Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/5798/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Іванчулинець Д.В. 03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5798/25 пров. № А/857/51353/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державного Бюро розслідувань у м.Львові на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 260/5798/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Львові про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : 17.07.2025р ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Львові, у якому просив суд: -визнати протиправними дії щодо відмови в зарахуванні до стажу служби (роботи) в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 26 серпня 2016 року - 17 березня 2021 року; - зобов`язати зарахувати до стажу служби (роботи) в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 26 серпня 2016 року - 17 березня 2021року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Територіальне управління Державного Бюро розслідувань у м.Львові подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 26.08.2016р - 17.03.2021р. працював в органах податкової міліції Державної фіскальної служби на посадах начальницького складу старшим оперуповноваженим в особливо важливих стравах, присвоєно звання підполковник в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС. Наказом ДФС України від 16.03.2021р. № 354-О ОСОБА_1 звільнений з посади та податкової міліції ДФС України за п.п.«г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСР від 29.07.1991р. №114, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.02.2007р. Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.02.2007р. та довідки № 12-06-16/71-25 від 28.05.2025р., позивач з 19.03.2021р. та по теперішній час проходить службу (роботу) в Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу. 22.05.2025р. ОСОБА_1 , звернувся з рапортом до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м.Львові щодо зарахування стажу служби в податковій міліції з 26 серпня 2016 року - 17 березня 2021 року до стажу служби (роботи) в Територіальному управління Державному бюро розслідувань розташованого у м. Львові, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань. 03.06.2025р. вищевказаний рапорт розглянутий комісією та ОСОБА_1 , отримав рішення комісії №12-06-16/75-25 від 28.05.2025р. за результатом розгляду вищевказаного рапорту. Зі змісту цього рішення видно, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові відмовив позивачу у задоволенні вимог, покликаючись на те, що нормами п.п.2.2.2. п. 2.2. Розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021р. № 524 (зі змінами) передбачено, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань зараховуються періоди роботи, визначені ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», до яких служба в податковій міліції не входить. В абз.5 рішення від 03.06.2025р. № 12-06-16/75-25 вказав, що в ході розгляду рапорта Комісія встановила, що в матеріалах особової справи ОСОБА_1 , дійсно є документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції, а саме в період з 26 серпня 2016 року - 17 березня 2021 року. Разом з тим, Комісія встановила, що нормами п.п.2.2.2. п.2.2 розділу 2 Інструкції передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового та начальницького складу. А приписами ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, до яких служба в податковій міліції не входить. Як наслідок Комісія ухвалила рішення № 12-06-16/75-25 від 03.06.2025р. про відсутність правових підстав зарахувати ОСОБА_1 , до стажу служби зазначений період проходження служби в органах податкової міліції. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Спірні правовідносини між сторонами виникли через незарахування суб`єктом владних повноважень стажу служби позивача у період з 26 серпня 2016 року по 17 березня 2021 року в органах податкової міліції до стажу служби в поліції та, відповідно до стажу служби в ДБР. Такий стаж впливає на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Із змісту записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.02.2007р. підтверджується, що у період з серпня 2016 року - 17 березня 2021 року ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції та звільнений з органів податкової міліції за п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням). Такі ж відомості відображено у послужному списку ОСОБА_1 .. Згідно ч.2, ч.3 ст.19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі по тексту - Закону №580-VIII), визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Відповідно ч.1 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (частина 2 статті 78 Закону №580-VIII). За приписами п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 12.08.2012; далі ПК України) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст.20-ст.23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». При цьому, за п.353.1 ст.353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. ч.4 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. В п.п.3-6 п.7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015р. №900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015р., п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено абз.2, 3 такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». В ст.19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII (далі Закон №509-XII чинний до 20.11.2012р.) видно, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. ст.21 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено повноваження податкової міліції відповідно до покладених на неї завдань. Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. ст.26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст.20-ст.23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Відповідно до ч.2, ч.3 ст.19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Згідно п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Водночас, приписами ст.ст. 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Те, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, також передбачалось приписами ч.1 ст.24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII. Колегія суддів наголошує, що завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020р. у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби. Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і у постанові Верховного Суду від 13.08.2021р. у справі №440/1564/20. У контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13.08.2021р. у справі №440/1564/20, від 11.11.2021р. у справі №280/1546/21, від 02.06.2022р. у справі №280/8419/20; від 22.12.2022. у справі №380/8659/20, від 02.06.2022р. у справі № 280/8419/20. Отже, в даному випадку вірним є висновок суду першої інстанції, що стаж служби позивача у податковій міліції з 26 серпня 2016 року - 17 березня 2021 року підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції, відповідно, як наслідок, і до стажу служби в ДБР. Водночас, як свідчать зібрані у справі документи, за результатом розгляду рапорту позивача щодо зарахування до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, періоди проходження служби (вислуги років) в органах Державної податкової адміністрації, Державної податкової служби, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби, тобто в органах податкової міліції, наявну на момент призначення на службу в Державному бюро розслідувань, Головою Комісії з обчислення стажу роботи (стажу), який дає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки директором, позивачу було повідомлено листом №12-06-16/75-25 від 28.05.2025р. про те, що Комісією прийнято рішення про відсутність на даний час правових підстав для зарахування позивачу до стажу періодів проходження ним служби (вислугу років) в органах податкової міліції з 26 серпня 2016 року - 17 березня 2021 року. Суд апеляційної інстанції наголошує, що питання обчислення стажу особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, який дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки регламентується Інструкцію про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР, затвердженою Наказом ДБР від 08.10.2021р. №524. Нормами вказаної Інструкції передбачено, що обчислений кадровим підрозділом стаж служби виноситься на розгляд Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового та начальницького складу ДБР на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки для прийняття рішення, яка у свою чергу, утворюється в центральному апараті Державного бюро розслідувань та територіальних управліннях (пп. 2.2.1 п. 2.2 Розділу 2 Інструкції №524). Разом з цим, п.п.2.2.1 п.2.2 Розділу 2 Інструкції №524 передбачено, що результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який реєструється в журналі та передається для зберігання до кадрового підрозділу. Рішення Комісії оформлюється висновком, який складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи рядового чи начальницького складу. Крім того, доказів прийняття Комісією висновку у спірному випадку щодо позивача відповідачем суду не надано. Лист №12-06-16/75-25 від 28.05.2025р., яким повідомлено позивача про відсутність підстав для зарахування стажу, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Територіального управління Державного Бюро розслідувань у м.Львові діяв не в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Державного Бюро розслідувань у м.Львові залишити без задоволення, а Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 260/5798/25- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель