.2019 року, інших доказів необхідності лікування і значних матеріальних затрат, понесених на лікування, не надає. Таким чином, суд з врахуванням раніше стягнутих аліментів на навчання в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача та з урахуванням доходів сторін, вважає доцільним стягнути на час навчання аліменти в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісяця на період її навчання з 03.03.2021 по 30.06.2023, але не більше як до досягнення нею 23 років. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Зі змісту заявленого позову вбачається, що позивачка обґрунтувала своє право на звернення до суду тим, що вона одна несене витрати за навчання повнолітньої дитини в учбовому закладі. Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Частина 1 ст. 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні суми матеріальної допомоги суд має враховувати вартість навчання, інші витрати пов`язані з навчанням та ступінь матеріальної допомоги іншого із батьків. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18. Як вбачається з матеріалів справи, дочка сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студенткою Національного університету «Чернігівська політехніка» навчально-наукового інституту економіки, навчається на 2 курсі денної форми навчання за договором, початок навчання 28.09.2020, закінчення - 30.06.2023, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 45 966 грн. Позивачка перебуває на обліку в Чернігівському Міському центрі зайнятості як безробітна з 30.11.2020. Таким чином, суд першої інстанції з врахуванням ст. 199 СК України прийшов до правильного висновку, що позивачка в повному обсязі не має змоги надавати матеріальну допомогу. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). В обґрунтування позову та апеляційної скарги позивачка посилається на те, що дочка сторін має тяжкі захворювання, які носять постійний характер, потребують постійного лікарського нагляду, обстеження, медикаментозного лікування у підтвердження чого позивачкою до позову було надано відповідні чеки та квитанції, проте такі витрати не можуть бути враховані під час розгляду даної справи з врахуванням наступного. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини. Разом з тим, ч. 1 ст. 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Таким чином, з аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що даний позов стосується стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а тому посилання заявника як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі на стан здоров`я, лікування та витрати у зв`язку з чим, як на підставу для стягнення аліментів в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача посилається позивач, не може бути прийнято судом для задоволення скарги, оскільки такі докази не стосуються витрат на навчання. Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Разом з тим, згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Як вбачається серед переліку у ст. 201 СК України відсутня норма статті 185 СК України, тобто, законом визначено, що додаткові витрати можуть бути стягнуті лише в період, коли можливо стягувати з батьків аліменти на неповнолітню дитину. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, оскільки оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено наявні у справі докази і надано їм належну оцінку, суд правильно встановив дійсні обставини справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст рішення складено 25.06.2021. Головуючий Судді :