Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 285/3648/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 285/3648/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Васильчук Л.Й. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 03 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Загоренко О.О., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Соломонюк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №905 від 20.06.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП України. Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13.01.2026 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повноважного представника не направив. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 16.06.2025 за №3963396 було видано направлення, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлено для визначення придатності до військової служби. Зазначено, що ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради. Дата початку медичного огляду 16.06.2025 (а.с.97). Згідно акту відмови від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби від 16.06.2025, ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення №3963396 від 16.06.2025. В акті також вказано, що було доведено (озвучено) вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 о 20:16 год 16.06.2025, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 34). 16.06.2025 ст. офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №1181 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, 16.05.2025 о 20:16 год, знаходячись у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовився від отримання роздрукованого направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на медичний огляд військово-лікарською комісією, з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації № НОМЕР_1 від 16.06.2025, зареєстровано у журнлі реєстрації направлень на ВЛК № 2404 від 16.06.2025, та відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК. ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 20.06.2025. Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 та надано письмові пояснення (а.с. 14-18). Постановою №905 по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2025, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 , визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необгунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводить загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та така триває по даний час). З 24.02.2022 в Україні діє особливий період. Відповідно до ч.2 ст.235 КУпАП, від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно п.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України. Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (далі -Положення). Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів. Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання. Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Тобто, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко регламентований прямий обов`язок громадянина проходити ВЛК з метою якісного проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. Згідно п.3.8. Положення постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Тобто військовозобов`язані повинні один раз на рік проходити медичне обстеження. Таким чином, проходження ВЛК є не правом, а встановлений законом обов`язок військовозобов`язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність. Відповідно до п. 3 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Матеріалами справи підтверджено, що 16.06.2025 апелянту було сформовано направлення на проходження військово-лікарської комісії, від отримання якого та проходження медичного огляду він відмовився, про що складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення. Протокол містить підпис апелянта, відмітку про роз`яснення прав, передбачених ст.63 Конституція України та ст.268 Кодекс України про адміністративні правопорушення. Посилання апелянта на відсутність відповідних належним чином оформлених документів про проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби не спростовує факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адже він в супереч приписам ст. 22 Закону № 3543-XII будучи військовозобов`язаним відмовився від проходження медичного огляду в особливий період. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт відмови апелянта від проходження військово-лікарської комісії, що в умовах особливого періоду створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Санкція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу в межах, визначених законом. Розмір стягнення призначено в межах санкції статті. Підстав для висновку про його явну неспівмірність або невідповідність характеру правопорушення колегія суддів не встановила. Доводи апелянта про відсутність мобілізації та особливого періоду є безпідставними. В Україні діє воєнний стан на підставі Указ Президента України №64/2022 та загальна мобілізація відповідно до Указ Президента України №69/2022, які неодноразово продовжувалися та є чинними. Отже, станом на момент вчинення правопорушення в Україні діяв особливий період. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_5 є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення відповідно до ст.235 КУпАП. Факт того, що районний ТЦК є відокремленим підрозділом обласного ТЦК, не впливає на його процесуальну правосуб`єктність у справах щодо оскарження постанов, прийнятих цим органом, а тому доводи апелянта в цій части є помилковими. Матеріали справи містять документи, що підтверджують повноваження посадової особи на підписання відзиву та участь у справі. Навіть за наявності формальних недоліків такі обставини не вплинули на правильність вирішення спору по суті. Обставини можливого незаконного доставлення апелянта до приміщення ТЦК не є предметом цього адміністративного спору та не спростовують встановленого факту відмови від проходження ВЛК. Наявність або відсутність кримінального провадження з цього приводу не впливає на кваліфікацію адміністративного правопорушення. Посилання апелянта на те, що КУпАП не є законом, суперечать правовій природі нормативних актів. Кодекс України про адміністративні правопорушення прийнятий Верховною Радою України та є законом України. Питання конституційності законів належить до компетенції Конституційного Суду України, а не судів загальної юрисдикції. На момент розгляду справи КУпАП є чинним і обов`язковим до застосування. Посилання апелянта на порушення судом строків, передбачених ст.286 КАС України, не є безумовною підставою для скасування рішення, оскільки таке порушення саме по собі не свідчить про неправильне вирішення спору та не призвело до обмеження процесуальних прав сторін. Інші аргументи апелянта носять декларативний характер, не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.