Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4056/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4056/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 04 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 11.05.2023. Зобов`язано військову НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 11.05.2023 В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №167 від 23.10.2018 ОСОБА_1 прийнято на роботу та з 26.10.2018 призначено на посаду штурмана-інструктора відділу контролю з підготовки пошуково-рятувальних сил. У послідуючому, командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ від 06.07.2022 №117 про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 06.07.2022 відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №240/25002/22, залишеного без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023, визнано протиправним і скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 117 від 06.07.2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів військової частини НОМЕР_2 з 06.07.2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 06.07.2022 у по 30.11.2022 у включно в сумі 95076,70 гривень (дев`яносто п`ять тисяч сімдесят шість гривень 70 копійок, сума без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів військової частини НОМЕР_2 та стягнення користь ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_2 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 19732,90 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві гривні 90 копійок, сума без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику). Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неприйняття наказу про нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_1 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату заробітної плати, з урахуванням уже фактично виплачених сум, починаючи з 01.03.2022. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду, в/ч НОМЕР_1 (у якій перебувають на грошовому забезпеченні військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 ) 06.12.2022 виплатила позивачу заборгованість у розмірі 15884,99 грн. У послідуючому, в/ч НОМЕР_1 на виконання вказаного рішення суду 11.05.2023 виплатила позивачу заборгованість у розмірі 84167,51 грн. На звернення до відповідачів із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків її виплати, військові частини не здійснили таку виплату. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, тому звернувся до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159). Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені. Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.04.2024 у справі 560/13904/23. Суд зазначає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення, провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на виплату компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 11.05.2023. При цьому, суд вірно зазначив, що відповідно до п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту згідно наказу Міністра оборони України № 280 від 22.05.2017 (у редакції наказу від 14.02.2020) передбачено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Тобто, розпорядник коштів відпрацьовує та проводить фінансові розрахунки на підставі відповідних документів поданих військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника. При цьому, з аналізу приписів Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 вбачається, що обов`язок нарахування та виплати грошового забезпечення, зокрема визначення суми, покладено саме на військові частини в яких військовослужбовці проходять службу. В ході розгляду справи встановлено, що військова частина НОМЕР_2 перебуває на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Отже, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 11.05.2023 та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 11.05.2023 З огляду на вказане, вимоги до в/ч НОМЕР_2 задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до матеріалів справи позивачу в/ч НОМЕР_1 нарахований заробіток на виконання судового рішення у справі №120/6178/22. Тобто, і нарахування, і виплату заробітку здійснювала в/ч НОМЕР_1 . Докази порушення прав позивача в/ч НОМЕР_2 матеріали справи не містять. Щодо доводів в/ч НОМЕР_1 стосовно того, що відповідач не відмовляв позивачу про виплату компенсації втрати частини доходів, а тому вимога про здійснення нарахування та виплати такої компенсації є передчасною, суд першої інстанції вірно вказав, що статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 5 Порядку №159 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тобто, боржник, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено особі грошове забезпечення, повинен здійснити виплату такого грошового забезпечення з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості грошового забезпечення, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації, що фактично і свідчить про бездіяльність боржника. Водночас, згідно з ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідно до п. 8 Порядку №159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Суд зазначає, що вищезазначеними нормами Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 передбачено лише можливість для особи оскаржити відмову боржника. При цьому, ані Закон №2050-ІІІ, ані Порядок №159 не передбачають обов`язкового звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Подібного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.