Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/11508/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2025 р. Справа № 440/11508/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.12.24 по справі № 440/11508/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 27 вересня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (надалі - відповідач, ТУ ДБР у м. Полтаві), у якій позивач просив: - визнати незаконним та скасувати рішення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 12.09.2024 № 189вн/15-06 про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 15.09.2008 по 23.03.2021; - зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій міліції з 15.09.2008 по 23.03.2021. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що у період з 15.09.2008 по 23.03.2021 він проходив службу на посадах рядового та начальницького складу в органах податкової міліції Державної податкової служби, Міністерства доходів та зборів, Державної фіскальної служби, а з 15.09.2022 проходить службу на посаді начальницького складу в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві. Позивач вважає, що період його служби в органах податкової міліції підлягає зарахуванню до стажу служби в ДБР, оскільки правовий статус служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції є тотожним, служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу, а тому має зараховуватись до стажу служби (роботи) в ДБР на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України №580-VІІІ, який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР, затвердженої наказом ДБР від 08.10.2021 №524 (зі змінами) та ст.19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань". Відповідач не зарахував службу в органах податкової міліції до стажу служби позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 15 вересня 2008 року по 23 березня 2021 року. Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 15 вересня 2008 року по 23 березня 2021 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки податкової міліції у зазначеному переліку немає, тому період служби позивача у податковій міліції не зараховується до стажу служби в органах ДБР, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. Крім того, органи Державної податкової служби України ніколи не були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а працівники цих органів ніколи не перебували в кадрах цього міністерства, служба в органах Державної податкової служби України не є службою в органах внутрішніх справ. Посидається на висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19. Отже, на думку віповідача, під час вирішення цього спору суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону, вказавши про поширення на спірні правовідносини приписів частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» та помилково застосував вказані норми, а правові підстави для зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в ДБР, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 15.09.2008 по 23.03.2021, правові підстави були відсутні. Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що усі доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, яким, на думку позивача, судом першої інстанції надана вичерпна, однозначна та обґрунтована оцінка. Так, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції У вказаній справі Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів дероюавної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби. Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-УІІІ, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20. Щодо посилань відповідача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, в якій начебто викладені аналогічні з позицією відповідача висновки, позивач зазначає, що вони є безпідставними, оскільки предметом судового спору у вказаній справі було зарахування до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі, тобто зовсім інший предмет спору. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 15.09.2008 по 23.03.2021 проходив службу на посадах в органах податкової міліції, з 24.03.2021 позивач проходить службу в Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу, що підтверджено записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 /а.с. 31-38/, послужним списком ОСОБА_1 та довідкою ТУ ДБР у м. Полтаві від 12.09.2024 №172вн/15-06 /а.с. 28-30/. Під час проходження служби у податковій міліції ОСОБА_1 були присвоєні спеціальні звання податкової міліції: лейтенант податкової міліції, старший лейтенант податкової міліції, капітан податкової міліції, майор податкової міліції, що підтверджено послужним списком ОСОБА_1 . 29.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР у м. Полтаві з рапортом, у якому просив зарахувати до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, вислугу років у податковій міліції, наявну на момент призначення на службу в ДБР, з 15.09.2008 по 23.03.2021, посилаючись на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, про те, що статус осіб, які проходили службу в органах Податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ /а.с. 20-21/. За результатом розгляду рапорту позивача, ТУ ДБР у м. Полтаві листом від 12.09.2024 №189вн/15-06 /а.с. 22-23/ повідомило позивача про те, що статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються періоди служби в податковій міліції. Таким чином, у Комісії ТУ ДБР у м. Полтаві з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового і начальницького складу ДБР на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, відсутні правові підстави та обов`язок щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, наявного стажу служби в податковій міліції, зокрема, періоду з 15.09.2008 по 23.03.2021. Зазначаючи про протиправність рішення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 12.09.2024 № 189вн/15-06 про відмову в зарахуванні до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 15.09.2008 по 23.03.2021, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до його стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на встановлення доплати за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходженням ним служби в податковій міліції з 15.09.2008 по 23.03.2021. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначено, що систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. Згідно з частинами 3, 4 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частин 2, 3 статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закону №580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону №580-VIII). За приписами частин 1 та 2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до частини 1 статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (частина 2 статті 78 Закону №580-VIII). За приписами пункту 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 12 серпня 2012 року; далі ПК України) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України). Згідно із пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". У частині 4 статті 78 Закону №580-VIII зазначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року №900-VIII, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі Закон №509-XII чинний до 20 листопада 2012 року) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби; складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням (частина перша). За приписами частини 1 статті 24 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Згідно зі статтею 26 Закону №509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". В даному ж випадку, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу не зарахування відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в поліції та, відповідно до стажу служби в ДБР. Такий стаж впливає на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Як уже було встановлено судом вище, в період з 15.09.2008 по 23.03.2021 позивач проходив службу на посадах в органах податкової міліції, де йому було присвоєно спеціальне звання старшого начальницького складу: майор податкової міліції. Відповідно до частин 2, 3 статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. У свою чергу, згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Водночас, приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Те, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, також передбачалось приписами частини першої статті 24 Закону №509-XII. Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби. Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20. У контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20. Вказані висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №380/8659/20, від 02.06.2022 у справі № 280/8419/20. Таким чином, суд першої інситанції вірно вказав, що стаж служби позивача у податковій міліції з15.09.2008 по 23.03.2021 підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції, відповідно, як наслідок, і до стажу служби в ДБР. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 15 вересня 2008 року по 23 березня 2021 року та зобов`язання Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 15 вересня 2008 року по 23 березня 2021 року. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 31 березня 2020 року в справі №520/2067/19 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є неврахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі, тому правовідносини у справі, яка розглядається, та у справі №520/2067/19, не є подібними. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії підлягають задоволенню. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року по справі № 440/11508/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі № 440/11508/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський