Постанова 4818 № 635/3390/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 635/3390/21 Номер провадження 22-ц/818/943/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2025 року в складі судді Лук`яненко С.А. по справі № 635/3390/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (А-Банк) з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, розміщеними на офіційному сайті Банку https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві. АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало Відповідачу кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту. Натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошових зобов`язань та утворення заборгованості. Станом на 13 березня 2021 року за Відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 серпня 2017 року у загальному розмірі 54 052,21 грн, з яких: 16 652,70 грн - заборгованість за кредитом, 37 399,51 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 серпня 2017 року у розмірі 54 052,21 грн станом на 13 березня 2021 року, а також судовий збір у сумі 2270,00 грн. В липні 2021 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк». У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідач зазначає, що між нею та позивачем не було укладено кредитного договору у письмовій формі з погодженням усіх істотних умов, а подана позивачем анкета-заява не може підтверджувати виникнення зобов`язань у заявленому позивачем обсязі. Крім того, надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів користування кредитною карткою не містять підпису відповідача, не мають дати та не ідентифікують конкретний кредитний договір, у зв`язку з чим не можуть вважатися складовою частиною договору. Відповідач також звертає увагу суду на те, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є неповним та незрозумілим, не дає можливості встановити порядок формування заявлених до стягнення сум, зокрема заборгованості за кредитом та відсотками. Додатково зазначено про сплив строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, а також про відсутність правових підстав для нарахування відсотків, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, які не передбачені безпосередньо підписаним сторонами договором. Посилаючись на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» у повному обсязі. В серпні 2021 року до суду надійшли заперечення Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на відзив відповідача ОСОБА_3 . У поданих запереченнях позивач зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не спростовують заявлені позовні вимоги. Позивач вказує, що відповідач підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», яка разом з Умовами, Правилами та Тарифами утворює кредитний договір, укладений у формі договору приєднання. Зазначає, що підписання відповідачем Анкети-Заяви підтверджує її ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, розміщеними на офіційному вебсайті банку, а також згоду з ними, у тому числі щодо порядку нарахування процентів та інших платежів. Також у запереченнях вказано, що фактичне користування відповідачем кредитними коштами та здійснення операцій за платіжною карткою свідчить про прийняття умов кредитування. Крім того, позивач посилається на те, що надані до матеріалів справи банківські виписки підтверджують як факт отримання відповідачем кредитної картки, так і використання нею кредитного ліміту, а розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства. Твердження відповідача про відсутність згоди з умовами кредитування та неналежність наданих доказів є необґрунтованими, а доводи щодо неприйнятності Умов, Правил та Тарифів не відповідають правовій позиції Верховного Суду щодо договорів приєднання та фактичного прийняття оферти шляхом користування кредитними коштами. З огляду на викладене, позивач просить суд не враховувати доводи відзиву відповідача, визнати їх такими, що не спростовують позовні вимоги, та задовольнити позов у повному обсязі. В вересні 2021 року до Харківського районного суду Харківської області надійшли заперечення відповідача ОСОБА_3 . Подані заперечення мотивовані тим, що, на думку відповідача, позивач не спростував доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, та не надав належних і допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору у письмовій формі, а також доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами. В запереченнях відповідач зазначає, що роздруківки з офіційного сайту банку не можуть вважатися належними доказами умов кредитування, оскільки вони не містять підпису відповідача та формуються позивачем в односторонньому порядку. Відповідач посилається на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості, вказуючи, що до складу заявленої заборгованості включені платежі, які не є процентами за користування кредитом, зокрема комісії, страхові платежі, пеня та інші платежі, які не погоджені сторонами. Також у запереченнях заявлено про сплив загального та спеціального строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів погодження сторонами у письмовій формі умов щодо розміру та порядку сплати процентів, щомісячної комісії та страхових платежів, оскільки надана банком анкета-заява за договором б/н від 28 серпня 2017 року не містить умов про погоджену процентну ставку, комісії та страхові платежі, а витяг з Умов та правил, розміщений на сайті банку, не містить підпису відповідача та не підтверджує, що саме з цією редакцією умов відповідач була ознайомлена й погодилась при укладенні договору. Суд також зазначив, що роздруківка з сайту банку не є належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення банку, який може змінювати Умови та Правила, та послався на відповідні правові висновки Верховного Суду. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 37 399,51 грн та інших платежів, нарахованих відповідно до не погоджених сторонами Умов. Разом з тим, суд визнав доведеним факт користування відповідачем кредитними коштами у сумі 13 366,00 грн та нарахування комісії за зняття готівкових коштів у сумі 532,00 грн, тому стягнув на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 13 898,00 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову суд стягнув з відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 583,62 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив. На вказане рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2025 року 28 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно ознайомлюватися зі змінами до них, розміщеними на офіційному сайті Банку. Як зазначає скаржник, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, що свідчить про його обізнаність із Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку та згоду з ними, оскільки кредитний договір є договором оферти. Скаржник також зазначає, що відповідач отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, а отже погодився з умовами кредитування, які діяли на момент зняття коштів, та зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом. На думку апелянта, до спірних правовідносин безпідставно застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Банк вважає, що суд першої інстанції мав стягнути з відповідача не лише заборгованість за тілом кредиту, а й проценти, принаймні у розмірі облікової ставки Національного банку України. На підтвердження розміру заборгованості апелянтом надано банківську виписку. ОСОБА_3 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що з анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 28 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 , ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами АТ «Акцент-Банк» виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку (а.с. 7). Зі змісту вказаної заяви слідує, що відповідач погодилась, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. У подальшому на підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно з довідкою за картами, доданою до заперечень, ОСОБА_3 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_1 строком дії до березня 2021 року, № НОМЕР_2 строком дії до лютого 2021 року (а.с. 73). З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк», вбачається, що ОСОБА_3 28 серпня 2017 року встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 500,00 грн, який в подальшому змінився та станом на 21 вересня 2017 року складав 14 000,00 грн (а.с. 74). Випискою по картці відповідача у взаємозв`язку з іншими відомостями, наданими позивачем, підтверджується, що ОСОБА_3 , починаючи з 02 жовтня 2017 року активно користувалась банківською карткою, що видавалась їй, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу в споживчих цілях шляхом здійснення розрахунків, погашення заборгованості тощо. Згідно виписки за період з 28 серпня 2017 року по 09 серпня 2021 року загальна сума витрат склала 13 366, 00 грн, зарахувань 0,00 грн, комісій 532,00 грн (а.с. 75-76). З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 13 березня 2021 року ОСОБА_3 має заборгованість по кредиту в загальному розмірі 54 052, 21 грн, з яких: 16 652, 7 грн - заборгованість за кредитом, 37 399,51 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 6). До позовної заяви банк також додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с. 7-12), Тарифи по картці «Універсальна», (а.с. 25), які підпису відповідача не містять. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено правомірність нарахування процентів, комісій та страхових платежів за користування кредитними коштами, оскільки умови щодо їх сплати не були погоджені сторонами. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами та іншими додатковими платежами, визнавши обґрунтованими лише вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за змістом статті 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ «Акцент-Банк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви б/н від 28 серпня 2017 року, відповідачу була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку. У самій заяві відсутня інформація про вид банківської послуги, яку відповідач мав намір отримати, тип кредитної картки, кредитний ліміт, строк кредитування та відсоткову ставку (а.с. 7). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками в розмірі 37 399,51 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» як невід`ємну частину договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк», в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», за відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 серпня 2017 року, шляхом підписання Анкети-Заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами. До того ж, у даному випадку необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, в зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача в кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», оскільки Умови та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ «Акцент-Банк» не було дотримано вимоги, передбачені чинним законодавством України, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які вважав узгодженими Банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вказана правова позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб, тоді як при розгляді даної цивільної справи відповідачем не заперечувався факт укладення договору, не спростовано факт наявності заборгованості та її розмір, адже надані позивачем Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на офіційному банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-Заяви позичальника. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, тому саме вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом з підстав недотримання позивачем вимог, передбачених чинним законодавством України, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк, є обґрунтованим. Так, до складу тіла кредиту можуть бути віднесені тільки кошти, які фактично отримані та використані позичальником, позаяк проценти за користування кредитом є окремою складовою кредитних зобов`язань, які у межах існуючих між сторонами правовідносин не узгоджені. Згідно виписки за період з 28 серпня 2017 року по 09 серпня 2021 року ОСОБА_3 було витрачено: 02 жовтня 2017 року: 4000,00 грн, 02 жовтня 2017 року: 66,00 грн, 03 жовтня 2017 року: 4000,00 грн, 03 жовтня 2017 року: 4000,00 грн, 03 жовтня 2017 року: 1300,00 грн. Загалом: 13 366,00 грн. А сума комісій за проведені операції складає: 532, 00 грн. Виходячи з вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повна сума заборгованості складає: 13 898, 00 грн (13 366, 00 грн + 532,00 грн). Доводи апеляційної скарги позивача щодо необхідності стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки Національного банку України є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції Акціонерне товариство «Акцент-Банк» заявляло вимоги про стягнення процентів виключно як договірних, нарахованих відповідно до Умов та Тарифів банку, та не посилалося на положення статті 1048 ЦК України як на підставу для стягнення процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України, а також не надавало відповідного розрахунку таких процентів. Заявлення відповідних вимог лише на стадії апеляційного перегляду фактично змінює правову підставу позову та спосіб захисту, що суперечить засадам диспозитивності цивільного судочинства та вимогам статей 13, 81 ЦПК України. За таких обставин суд апеляційної інстанції не має правових підстав для самостійного визначення та стягнення процентів на іншій правовій підставі, ніж та, яка була заявлена позивачем при поданні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук