Постанова 4857 № 380/20762/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/20762/24 пров. № А/857/8971/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М. суддів- Гінди О.М., Гуляка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №380/20762/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, (головуючий суддя першої інстанції Качур Р.П., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 31.01.2025),- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (далі - позивач, ТзОВ «Галичина-Захід») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), у якій просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 365/34-00-07-03 від 04.06.2024. В обґрунтування позову зазначено те, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача на підставі ст. 80 ПК України, проте у відповідача були відсутні підстави для проведення такої перевірки. Крім того, зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем строку подання повідомлення за формою № 20-ОПП за що притягнуто позивача до відповідальності на підставі статті 117 ПК України. Вважає, що неповідомлення відповідача про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно п. 117.1 ст. 117 ПК України. Тому прийняте податкове повідомлення вважає протиправним і таким, що слід скасувати. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.06.2024 № 365/34-00-07-07. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн сплаченого судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при винесенні зазначеного рішення судом першої інстанції були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи не з`ясовані повно, об`єктивно та всебічно, а без вивчення конкретних фактів та документальних доказів. Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що у ході проведення камеральної перевірки Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків виявлено порушення ТзОВ «ТОВ Галичина-Захід» п. 8.1, п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588, п. 63.3 ст. 63 ПК України. Відповідно до наданих до перевірки запитуваних документів, у тому числі відомостей по амортизації основних засобів відповідача встановлено, що підприємством не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП. Таким чином за порушення порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах (у тому числі за не подання (несвоєчасне подання) повідомлення за формою 20-ОПП, заяв за формами № 1-ОПП, № 50ОПП та № 1-ОПН) передбачено відповідальність визначена п. 117.1 ст. 117 ПК України. У зв`язку із набранням чинності 01.08.2023 Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким, зокрема, внесено зміни до пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, з 01 серпня 2023 року для платників податків та контролюючих органів відновлено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, з 01.08.2023 відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах (у тому числі за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення за формою № 20-ОПП, заяв за формами № 1- ОПП, № 5-ОПП та № 1-ОПН), передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України відповідальність застосовується. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТзОВ Галичина-Захід зареєстроване як юридична особа та з 20.10.1998 взято на облік у Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, є платником податку на додану вартість, ідентифікаційний код юридичної особи 30124457, основний вид діяльності за КВЕД: 01.46 Розведення свиней. Південне міжрегіональне управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу № 62 від 16.04.2024 проведено камеральну перевірку позивача. За наслідками проведеної перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні зберігання, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 8.1, п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588, п. 63.3 ст. 63 ПК України, не подання у встановлені строки повідомлення за формою 20-ОПП по 36 об`єктах оподаткування. Позивачем 17.05.2024 подано Заперечення до Акта перевірки № 293/34-00-07-03/30124457 від 29.04.2024. Відповідач Заперечення до Акта перевірки задовольнив частково, в частині відсутності обов`язку подання повідомлень за формою 20-ОПП за 10 генераторів, а в частині порушення щодо не подання повідомлень за формою 20-ОПП за 26 транспортних засобів висновки Акта перевірки залишив без змін. На підставі висновків, зроблених в Акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 365/34-00-07-03 від 04.06.2024, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 26520 грн. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. Отже, викладені у акті перевірки висновки відносно платника поза межами здійснюваного перевіркою заходу з податкового контролю не відносяться до предмета перевірки та відповідно не можуть слугувати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. Крім цього, суд першої інстанції виснував, що неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно пунктом 117.1 статті 117 ПК України. Апеляційний суд частково погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для відповідальності за пунктом 117.1 статті 117 ПК України у зв`язку із неповідомленням про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, то рішення суду першої інстанції переглядається лише в цій частині. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України). Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. ( пункт 22.1. статті 22 ПК України). Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Згідно підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПК України. Отже, Податковим кодексом України визначено те, що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган. Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України. Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі №826/14197/17, від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, від 15 лютого 2022 року у справі №160/2155/20, від 28 вересня 2022 року у справі №160/3561/20 та від 10.11.2022 у справі № 640/23530/21. Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. Отже, відповідно до наведених вище норм Порядку №1588 платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП, зокрема, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 8.1, п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588, п. 63.3 ст. 63 ПК України, не подання у встановлені строки повідомлення за формою 20-ОПП по 36 об`єктах оподаткування. Позивачем 17.05.2024 подано Заперечення до Акта перевірки № 293/34-00-07-03/30124457 від 29.04.2024. Відповідач Заперечення до Акта перевірки задовольнив частково, в частині відсутності обов`язку подання повідомлень за формою 20-ОПП за 10 генераторів, а в частині порушення щодо не подання повідомлень за формою 20-ОПП за 26 транспортних засобів висновки Акта перевірки залишив без змін. На підставі висновків, зроблених в Акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 365/34-00-07-03 від 04.06.2024, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 26520 грн. Ураховуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, апеляційний суд вважає, що відповідач вправі застосовувати штрафні санкції до платників податків за не подання повідомлень за формою 20-ОПП. Водночас, колегія суддів зазначає наступне. Як уже зазначалось вище, суд першої інстанції виснував, що викладені у акті перевірки висновки відносно платника поза межами здійснюваного перевіркою заходу з податкового контролю не відносяться до предмета перевірки та відповідно не можуть слугувати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. В цій частині відповідач судове рішення не оскаржив, проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції в цій частині вірними та зазначає наступне. Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального. Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення ( підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України). Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки ( пункту 75.1 статті 75 ПК України). Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України). Підставою для проведення перевірки суб`єкта господарювання в наказі від 16.04.2024 № 62 «Про проведення фактичної перевірки» ТзОВ «Галичина-Захід» вказані підпункти 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пп. 69.2.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ ПК України і вказано, що наявна податкова інформація, отримана в рамках проведеного аналізу, яка свідчить про можливі порушення вимог законодавства в частині обігу підакцизних товарів. Джерела отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині обігу підакцизних товарів не зазначено. Зі змісту наказу також слідує, що перевірка проводилась з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Отже, податковий орган визначив вказану перевірку, як таку щодо дотримання вимог ПК України, Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці правовідносини. Суд першої інстанції вірно виснував, що з аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення фактичної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно з питань державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів, подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних або камеральних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. Таким чином, питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів, подання податкової звітності можуть бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова), або камеральної перевірки, якщо це стосується даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Апеляційний суд зауважує, що законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Отже, контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. Колегія суддів також зазначає наступне. Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно п .63.3 ст. 63 ПК України та п. 8.1. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588) платники податків зобов`язані повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Отже, аналіз вказаної статті та Порядку № 1588, дає суду підстави для висновку, що подання/неподання повідомлення Ф № 20-ОПП, жодним чином не може бути предметом камеральної перевірки. Тобто у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення фактичної перевірки досліджувати питання своєчасності та повноти подання повідомлення Ф № 20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, оскільки вони перебувають поза межами даної перевірки. Таким чином, з урахуванням наведених вище норм законодавства та обставин справи, суд першої інстанції вірно виснував, що викладені у акті перевірки висновки відносно платника поза межами здійснюваного перевіркою заходу з податкового контролю не відносяться до предмета перевірки та відповідно не можуть слугувати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що такі порушення відповідачем процедури проведення перевірки істотно вплинули на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім цього, колегія суддів повторно наголошує, що висновки суду першої інстанції в цій частині відповідачем не оскаржуються. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.06.2024 № 365/34-00-07-03, яким застосовані до ТзОВ «Галичина-Захід» штрафні санкції в розмірі 26520,00 грн. вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав. За наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №380/20762/24 змінити в частині викладення мотивів задоволення позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Гуляк Повне судове рішення складено