Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/813/24

Дата документу 03.03.2026 Справа № 335/813/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/813/24 Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.О. Провадження № 22-ц/807/588/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Трофимової Д.А., Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення половини суми сплати за житлово-комунальні послуги, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову у справі №335/813/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення половини суми сплати за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначив, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року у цивільній справі № 335/813/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини суми сплати житлово-комунальних послуг задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 27 575 грн т а судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2025 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини суми сплати житлово-комунальних послуг у справі № 335/813/24 (провадження № 2/331/1300/2024) скасовано. Наразі він готує подати до цього ж суду заяву про перегляд ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2025 року за нововиявленими та виключними обставинами. Вважає, що виконання ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2025 року до вирішення питання про її законність призведе до тяжких та непоправних наслідків для нього:: поновлення розгляду справи по суті та можливе винесення нового рішення не на його користь; реальна фінансова шкода (втрата стягнутих на його користь коштів, додаткові судові витрати); неможливість або суттєве ускладнення відновлення його прав навіть у разі подальшого скасування вказаної ухвали. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд забезпечити позову при повороті виконання судового рішення шляхом: 1) заборони проведення будь-яких судових засідань у справі № 335/813/24 з розгляду позову по суті до набрання законної сили ухвалою за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали від 05.05.2025 року за нововиявленими/виключними обставинами; 2) заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2025 року про скасування заочного рішення від 16.07.2024 року (у тому числі заборона державним та приватним виконавцям, банкам, іншим особам та органам вчиняти дії з виконання цієї ухвали). Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме: застосувати захід забезпечення позову у вигляді зупинення провадження у справі № 335/813/24 до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2025 року за нововиявленими обставинами або, як альтернативний захід. Заборонити державним та приватним виконавцям, банківським установам та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію майнових наслідків ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2025 року, у тому числі дії щодо повороту виконання заочного рішення від 16.07.2024 року, до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками її перегляду за нововиявленими обставинами. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що невжиття заходів забезпечення нівелює право на перегляд за ново виявленими обставинами; для застосування заходів забезпечення позову закон вимагає достатньо обґрунтованого припущення, а не доведення обставин «поза будь-яким сумнівом»; факт скасування заочного рішення, наявність виконаного рішення та ризик ухвалення нового рішення по суті самі по собі є достатніми обставинами для висновку про реальну загрозу порушення моїх прав. Суд не надав належної оцінки пропорційності та співмірності заходів забезпечення Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне судове рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Звертає увагу, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до необхідності зупинення провадження у справі, в той час як це не є тотожним заходам забезпечення позову. Законодавцем визначено чіткі підстави для зупинення розгляду цивільної справи, що передбачені ст.ст. 251-253 ЦПК України, жодну із наявність яких апелянт в апеляційній скарзі, так і в клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову не навів.. Зазначає, що з моменту скасування заочного рішення ОСОБА_1 без законних на то підстав, до теперішнього часу користується грошовими коштами, які були стягнуті у примусовому порядку та власником яких є ОСОБА_2 .. ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надала. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відсутність достатньо обґрунтованого припущення щодо ускладнення або неможливості поновлення порушених прав заявника у разі невжиття заходів забезпечення позову. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 липня 2024 року у цивільній справі № 335/813/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини суми сплати житлово-комунальних послуг задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 27 575 гривень 04 коп., що складається з 1695 гривень 17 коп. - витрат за надання послуг із централізованого водопостачання, водовідведення; 5884 гривень 31 коп. - витрат за надання послуг з постачання електричної енергії; 9802 гривень 18 коп. - витрат за надання послуг з постачання центрального опалення; 7889 гривень 88 коп. - витрат за надання послуг з утримання будинку; 1248 гривень 77 коп. - витрат за надання послуг з вивозу сміття; 1054 гривень 91 коп. - витрат за надання послуг з газопостачання за період з квітня 2018 року по жовтень 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні та виконавчому листі, задоволено. Виправлено описку, допущену у рішенні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 липня 2024 року по справі № 335/813/24 (провадження № 2/331/1300/2024), зазначивши у резолютивній частині рішення правильний РНОКПП відповідачки ОСОБА_2 , як: « НОМЕР_1 », замість « НОМЕР_2 ». Виправлено описку, допущену при оформленні виконавчих листів по справі № 335/813/24 (провадження № 2/331/1300/2024) від 03.10.2024, зазначивши в них правильний РНОКПП відповідачки ОСОБА_2 , як: « НОМЕР_1 », замість « НОМЕР_2 ». Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2025 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини суми сплати житлово-комунальних послуг у справі № 335/813/24 (провадження № 2/331/1300/2024) скасовано. Згідно статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1- 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2025 року у справі № 752/3128/25 (провадження № 61-9286св25). У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову". У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Таким чином, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Крім того, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року). Звертаючись до суду із клопотанням про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначав, що до вирішення питання про законність ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року створює реальну загрозу: ухвалення нового рішення по суті, яке може бути не на його користь, виникнення взаємовиключних судових актів у межах однієї справи, істотного ускладнення або неможливості повороту виконання та поновлення його майнових прав щодо вже стягнутих грошових коштів. При цьому ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони проведення судових засідань у справі № 335/813/24, заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року, якою скасоване заочне рішення від 16 липня 2023 року, у тому числі заборони державним та приватним виконавцям, банкам, іншим особам та органам вчиняти дії з виконання цієї ухвали. Тобто, клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та доводи апеляційної скарги фактично зводяться до необхідності зупинення провадження у справі № 335/813/24, в той час як це не є тотожним заходам забезпечення позову. Законодавцем визначені чіткі підстави для зупинення розгляду цивільної справи, що передбачені ст. ст. 251-253 ЦПК України, жодну із наявність яких апелянт як в апеляційній скарзі, так і в клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову не надав. Крім того, зупинення виконавчого провадження, передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Такий захід забезпечення позову, як заборона проведення судових засідань є недопустимим, оскільки не входить у перелік видів такого забезпечення, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України. З огляду на зазначене, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував предмет спору, співмірність запропонованих заявником заходів забезпечення позову та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що невжиття запропонованих заходів забезпечення у подальшому може утруднити ефективний захист або поновлення прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких останній бажає звернулась до суду із заявою про перегляд ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року у справі № 335/813/24 за нововиявленими та виключними обставинами. Колегія суддів встановила, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом першої інстанції норм права при вирішенні питання про забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо відмови у їх застосуванні та тлумаченні, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, оскільки її доводи висновків суду не спростовують і на законність судового рішення не впливають. З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 04 березня 2026 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Кухар С.В. Трофимова Д.А.