Постанова 4857 № 260/3430/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3430/25 пров. № А/857/38019/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Калинич Я.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення 14 серпня 2025 року, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі ГУ ДМС) від 31.12.2024 про визнання паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 31.05.2023 (орган видачі 2114) недійсним; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС від 31.12.2024 про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023 (орган видачі 2114), оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУ ДМС відновити попереднє становище шляхом визнання дійсним паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 31.05.2023 (орган видачі 2114); зобов`язати ГУ ДМС відновити попереднє становище шляхом визнання дійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023 (орган видачі 2114), оформленого на ім`я ОСОБА_1 .. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 до участі у справі у якості співвідповідача залучено Державну міграційну службу України (далі ДМСУ). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №260/3430/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок ГУ ДМС №182/2024 від 21.08.2024 за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства. Визнано протиправним та скасовано висновок ГУ ДМС №331/2024 від 31.12.2024 за результатами службової перевірки щодо оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення службових перевірок у обох випадках встановлено вину спеціаліста відділу ГУ ДМС та працівника ДП «Документ», а не вину ОСОБА_1 . Жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів немає. Позивач неодноразово змінював паспорт громадянина України, отримував закордонний паспорт громадянина України та протягом 9 років добросовісно вважав, що такі видані у відповідності до законодавства України. За таких обставин суд погодився із доводами позивача щодо протиправності рішень ГУ ДМС, оформлених у вигляді висновків за №182/2024 від 21.08.2024 та №331/2024 від 31.12.2024. Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДМС відновити попереднє становище шляхом визнання дійсними паспортів позивача, суд першої інстанції виходив із того, що на час ухвалення рішення суду відсутні докази реалізації оскаржуваних рішень шляхом вилучення та анулювання паспортів позивача, а отже вимоги зобов`язального характеру є передчасними і достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування самих оспорюваних висновків ГУ ДМС. У апеляційній скарзі ДМСУ просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що органи державної влади діють у порядок та спосіб визначений законодавством України. У зв`язку із тим, що ГУ ДМС при перевірці встановлено оформлення попередніх документів (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 та громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 ) з порушенням вимог законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними, у відповідача не було права діяти інакше, аніж визнати паспортні документи недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню. При цьому скаржник вважає, що суд першої інстанції, визнавши протиправними висновки службової перевірки ГУ ДМС від 21.08.2024 №182/2024 та від 31.12.2024 №331/2024 фактично ставить під сумнів незмінність унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі УНЗР) та допускає можливість існування одночасно двох УНЗР на одну особу, що прямо суперечить вимогам статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Окрім того, звертає увагу на те, що позивач при звернені до суду просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС від 31.12.2024 про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023 (орган видачі 2114), оформленого на ім`я ОСОБА_1 , а у резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції визнав протиправним та скасував зовсім інший висновок ГУ ДМС від 21.08.2024 №182/2024 за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023, який позивачем оскаржувався, що свідчить про грубе порушення процесуальних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ДМСУ ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач безпідставно послався на приписи пунктів 25, 71 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015, та статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», оскільки вказані норми не регламентують спірні правовідносини. При цьому позивачем під час формування заяви-анкети були внесені усі необхідні відомості та подані усі необхідні документи відповідно до встановлених вимог. Водночас відповідачем не зазначено у чому полягали незаконні винні дії працівника ДП «Документ» у Словацькій Республіці та головного спеціаліста Виноградівського відділу ГУ ДМС і до якої відповідальності вони притягнуті. Також не можуть бути взяті до уваги доводи про те, що паспорт позивача визнаний недійсним внаслідок існування двох особових карток ОСОБА_1 з двома унікальними записами у Єдиному державному демографічному реєстрі (далі ЄДДР), оскільки чинне законодавство не містить таких положень. Наполягає на тому, що внаслідок свавільних рішень ГУ ДМС щодо визнання паспортів позивача недійсними він позбавлений можливості користуватися основоположними конституційними правами громадянина України, не може ні повернутися до України, ні вільно пересуватися у її межах, втратив можливість згенерувати свій електронний підпис через застосунок «Дія» задля подання заяв, звернень, клопотань до суду та участі у судових засіданнях у порядку відеоконференції. При цьому позивач неодноразово міняв паспорт громадянина України, отримував закордонні паспорти громадянина України та протягом 9 років добросовісно вважав, що такі видані відповідно до законодавства України. Суд обґрунтовано вважав неприпустимим вчинення будь-яких дій та прийняття рішень органом державної влади, які погіршують становище громадян на підставі лише виявленого у минулому порушення процедурних норм, а тим паче у випадку, коли таке порушення сталось з вини посадових осіб цього органу влади. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.06.2015 ОСОБА_1 звертався до Головного управління ДМС у м. Києві (орган 8001) щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 16.06.2015 позивач звернувся до Міністерства закордонних справ України (далі МЗС) стосовно оформлення службового паспорта та того ж дня вказане міністерство прийняло рішення про оформлення такого документу та сформувало первинний унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі УНЗР) - 19630128-00295. 18.06.2015 року стосовно позивача прийнято рішення про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Головним управлінням ДМС у м. Києві (орган - 8001), у зв`язку з чим сформовано другий (задвоєний) УНЗР - 19630128-00310. За результатом розгляду вказаних звернень ОСОБА_1 документовано службовим паспортом НОМЕР_4 від 16.06.2015 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 19.06.2015. 27.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до відокремленого підрозділу ДП «Документ» у Республіці Словаччина (м. Братислава) з приводу одночасного оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та паспорта громадянина України. На підставі поданих документів позивачу було оформлено паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , які ним отримано 04.08.2023 у ДП «Документ» філія в Словаччині (м. Братислава). Згодом 19.04.2024 Виноградівським відділом ГУ ДМС надіслано лист до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області з проханням підтвердити факт формування вторинного (задвоєного) УНЗР 19630128-00310 щодо ОСОБА_1 та відповідного реагування. У відповідь Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області листом від 24.04.2024 повідомило Виноградівський відділ ГУ ДМС про те, що до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМСУ надіслано лист щодо погодження питання видалення первинного УНЗР 19630128-00295. 22.05.2024 ДМСУ надіслало лист до ГУ ДМС про проведення службової перевірки щодо підстав оформлення на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 . На виконання листа ДМСУ від 22.05.2024 ГУ ДМС було проведено службові перевірки. Згідно з висновком службової перевірки ГУ ДМС у Закарпатській області №182/2024, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМСУ 21.08.2024 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 оформлено з порушенням вимог пунктів 25, 42-44 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014, та вирішено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023, орган видачі 2114, оформлений на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у зв`язку з наявністю задвоєного УНЗР; внести інформацію до ІП «Недійсні документи» ЄІАС УМП ДМС України про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 31.05.2023 року, орган видачі 2114. За висновком службової перевірки ГУ ДМС №331/2024, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМСУ 31.12.2024, згідно з даними ВІС ДМС паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_1 , 11.09.2024 внесений до бази даних ВІС ДМС, як оформлений з порушенням вимог законодавства на підставі висновку службової перевірки, затвердженого ДМСУ від 20.08.2024 №171/2024, та вирішено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , оформлений органом 2114 на ім`я ОСОБА_1 , вважати оформленим з порушенням вимог законодавства у зв`язку з наявністю задвоєного УНЗР та таким, що визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується; внести інформацію до ІП «Недійсні документи» ЄІАС УМП ДМСУ про визнання недійсним паспорта громадянина України № НОМЕР_1 оформленого на ім`я позивача. ОСОБА_1 не погодився із такими діями (рішеннями) міграційного органу та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про відсутність належних фактичних та правових підстав для ухвалення міграційним органом рішень про визнання недійсними паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлених на ім`я ОСОБА_1 , внаслідок виявлення у позивача задвоєного УНЗР без наявності у цьому його провини. При цьому фактичні обставини справи визнаються сторонами та не підлягають додатковому доказуванню з огляду на приписи часини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регламентовано приписами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон №5492-VI). Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, що суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №5492-VI уповноваженими суб`єктами згідно з цим Законом є: 1) розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) Міністерство закордонних справ України, закордонні дипломатичні установи України (далі - ЗДУ); 3) органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим; 4) центри надання адміністративних послуг; 41) державне підприємство, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру; 5) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, до основних завдань якого належить організаційно-технічне забезпечення надання послуг у сферах морського і внутрішнього водного транспорту; 6) уповноважений орган з питань цивільної авіації; 7) установи, що належать до сфери управління розпорядника Реєстру; 8) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Як передбачено у частині 1 статті 4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Згідно із частиною 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються. За приписами частини 1 статті 13 Закону №5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, віднесено паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Одночасне оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України та паспорта/паспортів громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 7 статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові в оформленні (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміні, видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку (чотирнадцятирічного віку - для паспорта громадянина України), або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа, та не усунув у встановлений строк виявлені недоліки; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником; 5) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін, видача документа не належать до компетенції уповноваженого суб`єкта; 6) у разі смерті заявника або оголошення його померлим. Згідно з частиною 5 статті 22 Закону №5492-VI оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру, а також уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону. У разі одночасного оформлення паспорта громадянина України та паспорта/паспортів громадянина України для виїзду за кордон формується одна заява-анкета для внесення інформації до Реєстру. Відповідно до пункту 7 частини 7 статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься унікальний номер запису в Реєстрі. Відповідно до пункту 9 частини 7 статті 22 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься унікальний номер запису в Реєстрі. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №1001) (далі Порядок №152). За приписами підпункту 2 пункту 7 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: 1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, у тому числі осіб, уповноважених відповідно до законодавства інших держав на представлення інтересів дитини щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон (далі - законні представники); 3) особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, щодо якої наявний висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника. Пунктом 12 Порядку №152 передбачено, що внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС. Згідно з абзацом 1 пункту 19 Порядку №152 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон в Україні подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. За правилами пункту 24 Порядку №152 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб`єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. Згідно із пунктом 25 Порядку №152 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Пунктом 42 Порядку №152 встановлено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта для виїзду за кордон, вчиняє дії, передбачені пунктами 32-34 цього Порядку, та приймає до розгляду заяву-анкету. Відповідно до пункту 43 Порядку №152 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон. Як передбачено у пункті 44 Порядку №152, ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Пошук інформації в Реєстрі щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися). Згідно із пунктом 75 Порядку №152 видача заявникові паспорта для виїзду за кордон здійснюється тим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, закордонною дипломатичною установою, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон. За приписами пункту 89 Порядку №152 паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон (у тому числі у зв`язку із зміною написання латинськими літерами складових імені прізвище, ім`я у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України); 2) закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії; 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 5) припинення особою громадянства України; 6) коли паспорт заявлений як втрачений або викрадений; 7) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства; 9) неотримання його заявником протягом двох років, а у випадку, визначеному абзацом четвертим пункту 78 цього Порядку, - протягом трьох років. Про визнання паспорта для виїзду за кордон недійсним відповідно до підпунктів 6 і 8 пункту 89 цього Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа в установленому законодавством порядку протягом однієї доби інформують Адміністрацію Держприкордонслужби, Робочий апарат Українського бюро Інтерполу Національної поліції України (пункт 90 Порядку №152). Відповідно до абзацу 1 пункту 91 Порядку №152 у разі прийняття працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС рішення про оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник структурного підрозділу територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, який здійснив його оформлення, проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, і його безпосереднім керівником та погоджується керівником територіального органу ДМС, закордонної дипломатичної установи. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та наявності підстав для визнання паспорта для виїзду за кордон оформленим з порушенням вимог законодавства висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС, МЗС. Один примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, МЗС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС, закордонної дипломатичної установи. За наслідками службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 було складено висновок №182/2024 від 21.08.2024, у якому констатовано, що працівником ДП «Документ» (філія в Словацькій Республіці) Дідич Катериною із використанням електронного цифрового підпису та засобів Реєстру 27.05.2023 року була сформована заява-анкета №24720796 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїду за кордон, у тому числі отримані біометричні дані. Дані в заяву-анкету було внесено на підставі наявного унікального номеру запису в Реєстрі 19630128-00310, що зазначений в паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 , який громадянин надав під час оформлення. У порушення вимог Порядку №152 вказаний працівник ДП «Документ» без проведення необхідних перевірок не здійснив ідентифікацію особи та не виявив факту документування ще двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_6 , виданого 24.01.2020, орган видачі MFA, та SU 000126, виданого 16.06.2015, орган видачі MFA, та створив заяву-анкету №24720796. Працівником Виноградівського відділу ГУ ДМС Мирославою Дудаш, що виконує функції бек-офісу, 30.05.2023 передано персональні дані заявника до Державного центру персоналізації документів для виготовлення паспорта. 31.05.2023 було виготовлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , який надійшов до Виноградівського відділу ГУ ДМС 06.06.2023 року. Відповідно до інформації бази даних ЄІАС УМП ДМСУ 04.08.2023 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , оформлений на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був виданий заявнику. Отже, за результатами службової перевірки встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 було оформлено з порушенням вимог пунктів 25, 42-44 Порядку, а відтак відповідно до підпункту 8 пункту 89 Порядку №152 він вважається недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку. За наслідками службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено Висновок №331/2024 від 31.12.2024 року, яким констатовано, що працівник відокремленого підрозділу ДП «Документ» в Словацькій Республіці (9046) ОСОБА_2 із використанням електронного цифрового підпису та засобів Реєстру 27.05.2023 сформувала заяву-анкету №9114180 з внесенням УНЗР 19630128-00310 для внесення інформації до Реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України у зв`язку із обміном паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки за бажанням без здійснення перевірки наявності або відсутності в Реєстрі інформації за персональними даними позивача, не виявила факту документування заявника паспортами громадянина України для виїзду за кордон: серії НОМЕР_6 , виданого 24.01.2020, орган видачі MFA, та серії 000126, виданого 16.06.2015, орган видачі MFA. Головним спеціалістом Виноградівського відділу ГУ ДМС Мирославою Дудаш прийнято рішення про оформлення паспорта громадянина України у зв`язку з обміном, 30.05.2023 зазначені в заяві-анкеті відомості (персональні дані) передано до Державного центру персоналізації документів для виготовлення паспорта з УНЗР 19630128-00310. 31.05.2023 виготовлено паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 та 22.06.2023 зазначений документ прибув до відокремленого підрозділу ДП «Документ» в Словацькій Республіці і 04.08.2023 був виданий заявнику. Відтак, за результатами службової перевірки встановлено, що паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено з порушенням вимог пунктів 25, 71-73 Порядку №152 та статті 10 Закону №5492-VI, а отже відповідно до підпункту 8 пункту 108 Порядку №152 такий визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується. При цьому міграційний орган акцентував увагу на тому, що у Реєстрі існували дві особові картки щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: створена 16.06.2015 за зверненням ОСОБА_1 до МЗС для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 (заява-анкета №930787 від 16.06.2015, прийнято рішення про оформлення паспорта - 16.06.2015, вперше сформовано УНЗР: 19630128-00295); створена 15.06.2015 за зверненням ОСОБА_1 до ГУ ДМС у м. Києві для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 (заява-анкета №915496 від 15.06.2015, прийнято рішення про оформлення паспорта - 18.06.2015, вдруге сформовано УНЗР: 19630128-00310). При наданні оцінки вказаним обставинам справи суд першої інстанції слушно зауважив про те, що під час проведення зазначених службових перевірок було зроблено висновок про наявність вини спеціаліста відділу ГУ ДМС в Закарпатській області та працівника ДП «Документ». Водночас не було встановлено жодних доказів на підтвердження факту свідомого подання ОСОБА_1 неправдивих відомостей або фальшивих документів при зверненні до уповноважених суб`єктів міграційних органів, вчинення будь-яких навмисних дій з метою сприяння у отриманні задвоєного (другого) УНЗР. Водночас апеляційний суд поділяє думку суду першої інстанції про те, що ні відсутність узгодженості між базами даних ДМСУ та МЗС у 2015 році, ні встановлені під час службової перевірки факти неналежного виконання своїх обов`язків працівниками ГУ ДМС та ДП «Документ» щодо видачі паспортів ОСОБА_1 не можуть бути поставлені у провину позивачу та бути передумовою настання для нього негативних наслідків, зокрема, визнання недійсними (анулювання) виданих йому паспортних документів. Попри те, апеляційний суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). Окрім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу на висловлену Конституційним Судом України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 правову позицію, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Виходячи з цього, суд вважає неприпустимим вчинення будь-яких дій та прийняття рішень органом державної влади, які погіршують становище громадян на підставі лише виявленого у минулому порушення процедурних норм, а тим паче у випадку, коли таке порушення сталось з вини посадових осіб цього органу влади. Водночас судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). Водночас апеляційний суд поділяє думку суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення не можна вважати такими, що прийняті з дотриманням викладених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, а саме: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені фактичні обставини та наведене правове регулювання апеляційний суд підтримує висновки суду першої інстанції щодо протиправності рішень ГУ ДМС, оформлених у вигляді висновків за №182/2024 від 21.08.2024 року та №331/2024 від 31.12.2024 року. Доводи апелянта щодо безпідставного виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та передбаченим пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженням суду при вирішенні справи прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №260/3430/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар