Постанова 4857 № 460/10706/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/10706/25 пров. № А/857/45473/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м.Рівне) у справі №460/10706/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В: 23.06.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні позивачу до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020, оформлену листом відповідача від 03.06.2025 №12-06-16/74-25; зобов`язати відповідача зарахувати до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020. Позов обґрунтовує тим, що позивач з 02.02.2022 по теперішній час проходить службу на посадах осіб начальницького складу в ТУ ДБР у м. Львові. При призначенні на посаду (03.09.2021) йому встановлено стаж служби для виплати доплати за вислугу років - 15 років 04 місяці 06 днів. Разом з тим, станом на 03.09.2021 до стажу його служби (роботи) в ТУ ДБР у м. Львові не враховано період проходження позивачем служби (роботи) в органах податкової міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020 - 06 років 05 місяців 26 днів. У зв`язку з чим, позивач 26.05.2025 звернувся до Голови комісії з обчислення стажу служби (роботи), який надає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, з рапортом про зарахування до стажу служби в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, вислугу років у податковій міліції, наявну на момент призначення на службу в ДБР. Вказує, що 29.05.2025 рапорт було розглянуто Комісією та установлено, що в матеріалах особової справи позивача дійсно є документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції в період з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020. Проте, листом від 03.06.2025 №12-06-16/74-25 відповідач покликаючись до положень п.2.2 розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби, який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР, затвердженої наказом ДБР від 08.10.2021 №524, ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», зазначив, що Комісія ухвалила рішення про відсутність правових підстав зарахувати до стажу служби позивача зазначений період проходження служби в органах податкової міліції. Позивач, покликаючись до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18, зазначив про протиправність відмови відповідача в зарахуванні йому до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020 з огляду на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, оформлену листом від 03.06.2025 №12-06-16/74-25, у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020. Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки податкової міліції у зазначеному переліку немає, тому періоди служби позивача у податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020 не підлягають зарахуванню до стажу служби в органах ДБР, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. Крім того, органи Державної податкової служби України ніколи не були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а працівники цих органів ніколи не перебували в кадрах цього міністерства, служба в органах Державної податкової служби України не є службою в органах внутрішніх справ. Апелянт вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 19.12.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту3 частини другої статті 78 Закону №580-VII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 в періоди з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020 (06 років 05 місяців 26 днів) проходив службу на посадах в органах податкової міліції, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 15.10.1998), витягом з послужного списку від 13.02.2023. Під час проходження служби у податковій міліції позивачу було присвоєно спеціальне звання начальницького складу податкової міліції: «підполковник податкової міліції». Наказом Державної фіскальної служби України від 08.07.2020 №963-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в податковій міліції відповідно до підпункту «ж» (за власним бажанням) п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 15.07.2020. Вислуга років станом на 15.07.2020 в календарному обчисленні становить 20 років 8 місяців 24 дні, у пільговому 25 років 8 місяців 24 дні. Згідно з наказом Державного бюро розслідувань від 01.09.2021 №425-ос/дск ОСОБА_1 прийнято на службу на посаду начальницького складу до Державного бюро розслідувань з 03.09.2021, де проходить службу (роботу) в ТУ ДБР у м. Львові по теперішній час із присвоєнням спеціального звання: «підполковник Державного бюро розслідувань», що підтверджується довідкою від 04.06.2025 №12-06-16/76-25, виданою ТУ ДБР у м. Львові. 26.05.2025 позивач звернувся до Голови Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який надає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, з рапортом, в якому просив зарахувати його стаж служби в податковій міліції 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020 до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років. Відповідач листом від 03.06.2025 №12-06-16/74-25 повідомив позивача, що 29.05.2025 його рапорт було розглянуто Комісією (протокол Комісії від 29.05.2025 № 2дск). В ході розгляду даного питання Комісією установлено, що в матеріалах особової справи позивача дійсно є документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції, а саме: в період з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020. Разом з цим, Комісія констатувала, що нормами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби, який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР, затвердженої наказом ДБР від 08.10.2021 №524, передбачено, що до Стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» (Закон), та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового та начальницького складу. Приписами частини другої статті 78 Закону закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до Стажу служби, і служба в підрозділах податкової міліції в цьому переліку відсутня. Як наслідок, Комісія ухвалила рішення про відсутність правових підстав зарахувати позивачу до стажу служби зазначений період проходження служби в органах податкової міліції. Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (Закон № 794-VIII). Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 794-VIII визначено, що систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Відповідно до положень ст. 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. Відповідно до положень ст. 19 Закону № 794-VIII держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (Закону №580-VIII) Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. За приписами ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. За приписами ст. 348 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) Податкового кодексу України (ПК України) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (п. 348.1). Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (п. 348.2). Відповідно до п. 353.1 ст. 353 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до п. 356.1 ст. 356 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". У ч. 4 ст. 78 Закону №580-VIII зазначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію»». Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (який був чинним до 20.11.2012; Закон №509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. У ст. 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби; складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням (ч. 1). Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Згідно зі ст. 26 Закону №509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». В даному ж випадку, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу незарахування відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в поліції та, відповідно, до стажу служби в ДБР. Такий стаж впливає на встановлення позивачу надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Колегія суддів вказує, що в період з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020 позивач проходив службу на посадах в органах податкової міліції, де йому було присвоєно спеціальне звання начальницького складу податкової міліції «підполковник податкової міліції». Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. У свою чергу, згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Водночас, приписами статей 353, 356 розділу XVIII-2 «Податкова міліція» (чинного до 25.09.2021) ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII. Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом. Так, 07.10.2020 Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин. У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися. У контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 (постанова від 31.03.2021) Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Відтак, чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 у справі №280/1546/21, від 02.06.2022 у справі № 280/8419/20, При цьому, покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №520/2067/19 є необґрунтованим, оскільки предметом спору у цій справі є неврахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі. Тому правовідносини у справі, яка розглядається, та у справі №520/2067/19, не є подібними. З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що стаж служби позивача в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020 має бути зарахований до стажу його служби в Державному бюро розслідувань, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Відтак, відповідач протиправно відмовив в зарахуванні позивачу до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій міліції з 16.01.2001 по 16.11.2004 та з 21.11.2017 по 15.07.2020. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 460/10706/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар