Постанова 4850 № 200/5175/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 року справа №200/5175/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року) у справі № 200/5175/25 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про: - визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; - зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85927,84 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; - визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно; - зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення - 4432,39 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно у загальній сумі 233057,92 гривень відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 22.06.2012 по 13.09.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а після 13.09.2023 був переведений до іншої військової частини. Зазначає, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: належна індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 мала нараховуватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а сума заборгованості за даний період складає 85927,84 грн. Крім того, за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. 13.10.2024 позивачем направлено заяву до військової частини НОМЕР_1 із проханням надати інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення у період проходження військової служби. У відповідь на заяву відповідачем зазначено, що за період з 01.12.2015 по 13.09.2023 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення виплачена не у повному обсязі. З зазначених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85927,84 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення - 4432,39 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з урахуванням правової позиції суду, наведеної в даному рішенні. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 в період з 22 червня 2012 року по 13 вересня 2023 року проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) та був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.09.2024 № 488-ОС «Про особовий склад» штаб-сержант ОСОБА_1 (П-017470), інспектор прикордонної служби 3 категорії номер обслуги четвертого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 1, виключений зі списків особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону та всіх видів забезпечення і вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 13 вересня 2023 року. Звертає увагу на те, що 13.09.2023 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_4 ). Інформація про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при вибутті 13.09.2023 для подальшого проходження військової служби передана до військової частини НОМЕР_4 встановленим порядком з метою подальшого зарахування на грошове забезпечення. За приписами пункту 293 Положення № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець. Тобто, в Положенні № 1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було виключено з грошового забезпечення. На підставі вищенаведеного вважає, що військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, позиція військової частини НОМЕР_1 полягає в тому, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, в якості підстави для зміни «базового місяця», нова редакція Порядку № 1078, визначає зміну тарифних окладів, яка відбулась після 01.12.2015 (після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку №1078). Оскільки ж в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач відбулась в минулому до 01.12.2015, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця» на січень 2008 року) відсутні. Згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 йому було нараховано кошти з розрахунку базових місяців для нарахування індексації червень 2015 року, листопад 2016 року згідно Порядку № 1078. Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 зазначає, що за період з лютого 2018 року по березень 2018 року позивачу нараховувались такі види грошового забезпечення, окрім одноразових: Посадовий оклад 760,00 грн. (3170,00 грн. у березні 2018 року) Оклад за військовим званням 55,00 грн. (880,00 грн. у березні 2018 року) Надбавка за вислугу років 163,00 грн. (1215,00 грн. у березні 2018 року) Надбавка за виконання особливо важливих завдань (ВОВЗ) 978,00 грн. (0,00 грн. у березні 2018 року) Надбавка за ОУС (ризик для життя) 114,00 грн. (0,00 грн. у березні 2018 року) Щомісячна додаткова винагорода 51,86 грн. (0,00 грн. у березні 2018 року) Винагорода АТО/ООС 4500,00 грн. (4500,00 грн. у березні 2018 року) Преміювання 3116,60 грн. (3011,50 грн. у березні 2018 року), що разом склало 9738,46 грн. (12 776,50 грн. у березні 2018 року). Хибність розрахунку позивача виникає у зв`язку з його невірним врахуванням певних складових грошового забезпечення, а саме: додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, про що у своїх постановах неодноразово висловлювався і Верховний Суд (постанови від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 29.11.2019 у справі № 822/112/18 та інші). При цьому, на відміну від інших складових грошового забезпечення, які сплачувались в поточному місяці за поточний її виплата здійснювалась у відповідності з пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 02.02.3016 № 73 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин). А саме було визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників. З 01.03.2018 щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу не нараховувалась, у зв`язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Отже, нарахована позивачу у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 3111,60 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року. В свою чергу, нарахована позивачу до виплати у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 51,86 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року. Крім того, правильність даного висновку підтверджується також позицією Міністерства соціальної політики України, у листі від 20.08.2013 № 152/10/136-13. Таким чином, якщо додаткова грошова винагорода за минулий місяць виплачується у поточному, то вона має враховуватись у доходах минулого місяця». Зі змін, які відбулись в березні 2018 року вбачається, що розмір підвищення грошового доходу Позивача в березні 2018 року становить 3038,04 грн. (12776,50 грн. 9738,46 грн. = 3038,04 грн.), що спростовує твердження сторони позивача, що розмір підвищення доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року становить 30,76 грн. Зазначене в свою чергу вказує, що сума можливої щомісячної індексації-різниці з урахуванням розміру індексації грошового забезпечення станом на березень 2018 року становить 1425,11 грн. (4463,15 грн. 3038,04 грн.), що спростовує розмір, розрахований позивачем в позовній заяві. Крім того, звертає увагу, що оклад позивача в подальшому збільшувався: з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 (право на таке підвищення встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.01.2025 по справі №200/7968/24, яке набрало законної сили). Так, з рішення суду від 07.01.2025 по справі №200/7968/24 вбачається, що визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчисленню ОСОБА_1 посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), замість: з 29.01.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн); з 01.01.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн); з 01.01.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн); з 01.01.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн). Вказаним рішенням суду зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення та інших видів винагород з 30.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно. Вказане рішення суду виконано військовою частиною НОМЕР_1 в повному обсязі, на підтвердження чого, до відзиву долучені відповідні копії довідок-розрахунків та платіжної інструкції. Отже, березень 2018 року не є останнім місяцем підвищення доходу позивача (як помилково зазначає позивач), адже враховуючи вищезазначене вбачається, що його посадовий оклад збільшився як з 30.01.2020 так і з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 у зв`язку із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Крім того, вказує на порушення позивачем процесуального строку звернення до суду з посиланням на зміни, внесені до статті 233 КЗпП. З зазначених причин просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 . Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав. ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_5 , виданий 18.11.2022. Позивач проходив військову службу з 22.06.2012 по 13.09.2023 у військовій частині НОМЕР_1 , з якої 13.09.2023 був переведений до військової частини НОМЕР_4 , де проходив військову службу у період з 14.09.2023 по 02.07.2024, що доведено його військовим квитком серії НОМЕР_6 . Відповідно до наказу від 03.07.2024 №867-ОС, позивача 02.07.2024 звільнено з військової служби у зв`язку із звільненням з полону. У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: - належна індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 мала нараховуватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»; - за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. У зв`язку з наведеним, 13.10.2024 позивачем направлено заяву до військової частини НОМЕР_1 із проханням надати інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення у період проходження військової служби. У відповідь на заяву відповідачем зазначено, що за період з 01.12.2015 по 13.09.2023 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення виплачена не у повному обсязі, тому позивач звернувся до суду. Зокрема, в листі від 04.11.2024 зазначено, що оскільки з березня 2018 року відбулося збільшенням посадових окладів за посадами військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 для всіх військовослужбовців (в тому числі переведених з інших військових частин або в межах військової частини, прийнятих на військову службу і т.д.), обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з квітня 2018 року. А отже, підстави для здійснення перерахунку індексації за період з 01.12.2015 по 13.09.2023 відсутні. За час проходження служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні при нарахуванні позивачу грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», де було визначено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Детальна інформація про розмір грошового забезпечення відображена в особистих картках та архівних відомостях за 2015-2023 роки. Крім того, позивачу надано довідку про проходження служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні. У провадженні Львівського окружного адміністративного суду станом на 12.07.2025 перебуває справа №380/23279/24 щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 02.07.2024 (відповідач у справі - військова частина НОМЕР_4 ). При цьому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №380/23279/24 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №380/23279/24 щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 18.07.2022 скасовано та зазначено, що відповідачем у справі має бути військова частина НОМЕР_1 , а не військова частина НОМЕР_4 , яку позивач обрав відповідачем, а суд першої та апеляційної інстанції не замінив на належного відповідача, тому рішення суду першої інстанції прийнято із порушенням норм матеріального права. Позивачем зазначено, що станом на 12.07.2025 іншого позову до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 - 18.07.2022 не подано. Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Водночас, позивач вважає, що відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 у фіксованій величині 4432,39 грн. в місяць, яку він розрахував, як: (52 місяці х 4432,39 грн.) + 2573,64 (за 18 днів липня 2022 року) = 233 057,92 грн., посилаючись при цьому на численну практику Верховного Суду. Відповідно до наданої довідки, позивачу з січня 2016 року почала нараховуватися індексація в сумі 15,16 гривень. З червня по жовтень 2016 року нараховано індексації в сумі 101,50 гривень. З травня 2017 року по серпень 2017 року нараховано 82,52 гривень індексації, а з вересня 2017 року по листопад 2017 року 149,88 гривень. В грудні 2017 року - січні 2018 року по 156,82 гривень. В лютому 2018 року 220,25 гривень. В грудні 2018 року лютому 2019 року по 71,08 гривень індексації. З березня 2019 року по червень 2019 року 134,47 гривень індексації. З липня 2019 по листопад 2019 року 206,72 гривень. З грудня 2019 року по червень 2020 року 216,51 гривень. З липня 2020 року по листопад 2020 року - 226,29 гривень. В грудні 2020 року - 233,81 гривень. З січня 2021 року по березень позивачу нараховано 331,42 гривень індексації. З квітня 2021 року по червень 2021 року 415,41 гривень. З липня 2021 року по листопад 2021 року 540,03 гривень. З грудня 2021 року по січень 2022 року 563,19 гривень індексації. В лютому квітні 2022 року позивачу нараховано 672,35 гривень індексації. В травні 2022 року 913,01 гривень, в червні 2022 року - 1017,21 гривень, в липні 2022 року 1066,00 гривень, з серпня по жовтень 2022 року 1281,80 гривень, в листопаді 2022 року 1281,80 гривень, в місяці звільнення - листопаді 2022 року 1424,80 гривень індексації, в грудні 2022 року - 1470,83 гривень. Усього за вказаний період позивачу нараховано 24384,57 гривень індексації. Проте, позивач не погоджується з такою сумою індексації, оскільки вважає, що відповідач мав нараховувати індексацію-різницю грошового забезпечення з розрахунку фіксованої суми 4432,39 гривень в місяць, зокрема у спірному періоді з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року. Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85927,84 гривень та у фіксованому розмірі 4463,15 гривень у періоді з 01.03.2018 по 09.11.2022, суд виходить з такого. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ч. 1 № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Стаття 3 Закону України № 1282-ХІІ передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок № 1078). Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 2016 року - 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015). Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі №825/694/17, від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, яка враховується відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України. За спірний період служби нарахування індексації, оклади військовослужбовцям підвищувалися двічі: в січні 2008 року відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 та в березні 2018 року згідно постанови КМУ від 30.08.2017 №

704. На офіційному публічному веб - ресурсі Державної служби статистики України розміщено індекси споживчих цін у 1991-2022 роках за електронним посиланням: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm. Згідно зазначених даних, величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 101 відсоток (поріг до законодавчих змін, які набрали законної сили 01.01.2016) в лютому 2008 року. Отже, з лютого 2008 року по дату наступного підвищення окладу - 01.03.2018 за посадою позивача закріпилось право на індексацію, базовим місяцем для розрахунку якої є січень 2008 року. Таким чином, у період служби позивача з 28.05.2016 по 28.02.2018 відповідач зобов`язаний нарахувати індексацію з застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін січень 2008 року, а з 01.03.2018 відповідач був зобов`язаний нарахувати індексацію з застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін березень 2018 року. Подібна правова позиція раніше була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 року у справі № 803/1565/17. Тому вимоги про зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.15.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85927,84 гривень з урахуванням раніше виплачених сум підлягають задоволенню. Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно у фіксованій величині відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та стягнення індексації-різниці грошового забезпечення 4432,39 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 суд зазначає наступне. За приписами ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Обчислення індексу споживчих цін для визначення порогу індексації величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком шляхом множення місячних індексів споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли за результатами такого обчислення величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка. Після перевищення такого порогу індексації для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається знову, з місяця наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив цей поріг індексації. При цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення кінцевої індексації (коефіцієнт індексації), розрахована між цими проміжками, розраховується як добуток сум проміжних індексів споживчих цін перевищення порогу індексації помножений на коефіцієнт

100. Відповідно до Порядку № 1078 індексації підлягає заробітна плата у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина заробітної плати, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає), розмір якого щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України. Розмір індексації розраховується за формулою: І = Д x Кі / 100, де І сума індексації; Д індексований дохід (в межах прожиткового мінімуму); Кі коефіцієнт індексації (величина приросту індексу споживчих цін). Згідно абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 з листопада 2018 року обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації заробітної плати починається знову. З січня 2018 року по червень 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб було затверджено у розмірі 1762,00 грн. Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить: (1762,00 * 253,3) : 100 = 4463,15 гривень, де величина приросту індексу споживчих цін за період з січня 2008 року по березень 2018 року -253,3%; Прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуальний для березня 2018 року відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» - 1762,00 гривень. Аналогічна позиція щодо розміру суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року викладена Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 по справі № 520/6243/22. Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції висновувався, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в даному разі є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тому, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної індексації в березні 2018 року мала розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Позивач розрахував свій грошовий дохід внаслідок підвищення посадових окладів у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року збільшився на: 8328,36 грн. 8297,60 грн. = 30,76 грн. Розмір підвищення грошового забезпечення (А) нижчий за рівень можливої індексації (Б) (А). (А) Отже, розмір «індексації-різниці» складає 4463,15-30,76 =4432,39 грн. Тому, з березня 2018 року відповідач мав виплачувати індексацію грошового забезпечення в розмірі 4432,39 грн. в місяць, а в разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103%, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить вищезазначену суму індексації. Аналогічна правова позиція щодо застосування абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 816/1728/16. Таким чином, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача у період з березня 2018 року по липень 2022 року відповідачем був проведений не відповідно до приписів Порядку № 1078. Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки) та від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню під час розгляду даної справи. Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 09.11.2022 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов`язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 18.07.2022 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078, а саме: в розмірі 4432,39 грн. в місяць, однак не в спосіб, визначений позивачем, оскільки позивач не вказав у позові, що його оклад в подальшому неодноразово збільшувався: з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року у справі №200/7968/24. Зокрема, рішенням суду від 07.01.2025 у справі №200/7968/24 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), замість: з 29.01.2020, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн); з 01.01.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн); з 01.01.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн); з 01.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн). Також рішенням суду зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення та інших видів винагород з 30.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно. Таким чином, загальна сума індексації-різниці, яку нарахував собі позивач, зокрема з січня 2020 року з підстав виконання відповідачем наведеного вище судового рішення змінилася у зв`язку зі збільшенням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), а з 29.01.2020, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн), про що відповідачем надано довідку від 04.04.2025. На підставі наведених змін в бік збільшення суми грошового забезпечення позивача та на підставі п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції вважав за доцільне зобов`язати відповідача нарахувати позивачу суму індексації за період служби з 01.03.2018 по 18.07.2022 з урахуванням рішення суду від 07.01.2025 у справі №200/7968/24 та правової позиції суду, наведеної в даному рішенні. Проте, колегія суддів не повною мірою може погодитись із розрахунком індексації-різниці, з наступних підстав. Хибність розрахунку позивача, з яким погодився суд першої інстанції, виникає у зв`язку з його невірним врахуванням певних складових грошового забезпечення, а саме: додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, про що у своїх постановах неодноразово висловлювався і Верховний Суд (постанови від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 29.11.2019 у справі № 822/112/18 та інші). При цьому, на відміну від інших складових грошового забезпечення, які сплачувались в поточному місяці за поточний її виплата здійснювалась у відповідності з пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 02.02.3016 № 73 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин). А саме було визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників. З 01.03.2018 щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу не нараховувалась, у зв`язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Отже, нарахована позивачу у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 3111,60 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року. В свою чергу, нарахована позивачу до виплати у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 51,86 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року. Таким чином, якщо додаткова грошова винагорода за минулий місяць виплачується у поточному, то вона має враховуватись у доходах минулого місяця. Зі змін, які відбулись в березні 2018 року вбачається, що розмір підвищення грошового доходу Позивача в березні 2018 року становить 3038,04 грн (12776,50 грн 9738,46 грн = 3038,04 грн), що спростовує твердження сторони позивача, що розмір підвищення доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року становить 30,76 грн. Зазначене в свою чергу вказує, що сума можливої щомісячної індексації-різниці з урахуванням розміру індексації грошового забезпечення станом на березень 2018 року становить 1425,11 грн (4463,15 грн 3038,04 грн), що спростовує розмір, розрахований позивачем в позовній заяві. Місцевим судом необґрунтовано проігноровано такі заперечення відповідача, висловлені у відзиві на позов, й не наведено жодних мотивів їх відхилення. Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення окружного суду зміні. Стосовно виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» унормовано, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового 16 забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктами 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Пунктом 168.5 статті 168 ПК України, встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Пунктами 3-5 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ. Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 30.04.2024 у справі №360/700/23, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи. Щодо заперечення відповідача стосовно строків звернення до суду, то відповідач не надав доказів повідомлення позивача при звільненні про суми, нараховані та виплачені із зазначенням окремо кожного виду виплати. Крім того, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України в редакції до набуття законної сили Законом України від 01.07.2022 №2352-IX до 19.07.2022 строки на звернення до суду не застосовувалися, тому позивач обмежив свої вимоги саме по 18.07.2022, а отже строк звернення до суду ним не порушений. Щодо належного відповідача. В постанові Верховного Суду від 19 травня 2025 року в справі № 420/20215/23 зазначено наступне. «46. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

47. Отже, з огляду на наведене Верховний Суд констатує, що оскільки індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, а у спірний період позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнення належного грошового забезпечення на користь позивачки має проводитись саме із суб`єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), не можна визнати обґрунтованим.

48. Посилання П`ятого апеляційного адміністративного суду на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 № Т/116-1743 про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України та лист Голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 «Про окремі питання індексації грошового забезпечення» у якому додатково роз`яснено, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, не спростовують наведені норми права.

49. Незважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що належним відповідачем у справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3), позаяк позивачка у спірний період проходила військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та отримувала грошове забезпечення, щодо якого, на думку скаржниці, не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

50. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, що спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, не спростовує висновків про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною». Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 200/5175/25 змінити, внаслідок чого в абзаці п`ятому резолютивної частини слова і цифри «4432,39 гривень в місяць» замінити словами і цифрами «1425,11 гривень в місяць». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 200/5175/25 залишити без змін. Повне судове рішення 05 березня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін А. В. Гайдар