Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/2870/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/2870/24 Номер провадження 33/814/350/26Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі адвоката Пасічника Т.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Пасічника Т.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 серпня 2025 року, в с т а н о в и в: Постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Таужне Гайворонського району Кіровоградської області, громадянина України, водія 2 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-19 КУпАП - закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.. Постановою судді ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01 листопада 2024 року о 11.07 годині на 122 км автодороги М-22 в с.Підгірне Кременчуцького району Полтавської області керував автомобілем Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів та, повторно протягом року, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. Окрім цього ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-19 КУпАП, за таких обставин. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2024 року солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія 2 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до абз. 12 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію. Таким чином, на момент вчинення правопорушення діяв та діє на даний час особливий період. Відповідно до пункту 14 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 року № 359, військовослужбовцям забороняється зберігати боєприпаси поза розташуванням військової частини (удома, в гуртожитку, на робочому місці), та розсипом. Відповідно до п. 2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 року № 359 (у редакції наказу від 20.10.2015 року № 569), у разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі, тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань, стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику). Разом з тим, ОСОБА_1 , прямуючи на автомобілі Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_2 з Харківської області до м.Гайворон Кіровоградської області, до місця свого проживання, боєприпаси, які були йому видані у відповідності до роздавальної відомості, а саме 239 набоїв калібру 5,45 мм відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) не здав, залишив при собі та був зупинений 01 листопада 2024 року близько 11.22 години на АЗС «Укрнафта» по вулиці Ломоносова, 127 в с.Підгірне Кременчуцького району Полтавської області. У подальшому при поверхневому огляді автомобіля Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_2 виявлено 239 набоїв калібру 5, 45 мм. Зі слів ОСОБА_1 стало відомо, що він у Харківській області здав всю належну йому зброю та боєприпаси, та забувши про 239 набоїв калібру 5, 45 мм у багажному відділенні автомобіля, які отримав у військовій частині та не здав, поїхав до АДРЕСА_1 до місця свого проживання. Закриваючи провадження за ч.2 ст. 172-19 КУпАП, суддя зазначив, що строк притягнення ОСОБА_1 закінчився 28.02.2025, тому провадження необхідно закрити у зв`язку зі сплином строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, постановити нову, якою провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі охорони здоров`я матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять жодних доказів вчинення правопорушення повторно. Копії постанов, відомості щодо результатів розгляду, відомостей щодо набрання постанови законної сили матеріали справи не містять, а тому вина ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП є недоведеною. Зазначає про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та вважає дії працівників патрульної поліції незаконними. Протокол огляду не складався та відсутній запис про огляд у протоколі про адміністративне правопорушення. Права ОСОБА_1 не роз`яснювалися. Вказує, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому його огляд на стан сп`яніння повинен був проведений за участю командира військової частини або військовою службою правопорядку. Стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, так як відсутня вина та умисел. Не враховано, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Наявність права керування транспортними засобами пов`язана з виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 , у той час як позбавлення такого права позбавить його можливості заробляти на життя, захищати суверенітет та територіальну цілісність України. Прохає з урахуванням ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод призначити ОСОБА_1 більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, адвокат в судовому засіданні не наполягав на участі ОСОБА_1 в судовому засіданні та вважав можливим розгляд справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за відсутності ОСОБА_1 .. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Пасічника Т.В. в підтримку апеляційної скарги, який наголошував на відсутності поважних причин для зупинки транспортного засобу та правомірності в такому випадку відмови, зазначив, що огляд мав проводитись у присутності командира військової частини або ВСП, приходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого. Відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Оскільки постанову судді в частині закриття провадження за ч. 2 ст. 172-19 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржено, то апеляційним судом не переглядається. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статі. Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вважаю, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчиненому повторно протягом року. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №163775 від 01.11.2024 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 01.11.2024 року, де вказано, що у ОСОБА_1 маються ознаки алкогольного сп`яніння; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів та він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці та в КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», у лікаря-нарколога; даними довідки інспектора сектору реагування патрульної поліції Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Так, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зупинки вважаю необґрунтованими з наступних підстав. Зі змісту відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_2 за викладених у протоколі та постанові суду обставин. При цьому, ОСОБА_1 було повідомлено про причини його зупинки, а саме, що він керував транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого світла фар, що є порушенням п. 9.8 ПДР. До того ж, зазначене порушення, що і стало підставою для зупинки, зафіксовано на бодікамеру. Крім того апеляційний суд зауважує, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими у зв`язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду. Як вбачається з відеозапису, в ході спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів, після чого водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння сп`яніння в установленому законом порядку, однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Поліцейським було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та в подальшому доведено до відома зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять докази відмови від проходження огляду суд оцінює критично, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, а саме наявними відеозаписами. До того ж, у акті огляду, у графі «Результати огляду на стан сп`яніння» міститься власноручний запис ОСОБА_1 «відмовляюсь» та його підпис. Отже, вищезазначене в даному випадку можна розцінювати як спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. На підставі наведеного вважаю, що наданий суду відеозапис є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи. Посилання апелянта на відсутність доказів вчинення правопорушення повторно, не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Так, відповідно до постанови Слов`янського районного суду Донецької області від 06 травня 2024 року у справі №243/2953/24, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Враховуючи зазначене, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 є правильною. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про порушення порядку проведення огляду, оскільки не залучено командира військової частини або ВСП, є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства. Так, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 (в подальшому "Інструкція"), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Апеляційний суд звертає увагу, що попри те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, огляд на стан алкогольного сп`яніння має проводитись на загальних підставах, оскільки на момент зупинки транспортного засобу він перебував поза межами військової частини та не виконував обов`язків військової служби. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права, є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а саме наявним відеозаписом та протоколом про адміністративне правопорушення. Окрім того, за змістом самого протоколу ОСОБА_1 , будучи ознайомленим із своїми правами, передбаченими ст.63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, погодився з даними протоколу та підписав його без жодних зауважень. В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об`єктивного доказу щодо відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду під тиском неправомірних дій органів поліції, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Сам протокол складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається. Під час апеляційного розгляду не встановлено порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, у тому числі порядку проведення процедури огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд не приймає до уваги посилання щодо невинуватості ОСОБА_1 оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці та в КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння, і пояснення щодо не бажання проходити огляд на стан сп`яніння не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, оскільки судом достовірно встановлено, що останній відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву та давали суду підстави для висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. За таких обставин апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, як про це просить адвокат Пасічник Т.В. в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника - адвоката Пасічника Т.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає. Суддя В.М. Герасименко