Постанова 4818 № 185/5121/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 03 березня 2026 року м. Харків справа № 185/5121/25 провадження № 22-ц/818/1475/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Шнайдер Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Конюшка Дениса Борисовича на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2025 року, постановленого під головуванням судді Борисенка О.О., - в с т а н о в и в: Заочним рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2025 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму завданої майнової шкоди у розмірі 163180 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. 10 листопада 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Конюшка Дениса Борисовича, який діє на підставі ордеру, в якій останній просив поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 18.09.2025; зупинити дію вказаного заочного рішення до закінчення провадження по цій заяві; переглянути та скасувати заочне рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 18.09.2025 у справі № 185/8494/24 та призначити цивільну справу № 185/8494/24 до розгляду Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2025 року відмовлено представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Конюшку Денису Борисовичу у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення від 18 вересня 2025 року у цивільній справі № 185/5121/25 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Конюшка Дениса Борисовича про перегляд заочного рішення від 18 вересня 2025 року у цивільній справі № 185/5121/25 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування залишено без розгляду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Конюшко Д.Б. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, відповідач не є практикуючим юристом чи адвокатом, не має спеціальних знань щодо порядку функціонування підсистеми «Електронний суд». Подані нею до суду клопотання про відкладення розгляду справи свідчать про її добросовісність. Відповідач обґрунтовано очікувала, що розгляд справи буде відкладено, а не проведено за її відсутності, тому не очікувала отримання рішення в цей період і не перевіряла електронний кабінет. Крім того, Позивач не була обізнана з тим, що судове рішення надходить саме до підсистеми «Електронний суд», а тому не відстежувала його отримання. В паперовому вигляді засобами поштового зв`язку повний текст рішення не отримувала. Про ухвалене рішення їй стало відомо лише зі звернення представника, після чого вона одразу звернулася до адвоката. Ознайомившись із матеріалами справи, адвокат невідкладно подав заяву про перегляд заочного рішення. Також звертає увагу суду на те, що у разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення поза межами встановлених нормами ЦПК строків, не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у ст.287 ЦПК України Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неотримання відповідачем копії заочного рішення у паперовій формі не є поважною причиною пропущення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Інших причин поважності пропущення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача не зазначив та суд таких причин не встановив. Тому заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без розгляду. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що заочним рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2025 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму завданої майнової шкоди у розмірі 163180 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. 10 листопада 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Конюшка Дениса Борисовича, який діє на підставі ордеру, в якій останній просив поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 18.09.2025; зупинити дію вказаного заочного рішення до закінчення провадження по цій заяві; переглянути та скасувати заочне рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 18.09.2025 у справі № 185/8494/24 та призначити цивільну справу № 185/8494/24 до розгляду. Як на підставу вимог про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення представник ОСОБА_1 адвокат Конюшко Денис Борисович посилався на те, що про наявність рішення відповідач дізналась 03.11.2025 з дзвінка представника позивача, паперовий примірник рішення поштою не отримувала, що є підставою для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Адвокат, ознайомившись з рішенням 03.11.2025 невідкладно подав заяву про його перегляд. Відповідно до ч.3.ст.272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 284 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. У відповідності до положень ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуального строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Разом з тим, як передбачено ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що заочне рішення від 18 вересня 2025 року було надіслано судом першої інстанції в день його ухвалення відповідачу ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету відповідача. Згідно з довідкою про доставку електронного документу, ОСОБА_1 отримала копію заочного рішення від 18.09.2025 у справі № 185/5121/25 (повний текст) 18.09.2025 о 23:30:17 (зв. а.с.119). Направлення копії рішення в електронній формі відповідає вимогам ч.3 ст.272 ЦПК України. Поважних причин пропуску визначеного законом строку на подання заяви про перегляд заочного рішення судом не встановлено. Доводи апелянта про необізнаність щодо наявності заочного рішення та неотримання даного рішення суперечать наявним у справі доказам. Таким чином будучи обізнаною про наявність даної справи та отримавши копію рішення через підсистему "Електронний Суд", відповідачка не мала перешкод у своєчасному зверненню із заявою про перегляд заочного рішення. Висновки суду про залишення заяви без розгляду у зв`язку із пропуском встановленого строку на її подання відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Щодо посилання апелянта на те, що у разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення поза межами встановлених нормами ЦПК строків, не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у ст.287 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення. Отже Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила. Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування. З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)). ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року). Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України"). Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки. Відмовляючи у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду та залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що копія заочного рішення суду від 18.09.2025 у справі № 185/5121/25 надіслана судом відповідачу ОСОБА_1 18.09.2025 у встановлений законом спосіб, в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету відповідача, поважних причин пропуску строку на подання заяви про скасування заочного рішення суду не надано та судом не установлено. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги виводи суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367 - 369,372,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Конюшка Дениса Борисовича - залишити без задоволення. Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований Н.П. Пилипчук