Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/18158/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/18158/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоус А.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Посуд-Текстиль БЦ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И В: Рух справи. 12.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСУД - ТЕКСТИЛЬ БЦ» звернулось до суду з позовом до Київської митниці, відповідно до якого просило суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000008/2 від 17.10.2024; - визнати протиправним та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2024/000383 від 22.10.2024. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення є протиправним, оскільки позивачем у митній декларації було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту) і на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, і подані документи не містять розбіжностей. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 р. позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.10.2024 №UA100160/2024/000008/ та картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.10.2024 №UA100160/2024/000383. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подані документи, які підтверджують протиправність спірного рішення, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, протилежне не довів. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов`язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтверджені належним чином документально, чим порушено вимоги частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 та частини 2 статті 52 Митного кодексу України. Декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 року відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою від 17.11.2025 призначено до слухання у порядку письмового провадження. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції. Розгляд справи з поважних причин продовжувався. Колегія суддів, розглянувши справу у письмовому провадженні, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини справи. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСУД-ТЕКСТИЛЬ БЦ» (ідентифікаційний код 43552674, місцезнаходження: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 4) зареєстровано в якості юридичної особи 06.03.2020, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис № 13531020000010014. 18.10.2022 позивач уклав із «GUROK PAZARLAMA VE TICARET Anonim Sirketi» (далі Продавець), юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Туреччини, Контракт №1.10/22 (далі Контракт). Відповідно до зазначеного Контракту: 1.1. Продавець продає, а Покупець купує: скляний посуд, названий далі «Товар». Товар буде поставлений та надалі реалізований на території України. Найменування, кількість та загальна вартість Товару визначаються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (Інвойсах) до Контракту. 1.2. Кожна поставка конкретної партії Товару замовляється Покупцем на умовах розділу 4 Контракту та погоджується Продавцем шляхом підтвердження замовлення Покупця та виставлення рахунку-фактури (Інвойсу). Також, Сторони можуть укласти окрему специфікацію на дану партію Товару, яка буде додатком до цього Договору. 2.1. Ціни на товар встановлюються на умовах пункту 4.1 Контракту. Сторони погодили, цю ціни на Товар встановлюються в Євро і містять в собі вартість пакування, маркування, завантаження (в місці знаходження Продавця) і закріплення на транспортному засобі. 4.1. Продавець постачає Товар наземним транспортом на умовах FCA Kutahya-TURKEY Incoterms® 2020 (Інкотермс 2020) (обрані умови поставки зазначаються в інвойсі та/або специфікації). 4.5. В рахунку-фактурі (інвойсі) Продавець зазначає: повне найменування вантажовідправника; повне найменування вантажоодержувача; країна-імпортер; країна-виробник Товару; опис Товару: найменування; кодування згідно HS; кількість; тип упаковки; кількість місць; одиниця виміру; ціна за одиницю; загальна вартість; умови поставки Товару згідно Incoterms® 2020 (Інкотермс 2020); умови оплати; підпис, печатка вантажовідправника, дата. 20.07.2022 для організації перевезення товарів по території України і в міжнародному сполученні позивач уклав з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» договір про транспортно-експедиторське обслуговування від № 2007/22. 04.10.2024 продавець надав позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №IHA2024000002159, у якому, як це передбачено умовами Контракту №1.10/22, зазначено повне найменування вантажовідправника, вантажоодержувача; найменування; кодування згідно HS; кількість; тип упаковки; кількість місць; одиниця виміру; ціна за одиницю; загальна вартість товару 8866,72 євро; умови поставки товару EX WORKS (EXW(Туреччина) згідно Incoterms® 2020). 05.10.2024 для перевезення товару перевізником ФОП «Baran Illia» позивачу надано автотранспортну накладну CMR № 001883. 10.10.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» надало позивачу рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4595315, згідно якого вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України становить 9531,43 грн.; міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України становить 55860,00 грн. 10.10.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» надав позивачу довідку про транспортні витрати №448002, відповідно до якої, згідно з рахунком LS-4595315, вартість послуг за межами митної території України становить 9531,43 грн., вартість міжнародного автоперевезення вантажу - 55860,00 грн. 16.10.2024 для здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту позивач подав митну декларацію, якій підрозділом митного оформлення митного органу присвоєно №24UА100160538642U7. Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за методом №1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації від 16.10.2024 №24UА100160538642U7 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані в графі 44 митної декларації. Вказані документи зазначені також у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 22.10.2024 №UA100160/2024/000383, наданої позивачу відповідачем, а саме: - пакінг-лист до інвойсу від 04.10.2024 № IHA2024000002159; - інвойс від 04.10.2024 № IHA2024000002159; - автотранспортна накладна CMR від 05.10.2024 №001883; - сертифікат про походження товару від 04.10.2024 №В1815680; - банківська платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 30.09.2024 №292; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.10.2024 №LS-4595315; - довідка про транспортні витрати від 10.10.2024 №448002; - контракт від 18.10.2022 №1.10/22; - додаткова угода №1/24 від 20.12.2023 до Контракту від 18.10.2022 №1.10/22; - договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.07.2022 №2007/22; - митна декларація країни відправлення (Туреччина) від 04.10.2024; - електронна фактура від 04.10.2024 №IHA2024000002159. 17.10.2024 під час здійснення контролю за правильністю заявленої митної вартості товару Київською митницею направлено електронний запит про надання додаткових документів. Відповідачем зазначено, що надані декларантом при митному оформленні митної декларації документи не містять всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості та щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті, а також містять розбіжності, які мають вплив на числові значення складових митної вартості. Позивач для підтвердження заявленої митної вартості товарів листом від 17.10.2024 за вих. №1 надав відповідачу пояснення по суті зауважень та належним чином завірені копії наступних додаткових документів: - додаткову угоду від 16.09.2024 №1/24 до Контракту від 18.10.2022 №1.10/22; - проформу-інвойс від 17.09.2024 №б/н; - додаткову угоду від 04.10.2024 №2/24 до Контракту від 18.10.2022 №1.10/22; - лист від Генерального Директора продавця від 04.10.2024; - лист за вих. від 04.10.2024 № 1\4; - лист від Генерального Директора продавця від 16.10.2024; - прайс - лист та каталог від продавця/виробника товару продавця від 01.09.2024; - протокол узгодження розбіжностей від 20.07.2022 до договору №2007/22 про транспортно експедиторське обслуговування від 20.07.2022; - заявку на організацію транспортування та експедирування вантажу від 14.10.2024 №14/10 до договору на ТЕО від 20.07.2022 №2007/22; - договір від 02.02.2021 №242511; - договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 28.12.2021 №441; - договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 25.03.2024 №190. 17.10.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UА100160/2024/000008/2 (далі - Рішення про коригування). 22.10.2024 на підставі Рішення про коригування відповідачем також було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2024/000383 (далі-Картка відмови). Позивач, вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, звернувся з даним позовом до суду. Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно стаття 1 Митного кодексу України (надалі МК України і в редакції на день виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України. У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ст. 246 МК України , метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу. Для виконання митних формальностей щодо товарів, які переміщуються у митному режимі транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту, використовуються також електронна транзитна система, електронна система управління гарантіями та їх складові. У разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі. Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України). Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України). Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Відповідно до ч.2, 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу). З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, це узгоджується з визначеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності. Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України). Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації). Згідно з приписами п. 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України. При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій). Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Стаття 55 МК України встановлює.

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» зазначено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Згідно з п. 37 Постанови НБУ від 29.07.2022 №163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунку в національній валюті користувачів платіжних послуг» (далі-Інструкція) платіжна інструкція повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Висновки суду. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України та згідно з вимогами ст. 368 МК України. Матеріалами справи підтверджено, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Отже, чинним законодавством передбачено, що відповідач зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Суд першої інстанції проаналізував усі доводи відповідача. Так, відповідач у графі 33 рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.10.2024 №UA100160/2024/000008/2, зазначив, як однієї з підстав коригування митної вартості, що «оплата за товар, що постачається згідно Контракту, здійснюється покупцем шляхом банківського переказу в євро на банківський рахунок продавця наступним чином: 50% - передоплата від загальної суми проформи-інвойсу або інвойсу в момент складання проформи-інвойсу або інвойсу; 50% - за 5 днів до моменту відвантаження (п. 3.1.); зміна порядку оплати в односторонньому порядку не допускається (п. 3.2.). В інвойсі від 04.10.2024 №IHA2024000002159 умови оплати зазначено «cash in advance» (передоплата готівкою) та зазначено дату оплати 04.10.2024. Таким чином, згідно наданих документів оплата на момент митного оформлення повинна бути здійснена в 100% обсязі; наявні розбіжності із Контрактом за формою оплати. Для підтвердження вартості товару надано платіжну інструкцію від 30.09.2024 №292 на суму 8955,40 євро, що не відповідає вартості товару, зазначеній в інвойсі від 04.10.2024 №IHA2024000002159. Окрім зазначеного, даний платіжний документ не містить підпису та відбитку штампа платника (або відповідного електронного цифрового підпису), а в гр.70 «Призначення платежу» наявне посилання на рахунок-проформу від 17.09.2024 №б/н, як підставу для здійснення перерахунку коштів, що до митного оформлення не надається», судом встановлено наступне. Проте, позивач спростував такий висновок, надавши лист від 17.10.2024 за вих. №1 відповідачу з додатковою угодою від 16.09.2024 №1/24 до Контракту, якою сторонами погоджено внесення змін до Контракту, зокрема, викладено п.п. 3.1.2. Контракту в наступній редакції: « 100% передоплата від загальної суми проформи-інвойсу або інвойсу оплачується з моменту підписання проформи-інвойсу або інвойсу». Крім того, позивачем разом із митною декларацією було також надано відповідачу інвойс від 04.10.2024 №IHA2024000002159. Вказаний порядок оплати за товар інвойсом не змінювався. Враховуючи зазначене, положення інвойса не суперечать положенням Контракту, оскільки Контрактом, з урахуванням додаткової угоди від 16.09.2024 №1/24, передбачена можливість оплати наступним чином, 100% передоплата від загальної суми проформи-інвойсу або інвойсу оплачується з моменту підписання цих проформи-інвойсу або інвойсу. Відповідно до змісту платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 30.09.2024 №292 позивачем була здійснена оплата в розмірі 100 % на суму 8955,40 євро, що відповідає умовам пункту 3.1. Контракту (з врахуванням внесених змін Додатковою угодою №1/24 від 16.09.2024), на банківський рахунок продавця шляхом банківського переказу. Основна вимога зазначеного пункту Контракту полягала в повній оплаті до моменту відвантаження товару. Отже, оплату було здійснено на підставі проформи-інвойсу від 17.09.2024 №б/н. Продавець листом від 04.10.2024 повідомив позивача про відсутність певного товару, в результаті чого можливе відвантаження товару на меншу суму, а саме на 8866,72 євро, та виникнення переплати в розмірі 88,68 євро. Позивач листом від 04.10.2024 за вих. №1/4.10 повідомив постачальника про свою згоду зарахувати в рахунок майбутніх поставок товару переплату, що виникла в сумі 88,68 євро, відповідно до п. 3.3. Контракту. Вказані листи від 04.10.2024 також були надані відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товарів листом від 17.10.2024 за вих. №1. Апелянтом вказане не спростовано. Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 30.09.2024 №292 містить наступну інформацію: платник ТОВ "ПОСУД-ТЕСТИЛЬ БЦ" (надавач платіжних послуг платника, АТ"УКРСИББАНК"), рахунок платника UA843510050000026004878998071; отримувач «GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S.» (надавач платіжних послуг отримувача, банк «Yapi ve Kredi Bankasi»); рахунок отримувача TR530006701000000090421865,код банку отримувача YAPITRISXXX, призначення платежу: посуд згідно Контракту від 18.10.2022 №1.10/22, проформи-інвойсу від 17.09.2024, на суму 8955,40 євро і у цій платіжній інструкції вказаний SWIFT-код банку отримувача, а саме: YAPITRISXXX, співпадає з SWIFT-кодом банку отримувача, «Yapi ve Kredi Bankasi», зазначеним у пункті 11 «Реквізити та підписи сторін» Контракту від 18.10.2022 №1.10/22. Отже, зазначений банківський платіжний документ містить номер рахунку отримувача, банк «Yapi ve Kredi Bankasi», TR530006701000000090421865, що відповідає номеру рахунку отримувача, зазначеному в пункті 11 «Реквізити та підписи сторін» Контракту від 18.10.2022 №1.10/22 і він сформований автоматично через систему Інтернет-банкінг AТ «УКРСИББАНК» із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. Крім того, платіжна інструкція містить штамп АТ «УКРСИББАНК» про проведення платежу банком 30.09.2024 та засвідчена підписом уповноваженої особи надавача платіжних послуг, що в свою чергу підтверджує здійснення оплати за товар відповідно до умов Контракту від 18.10.2022 №1.10/22. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що платіжна інструкція від 30.09.2024 №292, яка була сформована автоматично через систему Інтернет-банкінг AТ «УКРСИББАНК» із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, містить усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є документом, що посвідчує здійснену ТОВ "ПОСУД-ТЕСТИЛЬ БЦ" на рахунок отримувача «GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S.» оплату за товар, що поставляється. Разом з тим, відповідачем не спростовано того факту, що спірна господарська операція не оплачена у встановленому чинним законодавством порядку. Крім того, на спростування інших доводів відповідача позивач надав листом від 17.10.2024 за вих. №1 митному органу разом з іншими додатковими документами, які підтверджують заявлену митну вартість товару, додаткову угоду від 16.09.2024 № 1/24 до Контракту від 18.10.2022 №1.10/22 та лист Генерального директора продавця від 16.10.2024. Сторони відповідно до додаткової угоди від 16.09.2024 №1/24 до Контракту від 18.10.2022 №1.10/22 погодили внесення зміни до Контракту, а саме: «Пункт 4.1. викласти в наступній редакції: « 4.1.Продавець постачає товар наземним транспортом на умовах FCA Kutahya-TURKEY Інкотермс 2020 або EXW Kutahya - TURKEY Інкотермс 2020. Обрані умови поставки зазначаються в інвойсі та/або специфікації. Ризик втрати та пошкодження товару (включаючи затримку в перевезенні) переходить до Покупця від Продавця в момент завантаження товару на транспортний засіб у визначеному місці завантаження». Генеральний директор продавця в листі від 16.10.2024 підтвердив умови поставки товару, що товар відвантажується з їхнього складу в місті Kutahya -TURKEY, де знаходяться площі їхнього підприємства. Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 04.10.2024 №IHA2024000002159 сторони Контракту погодили обрані умови поставки (п. 4.1 Контракту зі змінами, внесеними згідно додаткової угоди від 16.09.2024 №1/24) EXW Kutahya -TURKEY Інкотермс 2020. Таки чином, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що п.4.1 Контракту, обрані умови поставки і зазначаються в інвойсі, що продавець відповідно до інвойсу постачав товар наземним транспортом на умовах EXW(Туреччина) Інкотермс 2020, тобто жодних розбіжностей щодо умов поставки документи, які надані позивачем, для підтвердження заявленої митної вартості, не містять, оскільки сторони погодили інвойс до цього Контракту та вибрали із зазначених в п.4.1 Контракту умов поставки товару, а саме: такі умови, як EXW Kutahya-TURKEY Інкотермс 2020. Апелянтом вказаний висновок суду не спростовано. Крім того, зазначеними умовами поставки, EXW - Kutahya (Туреччина) Інкотермс 2020, які були обрані сторонами відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 04.10.2024 № IHA2024000002159, до ціни товару не включаються витрати на транспортування товару, і це не заперечувалося сторонами та ці витрати на транспортування товару заявлялися 16.10.2024 позивачем, як складова митної вартості товару при її визначенні. Таким чином, колегія суддів вважає, що всі доводи апелянт не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Отже, враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, суд першої інстанції проаналізував і дав оцінку всім обставинам у цій справі і всім доводам відповідача, і тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач подав документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а відповідач не довів правомірність спірно рішення належними та допустимими доказами. Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості, хоча такий обов`язок законодавством покладено на суб`єкта владних повноважень, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Надаючи оцінку всім доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 р. - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Посуд-Текстиль БЦ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель О.М. Кузьмишина