Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4637/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4637/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив, з врахуванням уточнень: - визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.04.2012 по 02.02.2022; - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 23.04.2012 по 02.02.2022 (за період з 23.04.2012 по 31.12.2015 із встановлення для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановлення для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, з 01.03.2018 по 02.02.2022 із встановлення для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) березень 2018 року) з урахуванням вже виплачених сум. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що розрахунок індексації грошового забезпечення, базового місяця та конкретної суми індексації є компетенцією відповідача. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 23.04.2012 проходив службу в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ВЧ НОМЕР_2 ) та наказом начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 55-ос від 02.02.2022 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з припиненням (розірванням) контракту (а.с.14-15). 23.02.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 23.04.2012 по 02.02.2022 (а.с.27-31). Листом від 18.04.2022 №11/1520-22-Вих позивача повідомлено, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення на загальну суму 15077,63 грн, проте виплата буде здійснена після надходження фінансування. Також, листом від 10.05.2022 №11/1664-22 відповідач повідомив, що розрахунок індексації за період з 23.04.2012 по 02.02.2022 здійснено з урахуванням наступних базових місяців: квітень 2012 року, вересень 2012 року, січень 2013 року, квітень 2013 року, лютий 2015 року, липень 2015 року, березень 2018 року (а.с.73-75). Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку суми належної та виплаченої індексації грошового забезпечення ВЧ НОМЕР_1 за 30.09.2011 по 02.02.2022 позивачу здійснювалось нарахування індексації за 2011 рік з урахуванням базового місяця вересень 2011 року, за 2012 рік з урахуванням базового місяця квітень та вересень 2012 року, за 2013-2014 роки з урахуванням базового місяця січень, квітень та вересень 2013 року, за 2015-2017 роки з урахуванням базового місяця липень 2015 року, за 2018-2022 роки з урахуванням базового місяця березень 2018 року (а.с.94-96). Вважаючи, що відповідачем невірно здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний період, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Визначення індексації наведено у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.2011 (далі - Закон № 1282-ХІІ), відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. У разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону №1282-ХІІ грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (ч. 1 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ). Частинами 2, 6 ст.5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з п. 1 якого, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно із п.2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців. Відповідно до п.6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Відповідно до абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п.13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018. Відтак, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 23.04.2012 по 28.02.2018, оскільки підвищення розміру грошового забезпечення позивача за рішенням Уряду відбулось саме з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, за результатом чого з 01.03.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації став березень 2018 року. Таким чином, по 28.02.2018 підлягає застосовуванню січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, яка підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин. Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 23.04.2012 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця для індексації - січень 2008 року. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України №704 в редакції від 24 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Зокрема, відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Тобто, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу. При цьому, наказом Міністерства оборони України №90 від 01 березня 2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до наказу, в результаті чого посадові оклади військовослужбовців збільшилися. Відтак, починаючи з березня 2018 року базовим місяцем для розрахунку індексації є березень 2018 року. Згідно з абзацами 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Таким чином, враховуючи, що відповідачем безпідставно не проведено індексацію грошового забезпечення позивача за період по 28.08.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, при вирішенні питання щодо наявності підстав для виплати позивачу індексації за період з 01.03.2018 (місяць підвищення посадового окладу) слід застосовувати положення абзацами 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір грошового забезпечення позивача в березні 2018 року із врахуванням підвищення посадових окладів не перевищує розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року із врахуванням його індексації. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду при розгляді аналогічних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення. При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд не втручається у дискреційні повноваження відповідача, оскільки не визначає конкретних сум індексації, які підлягають нарахуванню та виплаті, натомість перевіряє правомірність визначених суб`єктом владних повноважень базових місяців для розрахунку індексації грошового забезпечення та належне застосування відповідачем норм матеріального права. Інші доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 04 березня 2026 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко Л.В.Бєлова