Постанова Хмельницький апеляційний суд № 675/1584/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Хмельницький Справа № 675/1584/25 Провадження № 22-ц/820/174/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 675/1584/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Пашкевичем Р. В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У вересні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.03.2014 року, яка утворилась станом на 18.09.2025 року в сумі 33478,7 грн. з яких: 25983,86 грн. - заборгованість за кредитом, 7494,84 грн. - заборгованість по відсоткам. Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 21.03.2014 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. В цей же день відповідачкою підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, на підставі якої їй відкрито поточних рахунок, встановлено на нього кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п.п.2.1.2.3 та 2.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Окрім того, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у АТ «Акцент Банк» разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «Акцент -Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі, відповідно до умов договору. Однак, відповідачка належним чином умови договору не виконувала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, банку не повертала, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за договором, на підставі чого банк просив задовольнити позовні вимоги. Заочним рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.03.2014 року у розмірі 531 грн. 29 коп., а також судовий збір у розмірі 38 грн. 52 коп, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та вирішити питання щодо сплати судового збору. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Посилається, що суд першої інстанції в рішенні вказав на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Однак, відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, відтак ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилася з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Таким чином, відповідачка своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором підтвердила факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Крім того, навіть якщо суд першої інстанції не погоджується з наданим банком розрахунком щодо розміру процентів, то повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України. Рішення суду в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в розмірі 531 грн. 29 коп в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 21.03.2014 року ОСОБА_1 підписалаи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до довідки за картами АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до серпня місяця 2021 року; № НОМЕР_3 строком дії до червня місяця 2028 року; № НОМЕР_4 ,строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 строком дії до грудня місяця 2031 року. Згідно з довідкою за лімітами АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору б/н від 21.03.2014 року за період з 21.03.2014 року по 18.09.2025 року неодноразово змінювали кредитний ліміт. 13.05.2014 року встановлено кредитний ліміт 2400 грн., а 15.07.2023 року максимально збільшено до 30000 грн, в подальшому, з 14.09.2023 року зменшено до 26950 грн., а 23.10.2024 року зменшився до 26220 грн. Із виписки по картці ОСОБА_1 за період з 21.03.2014 року по 18.09.2025 року вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, періодично погашаючи заборгованість. За розрахунком банку, станом на 18.09.2025 року у відповідачки виникла заборгованість за договором у розмірі 33478,7 грн, з яких 25983,86 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7494,84 грн - заборгованість за відсотками. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність правових підстав щодо стягнення заборгованості за кредитом в повному обсязі, оскільки банк не довів, що надані ним Умови є складовою частиною кредитного договору і що саме ці Умови відповідачка мала на увазі, підписуючи анкету - заяву та відповідно взявши на себе зобов`язання зі сплати прострочених зобов`язань по тілу кредиту та відсотків в обумовленому позивачем розмірі. Проте, враховуючи що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку повернуті не були, стягнув з відповідача на користь банку кошти в розмірі 531 грн 29 коп. З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції. Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-Банк» посилався на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак належним чином взятті на себе зобов`язання за цим договором не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надав суду: Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 21.03.2014 року станом на 18.09.2025 року, виписку по картці ОСОБА_1 , довідку про картки клієнта, довідку за карткою та лімітами, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD». Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 21.03.2014 року станом на 18.09.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі у розмірі 33478,7 грн. Однак, підписана відповідачкою Анкета-заява не містить істотних умов щодо користування кредитними коштами в тому числі даних щодо процентної ставки. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови. Проте, вказані документи не підписані ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 21.03.2014 року. Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Крім того, суд не бере до уваги твердження апелянта про можливість судом самостійно стягнути відсотки за користування кредитом на підставі норм ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України. Адже, АТ «Акцент-Банк», не заявляв вимоги про стягнення з відповідачки процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин з врахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу у суду були відсутні підстави для стягнення процентів у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Роздруківка з тарифами за користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» не містить підпису позичальника щодо ознайомлення з ними, в той же час довідка за картою та довідка за лімітами також не містить об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору. Посилання банку, що відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку, слід відхилити, оскільки в підписаній Анкеті-заяві вказаний факт мав би підтверджуватися відповідною відміткою у відповідній графі, однак така відмітка в даній графі відсутня. Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені в позові. При цьому розрахунок заборгованості, сам по собі, достатньо та достовірно не свідчить про факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договором і розмір невиконання відповідачем цього зобов`язання. Вказаний розрахунок не відповідає обставинам справи, не є вмотивованим і не відображає дійсного стану карткового рахунку відповідача за договором. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню лише сума фактично отриманих та неповернутих коштів. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк», не були повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав в повному обсязі. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачки на користь банку суми фактично отриманих та не повернутих нею коштів в розмірі 531,28 грн, а підстав для стягнення заборгованості в розмірі визначеному банком, апеляційний суд не вбачає з огляду на встановлені обставини. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують. Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, оскільки в справах, у яких судом касаційної інстанції викладені правові висновки, та у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова