Постанова 4850 № 360/1845/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року справа №360/1845/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Князь Інни Іванівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 360/1845/25 (головуючий суддя І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати в періоди з 01.03.2018 по 05.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 , встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 , встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 , встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що з 27.07.2016 по 05.07.2022 проходив військову службу. Проте, за період з 01.03.2018 по 05.07.2022 позивачу нараховано грошове забезпечення без врахування вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а саме: розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2018, 01 січня 2019, 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та

14. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення та премій, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з 29.01.2020 по 05.07.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок складових грошового забезпечення та премій, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з 29.01.2020 по 05.07.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, в цій частині ухвалити постанову, якою стягнути витрати на професійну правничу допомогу в повному розмірі. Обґрунтування апеляційної скарги. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надані до суду першої інстанції: відповідна заява та договір про надання правничої допомоги № 16 від 14.08.2025. Відповідачем надана заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Проте, судом першої інстанції ці заяви не розглянуто. В іншій частині рішення суду першої інстанції представником позивача не оскаржується. Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги представника позивача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому також просив стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. До суду надано договір № 16 від 14.08.2025 про надання правничої допомоги, відповідно до якого Адвокатське бюро «Інни Князь» прийнято доручення Клієнта ОСОБА_1 на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного ТЦК про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до пункту 2.2 Договору безпосереднє представництво інтересів позивача від імені Бюро здійснює Князь І.І. Згідно з пунктом 3.1 Договору гонорар встановлюється у формі фіксованого розміру і не залежить від часу витраченого адвокатом для надання послуг клієнту. На підставі пункту 3.2 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу за представлення інтересів Клієнта у суді першої інстанції складає 10 000 грн, в апеляційній інстанції 8000 грн. Як визначено пунктом 3.3. Договору строк оплати гонорару впродовж 30 календарних днів з моменту ухвалення рішення. Відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 10 000 грн, посилаючись на відсутність значного обсягу робіт з підготовки документів для подання до суду, що свідчить про завищення розміру витрат. Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу, виходив з відсутності будь-яких доказів на підтвердження понесення позивачем наведених витрат на правову допомогу адвоката. Оцінка суду. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 24 березня 2020 року у справі № 1740/2428/18. Як свідчать матеріали справи, професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Князь Інною Іванівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 липня 2021 року № 000319) на підставі договору від 14 серпня 2025 року №

16. В договорі визначений розмір гонорару у суді першої інстанції (10 000 грн), який встановлюється у формі фіксованого розміру і не залежить від часу, витраченого адвокатом для надання послуг Клієнту. Оцінюючи співмірність заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору, а тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо збирання (витребування) певних документів від відповідача, великого обсягу часу і значних зусиль для підготовки документів до суду. Підготовка запиту до відповідача про здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , позовної заяви до суду не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки містить типовий перелік норм закону. Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач клопотав про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що гонорар адвоката підлягає зменшенню, тому необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на оплату правничої правової допомоги в розмірі 3000 грн. Посилання апелянта на практику Верховного Суду у справах № 340/2823/21, № 826/1216/16, № 810/3806/18, № 320/3271/19, № 1740/2428/18 є безпідставними з огляду на відмінність обставин, які впливають на вирішення питання про відшкодування судових витрат. Таким чином апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу, з ухваленням в цій частині постанови про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд не надає в цій частині оцінку законної і обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Разом з апеляційною скаргою представник позивача надала заяву про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн. В договорі визначений розмір гонорару у суді апеляційної інстанції (8000 грн), який встановлюється у формі фіксованого розміру і не залежить від часу, витраченого адвокатом для надання послуг Клієнту. З огляду на приписи статей 132,134,139 КАС України, враховуючи викладене щодо співмірності заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Князь Інни Іванівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 360/1845/25 - задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 360/1845/25 скасувати в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. В цій частині прийняти постанову, якою стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень. В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 360/1845/25 залишити без змін. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 04 березня 2026 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 04 березня 2026 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв