Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/42067/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42067/25 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В., повний текст судового рішення складено 07.01.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Голуб В.А., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 420/42067/25 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, - ВСТАНОВИВ: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 , в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову старшої державної виконавиці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Г.С. від 23.05.2025 по виконавчому провадженню № 78173042 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32 000, 00 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови старшої державної виконавиці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Г.С. від 23.05.2025 по виконавчому провадженню № 78173042 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32 000, 00 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу. Так, в обґрунтування незгоди з прийнятим рішенням зазначив, що оскільки боржник, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є державним органом, який фінансується за рахунок коштів державного бюджету, прийняття постанови про стягнення виконавчого збору є незаконним. Поряд з цим, наголошує, що державна виконавиця протиправно розрахувала суму виконавчого збору, виходячи із немайнового характеру вимог, адже, на думку апелянта, вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення є майновими вимогами. Також апелянт зазначає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, оскільки абзацом 22 пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" чітко передбачено, що вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є органи військового управління, можливе лише щодо рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом. ІНФОРМАЦІЯ_1 входить до складу Сил оборони держави та її особовий склад залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії Російської Федерації. В умовах воєнного стану з позивача за будь-яких умов не може бути стягнутий виконавчий збір у межах виконавчого провадження по стягненню грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки законодавцем зупинено здійснення примусових виконавчих дій за вказаною категорією рішень, а саме примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, наголошує, що без реального стягнення боргу відсутні правові підстави для утримання виконавчого збору з боржника. Враховуючи вищевикладене, апелянт просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 420/10176/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2023 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за час затримки виплати за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено. Зазначене судове рішення набрало законної сили 17 квітня 2025 року. З метою виконання судового рішення Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по справі. Постановою старшої державної виконавиці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кліміченко Г.С. відкрито виконавче провадження № 78173042 від 23.05.2025 з виконання виконавчого листа № 420/10176/24, виданого 02.05.2025 Одеським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Поряд з цим, постановою від 23 травня 2025 року, у відповідності до частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру з боржника - ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000, 00 грн. Не погоджуючись із постановою від 23.05.2025 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції вказав, що стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. При цьому, щодо невірно визначеного розміру судового збору, суд наголосив, що ані

мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10176/24, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період. Тому таке судове рішення має усі ознаки рішення немайнового характеру. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі Херсонським зональним відділом була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ані сторонам, ані державному виконавцю. Щодо доводів позивача про те, що в умовах воєнного стану з нього за будь-яких умов не може бути стягнутий виконавчий збір, суд першої інстанції вказав, що зазначені доводи не підлягають розгляду судом адже стосуються порядку виконання спірної постанови. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на зазначене. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За правилами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до приписів частин 1, 2, 3, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2025 органами примусового виконання судових рішень прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні у розмірі 32 000,00 грн. Так, колегія суддів звертає увагу, що виконавче провадження № 78173042 відкрито на підстави виконавчого листа щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про майновий характер зазначених вище правовідносин є помилковими, з огляду на наступне. Так, предметом оскарження у справі № 420/10176/24 є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення і належному розмірі, а не безпосереднє стягнення грошових коштів. Юридична природа такого спору полягає у захисті права на належне врядування та законність процедури, що виключає можливість визначення ціни позову в розумінні КАС України. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 400/7965/24, від 29 січня 2026 року у справі № 260/6923/24. Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт того, що реалізація судового рішення у майбутньому може призвести до виплати грошових коштів, не є достатньою підставою для віднесення відповідної позовної вимоги до майнових. Визначальним є предмет судового контролю та характер порушеного права. Інший підхід призводив би до формального розширення категорії майнових спорів та створення непропорційних процесуальних бар`єрів для доступу до суду у соціальних спорах. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, що ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10176/24, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період. Тому таке судове рішення має усі ознаки рішення немайнового характеру. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ані сторонам, ані державному виконавцю. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, військові частини. При цьому, колегія суддів зазначає, що виконавчим листом по справі № 420/10176/24 було зобов`язано апелянта здійснити перерахунок та виплату складових грошового забезпечення. Тобто, способом захисту порушеного права позивача і відповідно способом виконання судового рішення є фактично перерахунок і виплата грошового забезпечення позивача, а тому відсутні підстави для застосування положень абзацу 22 п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII. Разом з тим, ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, судом не встановлено та позивачем під час розгляду справи не доведено наявність обставин, які є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору на підставі частин 5, 9 ст.27 Закону № 1404-VІІІ. У свою чергу стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку проводить державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми виконавчого збору у випадку примусового виконання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 160/7321/19, від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 та від 22.10.2021 у справі № 520/17933/2020. Враховуючи наведене, колегія суддів наголошує, що норми абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII не впливають на обов`язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору у випадку відкриття виконавчого провадження. Поряд з цим, з наведених вище підстав, посилання апелянта на те, що без реального стягнення боргу відсутні правові підстави для утримання виконавчого збору з боржника є помилковими. Щодо посилання апелянта на те, що боржник є державним органом, який фінансується за рахунок коштів державного бюджету, прийняття постанови про стягнення виконавчого збору є незаконним, колегія суддів зазначає, що приписи ст. 27 Закону № 1404-VIII не містять застережень, відносно того, що з державних органів не стягується виконавчий збір. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності спірної постанови від 23.05.2025 по виконавчому провадженню № 78173042 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32 000 грн. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, будь-яких доводів, яким би не була надана оцінка судом першої інстанції не містять, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, підстав для задоволення скарги та скасування правильного по суті рішення не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 420/42067/25 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 420/42067/25 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко