Постанова 4852 № 160/7598/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7598/25 Головуючий суддя І інстанції Кучма К.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 в адміністративній справі №160/7598/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Головного управління ПФУ в Закарпатській області № 047250019370 від 31.10.2023 року про відмову у призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". - зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до його страхового стажу період військової служби з 19.10.1981 року по 16.11.1983 року, а також періоди з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, з 29.06.1999 року по 29.09.2001 року, з 23.05.2002 року по 23.09.2002 року, з 28.04.2010 року по 30.06.2010 року, з 27.12.2012 року по 26.01.2013 року, з 01.04.2020 року по 30.06.2020 року та повторно розглянути його заяву від 24.10.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047250019370 від 31.10.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до страхового стажу період військової служби з 19.10.1981 року по 16.11.1983 року, періоди роботи з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, з 29.06.1999 року по 29.09.2001 року, з 23.05.2002 року по 23.09.2002 року, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовної заяви було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період військової служби, оскільки відсутній документ, на підставі якого внесено виправлення. Також, згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 не зараховано період з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, оскільки необхідно надати довідку про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні. Поряд з вказаним, з 02.06.1999 року по 29.09.2001 року необхідно надати довідку про перейменування (стаж зараховано за даними персоніфікованого обліку) та період з 23.05.2002 року по 23.09.2002 року, так як відсутні дані про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як свідчать встановлені обставини справи, 24.10.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області та прийнято рішення № 047250019370 від 31.10.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу - менше 30 років. Рішенням № 047250019370 від 31.10.2025 року встановлено, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії становив 26 років 0 місяців 7 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період військової служби, оскільки відсутній документ, на підставі якого внесено виправлення; згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 не зараховано період з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, оскільки необхідно надати довідку про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні; з 02.06.1999 року по 29.09.2001 року необхідно надати довідку про перейменування (стаж зараховано за даними персоніфікованого обліку) та період з 23.05.2002 року по 23.09.2002 року, так як відсутні дані про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку. Вважаючи протиправним наведене рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом на зарахування до страхового стажу період військової служби з 19.10.1981 року по 16.11.1983 року, періоди роботи з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, з 29.06.1999 року по 29.09.2001 року, з 23.05.2002 року по 23.09.2002 року, з урахуванням висновків суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 60 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за №637 від 12.08.1993 р. (далі Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637. Як видно з матеріалів справи, спірним рішенням відповідача до страхового стажу позивача не зараховано: - період військової служби, оскільки відсутній документ, на підставі якого внесено виправлення; - згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 не зараховано період з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, оскільки необхідно надати довідку про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні; - з 02.06.1999 року по 29.09.2001 року необхідно надати довідку про перейменування (стаж зараховано за даними персоніфікованого обліку) та період з 23.05.2002 року по 23.09.2002 року, так як відсутні дані про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку. Згідно п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Пунктом 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Як видно з матеріалів спаври, на підтвердження проходження строкової військової служби позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком наданий військовий квиток серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що він проходив строкову військову службу. У військовому квитку серії НОМЕР_2 на титульній сторінці міститься виправлення в прізвищі позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення військового квитка не може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення військового квитка на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення військового квитка з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що період проходження військової служби з 18.10.1981 року по 16.11.1983 року підтверджено належними та допустимими доказами, а тому цей період в силу пункту "в" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Щодо не зарахування до страхового стажу позивача згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 періоду з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, оскільки необхідно надати довідку про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні, та періоду з 02.06.1999 року по 29.09.2001 року, через необхідність надання довідки про перейменування, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Відповідно до ст.48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №

637. Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно із пунктом першим яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. Як видно з відомостей з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 у 1981 році ОСОБА_1 прийнятий у члени колгоспу ім. Димитрова, у 1988 році - звільнений з членів колгоспу ім. Димитрова. Лише у 1999 році ОСОБА_1 прийнятий у члени КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) ім. Димитрова, а у 2001 році - виключений з членів сільськогосподарського ТОВ «АНАТОЛІВСЬКЕ». Тобто, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача у спірні періоди, а надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише у разі коли відсутні відомостей у трудовій книжці. Крім того, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи в колгоспі з 25.07.1981 року по 07.01.1988 року, з 29.06.1999 року по 29.09.2001 року, згідно із його трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.04.1984 року. Щодо незарахування періоду роботи з 23.05.2002 року по 23.09.2002 року, оскільки відсутні дані про сплату позивачем внесків в системі персоніфікованого обліку, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірний період, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 року по справі № 560/4616/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 в адміністративній справі №160/7598/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко