Постанова Одеський апеляційний суд № 947/43605/25

Номер провадження: 22-ц/813/3284/26 Справа № 947/43605/25 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2025 року, постановлену під головуванням судді Калініченко Л.В., про передачу на розгляд іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання та зобов`язання вчинити певні дії, встановив: 21.11.2025 року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту її постійного проживання в АДРЕСА_1 та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2025 року справу було передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Овідіопольського районного суду Одеської області (а.с.21-22). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.35-37). У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 05.03.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду передбачено п.9 ч.1 ст. 353 ЦПК України. За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду, що передбачено п.9 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційний суд також зазначає, що з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, а також через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, через відключення електроенергії в приміщенні Одеського апеляційного суду, датою ухвалення цього судового рішення є 05.03.2026 року. Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 19.12.2025 року (а.с.39), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.40, 51). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступних підстав. Направляючи позовну заяву ОСОБА_2 для розгляду за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що за територіальною підсудністю відноситься до Одеського (попередня назва Овідіопольського) району (а.с.21-22). Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. За правилами ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. В позовній заяві ОСОБА_2 просить суд про: -встановити юридичний факт постійного проживання з 10.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 ; -зобов`язати відповідний орган здійснити реєстрацію позивача за вказаною адресою (а.с.1-3). Тобто, в даному випадку позов у даній справі виник із приводу нерухомого майна, розташованого у Київському районі м. Одеси, а тому на нього розповсюджуються правила ч. 1 ст. 30 ЦПК України (виключна підсудність). Проте, суд першої інстанції уваги на вищевикладене не звернув та прийшов до помилкового висновку, що дана справа підсудна Овідіопольському районному суду Одеської області за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу направити до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 379, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2025 року про передачу цивільної справи на розгляд іншого суду - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік О.С. Комлева