Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/40115/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40115/25 Суддя першої інстанції - Хом`якова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №420/40115/25 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського окружного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, - В С Т А Н О В И В: ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , в якому позивач просив: - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Г.С. від 23 травня 2025 року по ВП №78172934 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Обґрунтування апеляційної скарги Апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, обґрунтовуючи наступним. Відповідач не подав відзив на позов, попри належне отримання ухвали суду від 24 грудня 2025 року про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи, не надав жодної оцінки факту відсутності відзиву, фактично поклав негативні процесуальні наслідки бездіяльності відповідача на позивача, самостійно сформував правову позицію за відповідача, чим порушив принцип процесуальної рівності сторін. Така практика прямо суперечить висновкам Верховного Суду, зокрема викладеним у постанові від 06 грудня 2022 року у справі №904/738/22, де наголошено, що створення судом необґрунтованих переваг одній зі сторін є порушенням принципу змагальності. Таким чином, на думку апелянта, безвідповідальна позиція відповідача порушує засади змагальності та добросовісності сторін, закріплені в КАСУ. Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував пункт 1 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Херсонський зональний відділ ВСП є державним органом, не здійснює господарської діяльності, фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, не має власних або альтернативних джерел фінансування. Суд, ігноруючи правову природу апелянта як бюджетної установи, фактично застосував до нього правовий режим, характерний для суб`єктів приватного права, що є грубим порушенням норм матеріального права. ІНФОРМАЦІЯ_2 звертає увагу суду також на те, що державний виконавець неправильно визначив розмір виконавчого збору. Відповідач не врахував сталої практики Верховного Суду, за якою звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим спором, а оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов`язаних із сплатою коштів, є немайновим спором. ВП №78172934 відкрите на підставі виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №420/10176/24 виданого 02 травня 2025 року. Відповідно, рішенням по цій справі зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідно рішення №420/10176/24 з урахуванням податків становить 295 735,09 грн. Відповідач не врахував сталої практики Верховного Суду, за якою звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим спором, а оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов`язаних із сплатою коштів, є немайновим. Апелянт наголошує про неправомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП №78172934 від 23 травня 2025 року, зокрема, але не виключно по частині розрахування його суми. На дату прийняття спірної постанови положеннями пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 встановлено законодавчу заборону на відкриття спірного виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання. Водночас, норми яка б дозволяла державному виконавцю під час дії перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» виносити постанову про стягнення виконавчого збору чинне законодавство не містить. Наголошуємо, що без реального стягнення боргу відсутні правові підстави для утримання виконавчого збору з боржника. Такий підхід узгоджується зі сталою судовою практикою. Стягнення виконавчого збору без фактичного стягнення суми боргу призводить до ситуації подвійного стягнення або стягнення збору без виконання рішення суду. Стягнення виконавчого збору залежить від розміру фактично стягнутого або повернутого майна, і норма закону про його стягнення може застосовуватися лише у випадку хоча б часткового погашення заборгованості. У протилежному разі відсутні підстави для стягнення такого збору, і винесена державним виконавцем постанова підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам закону. З урахуванням викладеного апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рух справи Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 09 лютого 2026 року недоліки усунуто. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №420/40115/25. 25 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 25 лютого 2026 року матеріали справи №420/40115/25 надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду з Одеського окружного адміністративного суду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року замінено відповідача у справі на правонаступника. 27 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року по справі №420/10176/24 задоволений частково адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за час затримки виплати за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Г.С. відкрите виконавче провадження №78172934 від 23 травня 2025 року з виконання виконавчого листа №420/10176/24, виданого 02 травня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом. Також, згідно постанови від 23 травня 2025 року про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32000 грн. Нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Згідно ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Мотиви суду апеляційної інстанції Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне. Стосовно доводів апелянта про те, що відповідач не подав відзив, то колегія суддів зауважує, що подання відзиву є процесуальним правом, а не обов`язком відповідача. Неподання відзиву не тягне автоматичного задоволення позову та не звільняє суд від обов`язку перевірити доводи позовної заяви на предмет їх обґрунтованості та відповідності закону, а тому відсутність у мотивувальній частині рішення суду посилань на факт неподання відзиву не свідчить про порушення норм процесуального права та не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції застосував нібито до бюджетної установи правовий режим, характерний для суб`єктів приватного права. Статус боржника, як бюджетної установи, не звільняє його від обов`язку виконати судове рішення та не усуває наслідків примусового виконання, прямо передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Закон не містить винятків щодо несплати виконавчого збору для органів державної влади, військових формувань чи інших бюджетних установ. Правова природа виконавчого збору не залежить від форми власності чи джерел фінансування боржника. Факт того, що боржник фінансується з Державного бюджету впливає лише на порядок фактичного виконання рішення, але не змінює загального режиму відповідальності у виконавчому провадженні. Суд першої інстанції не застосував до апелянта правовий режим для суб`єктів приватного права, а застосував імперативні приписи спеціального закону. Інше тлумачення фактично призвело б до безпідставного створення привілеїв та порушення принципу рівності учасників перед законом. Стосовно доводу апелянта, що відповідачем у постанові від 23 травня 2025 року невірно обрахована сума виконавчого збору - за ч.3 ст.27 Закону (щодо рішення немайнового характеру), в той час як виконавчий збір має бути розрахований у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню (ч.2 ст.27 Закону), суд зазначає наступне. Ані мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 420/10176/24 не містять чітких сум, які належать до виплати за спірний в цій справі період. Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 420/10176/24 має усі ознаки рішення немайнового характеру. Таким чином, оскільки у виконавчому документі не була визначена сума перерахованого грошового забезпечення, а відповідно до імперативних приписів ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів погоджується з доводами суду, що рішення, яке підлягало виконанню, мало ознаки немайнового характеру. Стосовно аргументу апелянта, що наразі встановлена законодавча заборона на відкриття спірного виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання колегія суддів звертає увагу, що пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Верховний Суд, у постанові від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст судового рішення складений 05 березня 2026 року. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв