Постанова 4856 № 560/20337/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/20337/23 Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 03 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні й виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ; - рішення № 221250003827 від 20.10.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні, здійсненні нарахування та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального та спеціального стажу періоди роботи з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року на посаді бітумника Полонської філії ВАТ "Південьзахідшляхбуд" та призначити, здійснити нарахування й виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 16.10.2023 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 15.01.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з досягненням пенсійного віку. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач зазначає, що прийняте рішення суперечить чинному законодавству, оскільки він має достатньо загального і пільгового стажу роботи для того щоб йому була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, тому просить позов задовольнити. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позов задоволено частково, а саме: - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи за професією бітумника, яка передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в якій дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме: з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року в Полонському філіалі ВАТ "Південьзахідшляхбуд"; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827 в частині, якою ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 за професією бітумника, яка передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в якій дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме: з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року в Полонському філіалі ВАТ "Південьзахідшляхбуд"; - в решті рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827 яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, залишити без змін. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1073 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову. Позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив визнати протиправним та скасувати Рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області про відмову позивачу в призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 починаючи з 16.10.2023 року. Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач та відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційні скарги не скористалися, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 04.04.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, зареєстрованою у пенсійному органі 04.04.2023 року за № 774, про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11 квітня 2023 року № 221250003827, ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв`язку із недостатністю наявного страхового стажу. Згідно із розрахунком страхового стажу для прийняття рішення за заявою позивача проведеного пенсійним органом, розмір страхового стажу заявника становить 24 роки 10 місяців 6 днів. До страхового стажу не врахований період роботи з 24.03.1997 року по 01.10.1997 року, оскільки запис на звільнення не засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства. 16.10.2023 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Заява та документи прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 16.10.2023 року і зареєстровані за № 2259, що підтверджується копією розписки-повідомлення. До заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач в числі інших копій документів додав: -копію трудової книжки НОМЕР_1 від 18 серпня 1982 року; -копію наказу Полонського філіалу акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" від 2.11.1995 року № 53/1, яким за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно списку № 2, працівників слідуючих професій та посад (за переліком), в тому числі і за професією бітумника; -копію доповнення до наказу Полонського філіалу акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" від 02.08.2000 року № 33-А "Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2", яким за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно списку № 2, працівникам слідуючих професій (за переліком), в тому числі і за професією бітумника; -копію наказу відкритого акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" Полонський філіал від 22.09.2005 року № 45 "А", "Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2 працівників Полонського філіалу ВАТ "Південьзахідшляхбуд", яким за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно списку № 2, працівників слідуючих професій та посад (за переліком), в тому числі і за професією варника бітуму. Із змісту записів у трудовій книжці трудової книжки НОМЕР_1 від 18 серпня 1982 року встановлено: -запис № 19 від 21.06.2002 року-на підставі наказу № 16 від 20.06.2002 року ОСОБА_1 , прийнятий на роботу бітумником IV розряду до Полонського філіалу ВАТ "Південьзахідшляхбуд"; -запис № 22 від 16.04.2016 року-на підставі наказу 266 від 16.04.2013 року, ОСОБА_1 , переведений в службу механізації будівництва варником бітуму. Таким чином позивач в період часу з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року працював за професією бітумника в Полонському філіалі відкритого акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд". Відповідно до принципу екстериторіальності, пенсійним органом який приймає рішення щодо призначення пенсії позивачу, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , від 16.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення від 20.10.2023 року № 221250003827 яким відмовило заявнику у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного страхового та пільгового стажу. Про прийняте рішення позивач повідомлений листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.11.2023 року № 2200-0304-8/101347. Рішення прийняте за таких обставин: -дата народження ОСОБА_1 ,-15.01.1963; -дата звернення ОСОБА_1 , до територіальних органів Пенсійного фонду України-16.10.2023; -пенсійний вік визначений статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року № 1058-IV становить 55 років; -вік заявника 60 років; -необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить з 01.01.2023 року по 31.03.2023 року-29 років; -необхідний пільговий стаж роботи з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" після досягнення 58 років становить 6 років 3 місяці; -страховий стаж ОСОБА_1 , становить 25 років 2 місяці 11 днів; -пільговий стаж у ОСОБА_1 , відсутній; -результати розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 ,: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи; -для зарахування до пільгового стажу періоду роботи за Списком № 2 на ВАТ "Південьзахідшляхбуд" документи необхідно направити на комісію; -на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач в період з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року працював за професією бітумника Полонського філіалу ВАТ "Південьзахідшляхбуд", яка у вказаний період часу була передбачена списком № 2 та атестована як така, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи за професією бітумника, а саме: з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року в Полонському філіалі відкритого акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд". Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827 визнав протиправним та скасував в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи позивача з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року за професією бітумника Полонського філіалу ВАТ "Південьзахідшляхбуд". Поряд з цим судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу призначити на виплачувати позивачу пенсію, оскільки страховий стаж позивача менший розміру страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому, на думку суду, відсутні правові підстави для того щоб визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, за відсутності необхідного розміру страхового стажу, та відповідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV з 16.10.2023 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Стосовно позовної вимоги про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року в Полонському філіалі ВАТ "Південьзахідшляхбуд" за професією бітумника, яка передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в якій дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, колегія суддів зазначає таке. Згідно з статтею 46 Конституцій України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно з статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Крім того, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також суспільні відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Так, згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Частинами 1 -2 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.1-3 Порядку). Відповідно до п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. Оскільки виключно законами визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, з огляду пріоритетності законів над підзаконним актами, нормативно-правовий акт, яким є Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не може перешкоджати або встановлювати додаткові умови для визначення права на пенсію. Вказаним Порядком передбачено право осіб надавати відповідні уточнюючі довідки, а не обов`язок, невиконання якого могло б потягнути відмову у призначенні чи перерахунку пенсії. В контексті викладеного, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, який вказав, що наявність у позивача стажу роботи за Списком № 2 може підтверджуватись записами в трудовій книжці, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Судом встановлено, що в період трудової діяльності з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року позивач працював за професією бітумника в Полонському філіалі відкритого акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", записи №19-22 в трудовій книжці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 . Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно із Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року. Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Вказані списки складені по виробничому принципу, кожному розділу і підрозділу відповідає відповідне виробництво або конкретний вид робіт. Тому, право на пільгову пенсію визначається в залежності від того, в якому виробництві або на яких роботах був зайнятий той чи інший працівник. При цьому, немає значення, в штаті якої організації або якого підрозділу організації перебуває робітник. Визначальним фактором при встановлені права на дострокове призначення пенсії за віком є факт зайнятості робітника на виробництві або на виконанні окремих робіт, передбачених Списками. Відповідні професії, зайняті позивачем, внесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, розділ XVII. Виробництво будівельних матеріалів. 2180500а-11200. Бітумники. 2180500а- 15632 - Оператори конвеєрних ліній, устаткування, оператори автоматизованих пресових ліній, оператори конвеєрних установок, оператори формувально-сушильних конвеєрів. За Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36, Розділ XXVII. Будівництво. 27а бітумними, ізолювальники на гідроізоляції, у тому числі зайняті ремонтом та виготовленням устаткування. Таким чином, за період роботи позивача з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року за професією бітумника в Полонському філіалі відкритого акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Варто зазначити, що позивачем до матеріалів справи долучено докази про проведення атестації у Полонському філіалі ВАТ «Південьзахідшляхбуд» Накази №53/І від 02.11.1995, №33-А від 02.08.2000 та №45 «А» від 22.09.2005 (а.с.19-24), згідно з якими підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з Списком №2 працівникам професій, зокрема бітумник (варник бітуму), що спростовує висновки відповідача про відсутність пільгового стажу за Списком №

2. Щодо атестації робочих місць також слід зазначити, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а, відповідно до якої особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694- XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Тож, Верховний Суд зробив висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Таким чином, якщо атестація робочого місця не проведена, то ця обставина не впливає на право особи на пенсію на пільгових умовах. Відтак, судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що наявність у трудовій книжці, як в основному документі, що підтверджує трудовий стаж, запису про відповідну роботу, яка міститься у Списку №2, чинному на період такої роботи, є належним підтвердженням пільгового стажу та не потребує додаткових документів для його підтвердження. Не визнаючи наявний пільговий стаж позивача, відповідач, не зважаючи на відповідні записи у трудовій книжці, додатково вимагає надання пільгової довідки щодо умов праці позивача , що не відповідає нормам діючого законодавства. Тобто, у даному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача, але не вижив жодних дій щодо перевірки записів про трудову діяльність ОСОБА_1 за Списком №

2. В будь якому випадку, формальна невідповідність уточнюючої довідки не може позбавляти позивача права на отримання пенсії на пільгових умовах, яке передбачено статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ставити його в нерівне становище з іншими пенсіонерами. Однією з підстав для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тож, право на пенсійне забезпечення особи не повинно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і, відповідно, забезпечувати зберігання цих даних. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи за професією бітумника, а саме: з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року в Полонському філіалі відкритого акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", оскільки позивач в період з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року працював за професією бітумника Полонського філіалу ВАТ "Південьзахідшляхбуд", яка у вказаний період часу була передбачена списком № 2 та атестована як така, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У зв`язку з цим судом першої інстанції обгрунтовано визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827 в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи позивача з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року за професією бітумника Полонського філіалу ВАТ "Південьзахідшляхбуд". Поряд з цим суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, за відсутності необхідного розміру страхового стажу, оскільки на думку суду страховий стаж необхідний для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах становить не менше 26 років 6 місяців, з огляду на таке. Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років. Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років. Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, у Законі України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік). Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015. З 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (до 11.10.2017), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції також викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. У силу положень Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам». Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б» -«г» статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність (пункт 4.4 рішення). З 23.01.2020 чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Положення зазначених нормативно-правових актів суперечать один одному. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20, на яку покликається скаржниця у доводах касаційної скарги, Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). Велика палата Верховного суду в межах цієї зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV. Відносно обставин справи, що розглядаються у цій справі, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше. Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII), саме до 01.04.2015 і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII). Таким чином, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом №

213. Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058 в редакції Закону №2148. Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 16.06.2025 року у справі № 200/4104/24. В зв`язку з тим, що вік позивача на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах становить 60 років, загальний страховий стаж позивача становить 25 років 2 місяці 11 днів, пільговий стаж за період з 21.06.2002 року по 16.04.2013 року становить 10 років 9 місяців 27 днів, що є однією із підстав, яка відповідає вимогам пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV при прийнятті рішення про призначення такої пенсії. Щодо підстав для зобов`язання відповідача призначити пенсію, то колегія суддів зазначає, що індивідуальне обчислення розміру пенсії та остаточне рішення щодо її нарахування потребує здійснення уповноваженим органом розрахункових дій, передбачених законодавством у сфері пенсійного забезпечення, що входить до компетенції органів Пенсійного фонду. Тому, у цьому випадку належним способом поновлення порушеного права є зобов`язання Пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків судів. З огляду на наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини у справі та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині та ухвалити в цій частині нове рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року скасувати в частині: «В решті рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827 яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, залишити без змін.» Ухвалити в цій частині нову постанову. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.10.2023 року № 221250003827, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16 жовтня 2023 року з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.