Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/13594/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2336/26 Справа № 932/13594/20 Суддя у 1-й інстанції - Малінов О. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Малінов О.С. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У грудні 2020року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», Банк) подало позов в суд проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 117 514,39грн. Існування таких вимог Банк пов`язував із тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 04 лютого 2019року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Виконання відповідачем договору вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому відповідач, ознайомившись з умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчго кредиту від 05 грудня 2019року отримав картку типу: преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000,00грн). Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 10 серпня 2020року має заборгованість у розмірі 117 514,39грн, яка складається з наступного: 101 433,66грн - заборгованість за кредитом, в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту у розмірі 65 690,35грн та за заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 35 743,31грн; 4 263,41грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 11817,32грн заборгованість за простроченими відсотками. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025року позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 лютого 2019року станом на 10 серпня 2020року у загальній сумі 112 245,79грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку з урахуванням погашення відповідачем заборгованості на суму 5 268,60грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025року. В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції неповно дослідив докази та не взяв до уваги обставини, в яких опинився відповідач, - форс-мажорні обставини. Стверджував, що не оспорює факт отримання ним кредитних коштів, пояснював, що коли була можливість він погашав суму кредиту та звертався до Банку з метою реструктуризації боргу, проте отримав відмову. По мірі можливості продовжує здійснювати погашення кредиту. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що починаючи з 11 березня 2020року на території України було встановлено карантин, який суттєво вплинув на отримання заробітку від підприємницької діяльності та ситуація ще більше погіршилась після введення в Україні з 24 лютого 2022року воєнного стану, що вплинуло на платоспроможність відповідача. Зазначав, що Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022року засвідчила форс-мажорними обставинами військову агресію російської федерації проти України. Також, наполягав на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості донести суду свою точку зору. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 24 листопада 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду було витребувано з Шевченківського районного суду міста Дніпра цивільну справу №932/13594/20; та 09 грудня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2025року апеляційну скаргу було залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі. 20 січня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1150год 17 лютого 2026року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказам 04 лютого 2019року ОСОБА_1 підписав з АТ КБ «Приватбанк» Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписанням якої приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які розміщено на офіційному сайті банку privatbank.ua, та які разом з пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування /т. 1 а.с.17/. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно довідки про видані картки кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 20 лютого 2019року, строк дії 02/22 /т. 1 а.с.15/. 20 лютого 2019року здійснено старт карткового рахунку, а 05 грудня 2019року на картку № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт 100 000,00грн, який в подальшому 15 червня 2020року зменшено до 0,00грн , що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки /т. 1 а.с.16/. 05 грудня 2019року ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені наступні умови кредитування: тип кредиту поновлювана кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; для карти «Універсальна» сума/ліміт кредиту до 50 000,00грн з процентною ставкою 43,2% річних, для карти «Універсальна Gold» сума/ліміт кредиту до 75 000,00грн з процентною ставкою 42,0% річних, для карти Platinum сума/ліміт кредиту до 100 000,00грн з процентною ставкою 37,2% річних, для карти MC World Black Edition сума/ліміт кредиту до 200 000,00грн з процентною ставкою 37,2% річних, для карти Visa Signature сума/ліміт кредиту до 300 000,00грн з процентною ставкою 37,2% річних, для карти MC World Elite сума/ліміт кредиту до 400 000,00грн з процентною ставкою 37,2% річних, для карти Visa Infinite сума/ліміт кредиту до 800 000,00грн з процентною ставкою 37,2% річних; процентна ставка у пільговий період 0,00001% річних; тип процентної ставки фіксована; строк договору 240 місяців; строк кредитування до 240 місяців; пільговий період до 55 днів; мета отримання кредиту споживчі потреби; спосіб надання кредиту безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка, що застосовується в разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту для карти «Універсальна» 86,40%, для карти «Універсальна Gold» 84,00%, для карт Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elite, Visa Infinite 74,40% /т. 1 а.с. 18-19/. Надана суду виписка за договором № б/н станом на 11 серпня 2020року свідчить про те, що відповідач активно користувався вищевказаною кредитною карткою Банку та кредитними коштами, здійснював перекази коштів через додаток «Приват24», зняття готівки, оплачував товари та послуги, здійснював покупки, поповнення картки готівкою в терміналі тощо, також наявні операції по списанню відсотків за використання кредитного ліміту, погашення обов`язкового платежу, що свідчить про існування договірних зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк» /т. 1 а.с.8-14/. Згідно з наданим Банком розрахунком, за вказаним кредитним договором заборгованість відповідача станом на 10 серпня 2020року становить 117 514,39грн, яка складається з: 101 433,66грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту у розмірі 65 690,35грн та заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 35 743,31грн; 4 263,41грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 11 817,32грн заборгованість за простроченими відсотками /т. 1 а.с.6-7/. Після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач частково сплатив заборгованість за кредитним договором, на суму 5 268,60грн.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вирішального значення надав тому, що є підтвердженими обставини щодо отримання позичальником кредитних коштів, які відповідачем в повному обсязі не повернуті. Суд виснував, що позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту та процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням здійсненого відповідачем під час розгляду справи часткового погашення заборгованості. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи та судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04 лютого 2019року та Паспорт споживчого кредиту від 05 грудня 2019року містять підпис відповідача ОСОБА_1 та дату їх підписання. У Паспорті споживчого кредиту зазначено суми кредитних лімітів, строк договору, спосіб надання кредиту, термін пільгового періоду користування кредитом, розмір процентної ставки у пільговий період, базові розміри процентів для різних видів карт, які видаються в АТ КБ «Приватбанк», та процентні ставки, що застосовується при невиконанні позичальником зобов`язань. Факт підписання анкети-заяви та паспорта споживчого кредиту відповідач не заперечував. Отже, умови кредитування, в тому числі щодо сплати відсотків, передбачені в Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписаний відповідачем. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04 лютого 2019року та Паспорту споживчого кредиту 05 грудня 2019року без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування. Зміст зобов`язання в наведених анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз анкети-заяви, паспорта споживчого кредиту, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо встановлення відповідачу кредитного ліміту та надання можливості розпоряджатись кредитними коштами Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано. Навпаки, відповідач не заперечував, що користувався наданими Банком кредитними коштами, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню на підставі частини першої статті 82 ЦПК України, згідно з якою обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитом, а отже визнавав отримання кредиту та підтверджував свою волю на укладення кредитного договору. Наведені в апеляційній скарзі доводи про неможливість виконання зобов`язань за кредитним договором через форс-мажорні обставини, а саме військову агресію проти України та введення на території України воєнного стану, колегією суддів до уваги не приймаються та відхиляються з огляду на наступне. Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Дійсно, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб, який в подальшому відповідними указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. У листі від 28 лютого 2022року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України, на який посилається апелянт, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання. Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997року № 671/97-ВР. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Водночас, сама по собі збройна агресія проти України та введення воєнного стану не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При їх виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Проте, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів було обумовлене саме обставинами непереборної сили, апелянтом надано не було. Більш того, наявність форс-мажорних обставин є підставою лише для незастосування до сторони договору заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання. Тобто, наслідки настання форс-мажорних обставин стосуються виключно настання відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань та не звільняють позичальника від обов`язку повернення отриманих в кредит коштів та сплати передбачених договором відсотків. Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з введенням на всій території України з 12 березня 2020року карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України). Введення на території України карантину не є підставою для звільнення позичальника від виконання зобов`язань за кредитним договором з повернення отриманих у кредит коштів та сплати передбачених договором відсотків за користування кредитом. У період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, позичальник звільняється лише від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України). Проте, у вказаній справі позивачем не було заявлено позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, штрафу чи пені за прострочення позичальником строку виконання зобов`язань за кредитним договором. З огляду на все вищенаведене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором з повернення тіла кредиту та сплати нарахованих відсотків матеріали справи не містять. Позичальник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов`язаний поновити їх. Матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 . З урахуванням погашення відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом заборгованості на суму 5 268,60грн, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 112 245,79грн (117 514,39 - 5 268,60 = 112 245,79). Відсутності заборгованості перед Банком відповідач не довів. Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку. Тож, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості позовних вимог АТ КБ «Приватбанк». Наведені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк», оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 березня 2026року. Судді: