Постанова 4857 № 380/6091/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/6091/25 пров. № А/857/31981/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Пліша М.А., за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р., за участю представника позивача Кавалець Л.П., за участю представника відповідача Штибель Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. о 09 годині 15 хвилині у м. Львові, повний текст складено 30 червня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,- в с т а н о в и в : 27.03.2025 надійшла до суду першої інстанції позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС, відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (ППР): від 14.05.2024 № 1851356-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 144,95 грн за 2021 рік; № 1851357-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 1344,42 грн за 2021 рік; № 1851358-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 8401,44 грн за 2021 рік; № 1851359-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 9253,61 грн за 2021 рік; № 1854635-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 17 861,58 грн за 2021 рік; № 1851360-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 2184,68 грн за 2022 рік; № 1851361-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 15 037,11 грн за 2022 рік; № 1851362-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 9675,02 грн за 2022 рік; № 1851363-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 2826,33 грн за 2022 рік; № 1851364-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 13 652,34 грн за 2022 рік; № 1854643-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 19 650,05 грн за 2022 рік; № 1851342-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 1501,27 грн за 2023 рік; № 1851343-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 1942,33 грн за 2023 рік; № 1851348-2411-1303- НОМЕР_1 на суму 10 333,20 грн за 2023 рік; № 1851349-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 9381,61 грн за 2023 рік; № 1851350-2411-1303- НОМЕР_1 на суму 19 945,43 грн за 2023 рік, якими ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо належних їй нежитлових приміщень, розташованих у будинку 34-6 на вул. Федьковича у м. Львові, на загальну суму 143 135,37 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано вказані ППР, стягнуто в користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1431,35 грн. Суд виходив з того, що з аналізу підпункту (пп)«е» підпункту (пп)266.2.2 пункту (п)266.2 статті (ст.)266 ПК України, однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно до цього підпункту є ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна в малій архітектурній формі або на ринку. Саме такі правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020. Однак, всі нежитлові приміщення позивача щодо яких відповідачем прийнято ППР про нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єктами нерухомості, які призначені для торгівлі непродовольчими товарами та використовуються позивачем для ведення підприємницької діяльності на території ринку ТОВ «Торговий центр «Привокзальний»», а відтак, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Застосування ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для такої категорії об`єктів як криті ринки, павільйони та зали для ярмарків (підклас 1230.2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, чинного на час виникнення спірних правовідносин) може мати місце в тому випадку, коли об`єкт оподаткування класифікується у підкласі «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків», проте територіально розташований поза межами будь-яких ринків. Тоді такий об`єкт оподаткування не може бути ідентифікованим як об`єкт нерухомості, на який поширюється дія підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ в значенні «на ринках». З вказаним судовим рішенням не погодилась сторона відповідача та подала апеляційну скаргу, просить таке скасувати та відмовити в позові із-за порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті. В обґрунтування вимог покликається на те, що відповідно до пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі місцями - податок на нерухомість), об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках. З аналізу вищенаведеної норми законодавства вбачається, що пільга застосовується за одночасного виконання таких умов: 1) нерухомість має бути нежитловою; 2) нерухомість використовується суб`єктами малого та середнього бізнесу; 3) ці суб`єкти провадять діяльність у малих архітектурних формах (МАФ); 4) а також провадять діяльність на ринках. Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (ДК 018-2000), відповідно до якого, органом уповноваженим на ведення класифікатора визначено Державне підприємство «Державний науково дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» (ДНДІАСБ). Документом підтверджуючим приналежність об`єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора. Позивачем експертний висновок, щодо приналежності об`єктів нерухомості до певного класу будівель, до податкового органу не надавався, а також не звертався щодо проведення звірки по об`єктах нерухомості, які перебувають у його власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно. Крім того, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради надав лист-відповідь для ГУ ДПС у Львівській області (вх. № 17084/5 від 29.04.2025). У вказаному листі Львівської міської ради зазначено, що юридичний статус ринку визначається не лише наявністю об`єктів торгівлі, а й відповідністю цільового призначення земельної ділянки. Львівською міською радою чітко зазначено, що об`єкти, які функціонують як торгові центри або магазини, не підлягають класифікації як ринки, навіть якщо там здійснюється торгівля. Також, у суб`єктів господарювання немає плану території ринку на вул. Федьковича, 34-б, місто Львів, затвердженого органом місцевого самоврядування, оскільки за цією адресою функціонує не ринок, а торгівельний центр. Звертається увага також і на те, що згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 03.10.2006 в експлуатацію прийнято торгові ряди на першому поверсі, кафе після реконструкції господарських приміщень (1-а черга), торгові ряди на другому поверсі існуючого торгового центру з перукарнею та санвузли (2-а черга) на вул. Федьковича, 34-б. Цей акт затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 №1186. Отже, в експлуатацію прийнято закінчений будівництвом об`єкт - торговий центр, а не ринок. Стороною позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому викладено доводи, подібні мотивам судового рішення. Просить відмовити у задоволенні останньої. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в ГУ ДПС України у Львівській області. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює такі види економічної діяльності: - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний). Відповідно до інформаційної довідки № 419291462 від 24.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та правовстановлюючих документів, доданих до позовної заяви, позивачу на праві приватної спільної часткової власності належать нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_1 , а саме: - будівля під літ. «У-2» загальною площею 1159,6 кв.м, розмір частки: 1/40 частин, що становить нежитлове приміщення 25 на другому поверсі площею 20,0 кв.м; - будівля під літ. «У-2» загальною площею 1159,6 кв.м, розмір частки: 133/1000 частин, що становлять 127,3 кв.м (приміщення 13 площею 5,6 кв.м., 14 площею 26,8 кв.м. (4/100 частки); приміщення 3 площею 31,1 кв.м., 6 площею 21,2 кв.м на 1- му поверсі; приміщення 19 площею 28,1 кв.м, 23 площею 14,5 кв.м. на 2-му поверсі загальною площею 94,9 кв.м (3/25 частки); - нежитлові приміщення 171, 172, 175-180, 184, 230-247, 310, 318-329 будівлі під літ. «Ж -1», розмір частки: 23/100 частин, що становлять приміщення 171, 172, 175- 180, 184 загальною площею 142,7 кв.м; - нежитлові приміщення 38-67, 125, 130-131 будівлі під літ. «Ж-1» загальною площею 320,1 кв.м., розмір частки: 93/100 частин, що становить 298,3 кв.м; - нежитлові приміщення 38-67, 125, 130-131 будівлі під літ. «Ж-1» загальною площею 320,1 кв.м, розмір частки: 7/100 частин, що становить 21,8 кв.м. Вказані об`єкти нерухомості розташовані на території ринку ТОВ «Торговий центр «Привокзальний» за адресою: вул. Федьковича, 34-б, м. Львів, є торговими павільйонами та адміністративно-торговими приміщеннями і використовуються позивачем для ведення підприємницької діяльності, що підтверджується даними технічного паспорта на будівлю літ «У-2» на вул. Федьковича, 34-б у м. Львів від 24.02.2009, технічного паспорта на нежитлові приміщення літ. «З-1», «Ж-1» на вул. Федьковича, 34-б у м. Львів від 01.12.2003, технічних паспортів на нежитлові приміщення літ «Ж-1» на вул. Федьковича, 34-б у м. Львів від 24.02.2006 та від 05.06.2006, витягом № 39991 з реєстру платників єдиного податку від 05.08.2023, режимом роботи об`єкта торгівлі від 01.08.2012 № 23-2665, виданим Львівською міською радою СПД-фізичній особі ОСОБА_1 , дозволом на розміщення об`єкта торгівлі № 5-2359 від 11.09.2007, наданим Львівською міською радою ринку ТОВ «Торговий центр «Привокзальний», паспортами об`єкту ринкового господарства за 2021, 2022 та 2023 роки та довідкою ТОВ «Торговий центр «Привокзальний» від 13.06.2025 за №

13. На підставі даних інформаційної системи відповідача «ІКС Податковий блок» щодо позивача 14.05.2024 в автоматичному режимі сформовано: - податкові повідомлення-рішення (ППР) форми «Ф» про нараховані суми податкових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий період 2021 рік: від 14.05.2024 № 1851356-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 144,95 грн; від 14.05.2024 № 1851357-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 1344,42 грн; від 14.05.2024 № 1851358-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 8401,44 грн; від 14.05.2024 № 1851359-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 9253,61 грн; від 14.05.2024 № 1854635-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 17 861,58 грн; - ППР форми «Ф» про нараховані суми податкових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий період 2022 рік: від 14.05.2024 № 1851360-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 2184,68 грн; від 14.05.2024 № 1851361-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 15 037,11 грн; від 14.05.2024 № 1851362-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 9675,02 грн; від 14.05.2024 № 1851363-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 2826,33 грн; від 14.05.2024 № 1851364-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 13 652,34 грн; від 14.05.2024 № 1854643-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 19 650,05 грн; - ППР форми «Ф» про нараховані суми податкових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий період 2023 рік: від 14.05.2024 № 1851342-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 1501,27 грн; від 14.05.2024 № 1851343-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 1942,33 грн; від 14.05.2024 № 1851348-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 10 333,20 грн; від 14.05.2024 № 1851349-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 9381,61 грн; від 14.05.2024 № 1851350-2411-1303-UA46060250000025047 на суму 19 945,43 грн. Вказані вище податкові повідомлення-рішення надійшли позивачу через електронний кабінет платника податків 29.11.2024, що підтверджується інформацією, зазначеною на корінцях податкових повідомлень рішень. Вважаючи вказані ППР протиправними, позивач звернувся до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі нежитлові приміщення позивача щодо яких відповідачем прийнято ППР про нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єктами нерухомості, які призначені для торгівлі непродовольчими товарами та використовуються позивачем для ведення підприємницької діяльності на території ринку ТОВ «Торговий центр «Привокзальний»», а відтак, ураховуючи правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Апеляційний суд не може погодитись із наведеним висновком суду першої інстанції, позаяк такий не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Згідно із статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості. Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку. Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України). Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно із пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Відповідно до пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі як і раніше - податок на нерухомість), об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках. З метою визначення механізму реалізації зазначеної норми, необхідно з`ясувати правовий статус об`єктів нерухомості, які вона охоплює. Йдеться про дві категорії відповідних об`єктів, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу: (1) малі архітектурні форуми (далі - МАФ) та (2) інші об`єкти нерухомості, розташовані на ринках. Аналіз норми пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає застосування даної пільги за таких умов: - Об`єктний склад: об`єкти нежитлової нерухомості. - Суб`єктний склад: суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу - Місце проведення діяльності: малі архітектурні форми та ринки. Приписи пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті (від «а» до «л») передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Аналіз пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування виступає ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку. Отже, наведеними приписами законодавства надається пільга зі сплати податку на нерухомість залежно від місця розташування об`єктів нежитлової нерухомості. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу 1230 «Будівлі торгівельні» відносить до різних підкласів «Торгові центри, універмаги, магазини» (підклас 1230.1) та «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2). За таких обставин, об`єкт оподаткування, який, класифікується у підкласі «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2), проте територіально розташований поза межами будь-яких ринків, не може бути ідентифікованим як об`єкт нерухомості, на який поширюється дія податкової пільги в значенні «на ринках». Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 за №288/6576), ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. За вказаного правового регулювання, умова податкової пільги «на ринках» може поширюватися на об`єкти нерухомості, які є об`єктом права власності суб`єктів господарювання, що утворені та зареєстровані в установленому порядку як ринки і належать до категорій суб`єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Одночасно з тим податкова пільга застосовує термін «мала архітектурна форма». Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм, зокрема, належать: альтанки, павільйони, навіси: вуличні меблі (лавки, лави, столи); огорожі, ворота, грати; декоративна та ігрова скульптура; сходи, балюстради та інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Застосовуючи термін «мала архітектурна форма», податкова преференція встановлює обмеження її застосування до об`єктів нежитлової нерухомості площею 30 м. кв. незалежно від функціонального використання земельної ділянки, на якій розміщено такий об`єкт, наприклад, «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» (підрозділ 03.10 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсі в від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306). Отже, зважаючи на приписи пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Кодексу щодо недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, норма уточнення щодо виключення із об`єкта оподаткування податком об`єктів нежитлової нерухомості «на ринках», може бути поширеною на об`єкти нежитлової нерухомості елементів торгової мережі ринку, площа яких не перевищує площі малої архітектурної форми. Судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно усі об`єкти нерухомості, що перебувають у власності позивача мають класифікацію «нежитлові приміщення», більше того жодної вказівки про те, що ці об`єкти мають приналежність до класу будівель, що пов`язані з ринковим господарством не має. Апеляційний суд звертає увагу, що до ГУ ДПС у Львівській області 03.05.2024 надійшов лист від Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якому зазначалось, що за результатами аналізу суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на території ринку «Привокзальний», останні не сплатили або не у повному обсязі сплатили податок на нерухоме майно до відповідного бюджету. Відповідно до вказаного листа просили провести звірку, сформувати та надіслати ППР платникам-податків. Серед переліку таких платників зазначалась ОСОБА_1 . Відповідно, даний лист заперечує доводи позивача про пільгу на ринку «Привокзальний». Окрім наведеного, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради надав лист-відповідь для ГУ ДПС у Львівській області (вх. № 17084/5 від 29.04.2025). У вказаному листі Львівської міської ради зазначено, що юридичний статус ринку визначається не лише наявністю об`єктів торгівлі, а й відповідністю цільового призначення земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, використання земельної ділянки має відповідати її цільовому призначенню. У цьому випадку земельна ділянка передана для обслуговування торговельного центру, а не для здійснення ринкової діяльності. Як значиться у даному листі відповідно до рішення Львівської міської ради від 01.07.2016 за № 676, серед осіб, яким було передано у користування (в оренду) земельну ділянку (кадастровий номер 4610136900:06:002:0085) на вул. Ю.Федьковича, 34-б, значиться також ОСОБА_1 як один із співкористувачів або співвласників. Таким чином, ОСОБА_1 безпосередньо пов`язана із використанням земельної ділянки, однак сам факт її участі у правовідносинах з цією ділянкою не підтверджує законність здійснення діяльності на ній як на ринку. Причому, Львівською міською радою чітко зазначено, що об`єкти, які функціонують як торгові центри або магазини, не підлягають класифікації як ринки, навіть якщо там здійснюється торгівля. Ці об`єкти є окремими капітальними спорудами з поштовою адресою. Отже, у випадку з позивачем, навіть якщо вона здійснює підприємницьку діяльність на території торговельного центру, така діяльність не надає правового статусу ринку в розумінні чинного законодавства В підтвердження наведеного, суд бере до уваги ухвалу Львівської міської ради від 01.07.2016 за № 676 «Про затвердження ТОВ «Торговий центр «Привокзальний» та гр. гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 », тобто ТОВ «Торговий центр «Привокзальний» та громадянам передано земельну ділянку площею 0,4974 га (кадастровий номер 4610136900:06:002:0085) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування торговельного центру (код КВЦПЗ 03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використанняземлі комерції. Відповідно до постанови КМУ від 29.07.2009 № 868 об`єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу, до ринків не належать. Класифікації об`єктів нерухомого майна, які розміщені за адресою Ю.Федьковича,34-б в місті Львові визначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як нежитлові приміщення в розрізі власників приміщень. Також суд бере до уваги те, що згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 03.10.2006, в експлуатацію прийнято торгові ряди на першому поверсі, кафе після реконструкції господарських приміщень (1-а черга), торгові ряди на другому поверсі існуючого торгового центру з перукарнею та санвузли (2-а черга) на АДРЕСА_1 . Цей акт затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 за №1186. Отже, в експлуатацію прийнято закінчений будівництвом об`єкт - торговий центр, а не ринок. Відтак, судом встановлено, що орган місцевого самоврядування не затверджував плану ринку на АДРЕСА_1 , оскільки за цією адресою відсутній ринок. Натомість, з матеріалів справи слідує, що ринок «Привокзальний» функціонує за адресою АДРЕСА_2 , а нежитлові приміщення належні позивачці розташовані у торговому центрі на АДРЕСА_1 . При визначенні податкового зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області керувалося даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як це прямо передбачено пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ. У вказаному реєстрі відсутня будь-яка інформація про те, що спірні нежитлові приміщення розташовані на території ринку. Вони зареєстровані як окремі об`єкти нерухомості (нежитлові приміщення) за фізичною особою ОСОБА_1 . Відтак, у податкового органу були відсутні правові підстави самостійно класифікувати ці об`єкти як такі, що знаходяться на ринку, та застосовувати відповідну пільгу. Таким чином, житлові приміщення, що перебувають у власності позивача, не розташовані на земельних ділянках, спеціально відведених рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для функціонування ринку. Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки об`єкт не є ринком, то і підстави для застосування податкової пільги, передбаченої пп. «е» пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України, відсутні. З врахуванням відсутності інформації щодо розміщення даних нежитлових приміщень на території ТОВ «Торговий центр «Привокзальний», нульова ставка податку чи/або пільги зі сплати податку на нерухоме майно, визначенні ухвалами Львівської міської ради № 3703 від 12.07.2018 та №1075 від 08.07.2021 у 2021,2022 та 2023 роках, не можуть бути застосовані при нарахуванні податку за нежитлові приміщення, які перебувають у власності фізичної особи ОСОБА_1 . Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки об`єкти нерухомості, які розміщені за адресою вул. Федьковича, 34-б та належить ТОВ «Торговий центр «Привокзальний» не є ринком, як помилково вважав суд першої інстанції, то і підстав для застосування податкової пільги, передбаченої пп. «е» пп. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України немає, тому оскаржені податкові повідомлення - рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, через що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Наведена позиці зі спірних правовідносин не суперечить правовому висновку Верховного Суду висловленого в постанові від 21 грудня 2022, справа № 520/4333/2020 та на який покликався суд першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Судові витрати розподілу не підлягають виходячи з результату вирішення спору та вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №380/6091/25 та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук М.А. Пліш Повне судове рішення складено 03.03.26