Постанова Миколаївський апеляційний суд № 477/1452/25

04.03.26 33/812/93/26 Справа № 477/1452/25 Провадження № 33/812/93/26 ПОСТАНОВА Іменем України 03 березня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тищук Н.О., із секретарем Чистою В.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на постанову судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді 40 800 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, У С Т А Н О В И В: 13 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 390351, згідно якого він цього дня о 14 год 40 хв керував транспортним засобом марки «LAND ROVER DISCOVERY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі М-14, 155 км, у Миколаївському районі Миколаївської області, не маючи при цьому права керування транспортними засобами, чим порушив підпункт а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, вчинивши це повторно протягом року, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП. Постановою судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано штрафу у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого захисника адвоката Сампару Н.М., подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі адвокат посилалася на: безпідставність зупинки транспортного засобу; відсутність у працівників поліції повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 як військовослужбовця; відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого висновку. Відповідно статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно частин 9, 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Частина 5 статті 126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390351 вбачається, що він складений відносно ОСОБА_1 , який о 14 год 40 хв 13 липня 2025 року, рухаючись в районі 155 км автошляху М-14 у Миколаївському районі Миколаївської області, керував транспортним засобом марки «LAND ROVER DISCOVERY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи при цьому права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено ОСОБА_1 протягом року повторно, 27 травня 2025 року він уже був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП. Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Згідно частини 9 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Частиною 1 статті 15 Закону №3353-XII передбачено, що кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух"). Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 126 КУпАП. Так, відповідно до частини 4 цієї статті КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а частиною 5 передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно всебічно та об`єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності, у відповідності до вимог статей 252, 280 КпАП України. Фактичні обставини вчинення правопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом за відсутності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, повторно протягом року, жодними належними та допустимими доказами ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не спростовуються. Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Будь-якого альтернативного покарання санкцією цієї статті не передбачено. Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про відсутність у працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення, повноважень на його складання відносно ОСОБА_1 з тих підстав, що він є військовослужбовцем та у цей день здійснював службову поїздку, пов`язану з організацією та проведенням навчальних заходів. На підтвердження цієї обставини захисником не надано жодного відповідного доказу. Додані до апеляційної скарги лист-запит від 09.07.2025 року про необхідність направлення особового складу на навчання до м. Києва на період з 14.07.2025 року по 18.07.2025 року, та рапорт командира НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2025 року про успішне проходження ОСОБА_1 програми навчання у ТОВ «Стрим Техно», жодним чином не підтверджують того, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення о 15 год 02 хв 13 липня 2025 року ОСОБА_1 здійснював саме службову поїздку та рухався до м. Києва, саме для проходження навчання. Більше того, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не повідомив працівників поліції про місце своєї роботи (служби). У наданих працівникам поліції поясненнях ОСОБА_1 визнав, що керував транспортним засобом без посвідчення водія, пояснив це тим, що його не отримував. У графі «місце роботи» ОСОБА_1 зазначив «не працюю». Жодних доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції про те, що є військовослужбовцем матеріали справи не містять. Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про безпідставну зупинку працівниками поліції транспортного засобу, оскільки у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він був зупинений на блокпосту через те, що він рухався «без паску пасивної безпеки». Факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується і протоколом про адміністративне правопорушення і особистими поясненнями ОСОБА_1 , які були підписані ним без зауважень та заперечень. Тому довід апеляційної скарги про те, що транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а інша особа, є неспроможним. Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. З огляду на викладене вище апеляційний суд вважає, що обставини справи, встановлені на підставі наявних доказів, забезпечують такий рівень доказування, який не залишає розумних сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто - порушення вимог пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху повторно протягом року, та як наслідок - наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП. За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.О.Тищук