Постанова Львівський апеляційний суд № 463/2513/24

Справа № 463/2513/24 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/1747/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Чижа Л.М. за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Когут Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним та незаконним договору, рішення про державну реєстрацію та свідоцтво про право на спадщину, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 в якому просила визнати недійсними та незаконними: договір від 06 квітня 1963 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської нотаріальної контори Когутом Т.К., реєстровий номер 10-2696; рішення про державну реєстрацію та внесення в Реєстр прав власності на нерухоме майно об?єкта з реєстраційним номером майна 22600627 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_4 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2017 р., посвідчене державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Фурман Л.А., спадкова справа № 548, зареєстровано в реєстрі за № 368; визнати за ОСОБА_2 право на спадщину за законом на 1/2 права власності на майно за адресою АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_3 . Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним та незаконним договору, рішення про державну реєстрацію та свідоцтво про право на спадщину - залишено без розгляду. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2 . Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що суд посилається на підтвердження про вручення повістки позивачу особисто 02.04.2025, однак позивач ОСОБА_2 повістку (повідомлення) про проведення засідання у цій справі особисто не отримувала, та не була повідомлена належним чином про час та дату розгляду. Позивач активно брала участь у процесі через адвоката, який вів справу від відкриття провадження 12 червня 2024 року до 17 січня 2025 року, коли він був мобілізований на військову службу (об?єктивна причина, незалежна від позивача). Клопотання про відкладення судових засідань у лютому-березні 2025 року були мотивовані поважними причинами: стан здоров?я (перебування на лікуванні) та об?єктивні труднощі із залученням нового адвоката через складність справи та зовнішні обставини (загальна мобілізація). Відсутність спеціальних знань для самостійного представництва є поважною причиною, оскільки ст. 15 ЦПК України гарантує право на правову допомогу, а позивач намагалася реалізувати це право, шукаючи нового адвоката. Пошук нового адвоката ускладнений через складність справи (застосування Цивільних кодексів 1922,1964 та 2004 років) та загальну мобілізацію, що зменшує кількість досвідчених адвокатів, які готові взятись за таку справу. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-адвокат Когут Л.І. повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, позивач ОСОБА_2 надала суду заяву про відкладення розгляду справи та надання останній можливості залучити до справи іншого адвоката. Суд вважає, що за таких обставин, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не має перешкод у розгляді справи за відсутності сторін які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦІК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частиною першою, п?ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез?явлення не перешкоджає вирішенню спору. Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з?явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез?явлення перешкоджає розгляду справи. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов?язаний з?ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16 (провадження № 61-19254св19) та інших. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19). Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 522/2301/19). З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Личаківського районного суду від 12.06.2024 прийнято цивільну справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. 31.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. В судові засідання, які були призначені на 24.03.2025 та 23.04.2025 позивач ОСОБА_2 не з?явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, шляхом надіслання судових повісток за її місцем проживання, що стверджується трекінгом поштового відправлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.173,178). Перед судовим засіданням 24.03.2025 позивачем було подано клопотання про відкладення судового засідання. Зі змісту клопотання про відкладення судового засідання, яке було подано позивачкою, випливає, що остання належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання. 23.04.2025 від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відвід головуючому судді Жовніру Г.Б., яка була вирішена відповідно до норм ст.ст. 36,40 ЦПК України, однак у судове засідання щодо розгляду справи позивач не з?явилась, про дату, час та місце розгляду справи, признане на 23.04.2025, була повідомлена належним чином, явку свого представника також не забезпечила, заяву про розгляд справи у її відсутності не подавала. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повторно (декілька разів) не з`явилася в судове засідання, і від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Суд надав правильну оцінку повторній неявці належним чином повідомленої позивачки як підставі для залишення позову без розгляду. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено: 06.03.2026. Головуючий Судді