Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/18359/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18359/20 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М. М. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 11 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась в Житомирський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до пункту б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.06.2020 року. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25.11.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують право позивача на зарахування періоду роботи з 04.10.2002 по 07.05.2018 до пільгового стажу роботи за Списком №2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII. Відповідач наданим йому законом правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 22.06.2020 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з завою про призначення пільгової (список № 2) пенсії за віком, до якої додала: РНОПП, паспорт, трудову книжку, диплом про навчання, довідку про заробітну плату, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, заяву про спосіб виплати пенсії. За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 30.06.2020 прийняло рішення "Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах - 10 років. Листом від 24.07.2020 № 0600-0329-8/35842 відповідач повідомив позивача, що: - до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ст.114 Закону не надано довідку уточнюючу особливий характер роботи із зазначенням періоду роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видається зазначена довідка.; - загальний страховий стаж становить 33 роки 3 місяці 13 днів, а стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 відсутній, оскільки не підтверджений вимогами законодавства, тому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30 червня 2020 року Вам відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах - 10 років." Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З 01.01.2004 законами, які впорядковують основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). При цьому, оскільки Закон № 1058-IV і Закон № 1788-XII, регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV. Пункт «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (набув чинності з 01.04.2015, далі - Закон № 213-VIII) передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції до 11.10.2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV, правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Наведений стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11.10.2017) (далі - Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Разом з цим, Законом № 2148-VIII у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відповідно до норм пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції Закону № 2148-VIII, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року. У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017, з огляду на що, слідує, - з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими. Однак, у подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII. Так, Конституційним Судом України згідно пункту 3 вищевказаного рішення було вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону № 213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Отже, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону № 213-VIII та 54 роки за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII. Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років. Колегія суддів вважає доречним застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність. Відтак, зважаючи на наведене, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно з матеріалами справи на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, 22.06.2020, позивачу виповнилось 51 рік ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а тому, позивач досягла віку, необхідного для призначення такої пенсії. При цьому, вирішуючи справу, колегія суддів враховує зміст Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020, та розглядає позовні вимоги відповідно до законодавства, яке діє на час розгляду цієї адміністративної справи, згідно з яким позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Крім того, щодо аргументів відповідача, що позивачем до заяви про призначення пенсії та до позовної заяви не надано, передбачених п. 20 Порядку уточнюючої довідки, колегія суддів зазначає таке. В пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до записів у трудовій книжці, НОМЕР_1 від 12.07.1968 ОСОБА_1 з 04.10.2002 зарахована на посаду старшого лаборанта лабораторії вірусології Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України; з 01.04.2009 переведена на посаду лаборанта до лабораторії загальної вірусології; з 04.01.2011 переведена на посаду лаборанта до лабораторії противірусних препаратів; з 01.08.2014 переміщена на посаду лаборанта лабораторії хвороб коней; з 01.09.2014 переміщена на посаду лаборанта лабораторії вірусних хвороб свиней; з 02.03.2015 переміщена на посаду лаборанта лабораторії вірусних хвороб тварин; з 01.12.2015 переведена на посаду лаборанта центру з патології тварин; з 01.02.2016 переведена на посаду лаборанта лабораторії інфекцій; з 07.05.2018 звільнена з посади за власним бажанням. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач, перебуваючи на посаді лаборанта виконувала роботу, яка передбачена Списком №2, у шкідливих умовах праці, а тому відсутні підстави для неврахування періодів її роботи з 04.10.2002 по 07.05.2018 на вказаній посаді при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 336/6010/16-а. Крім того, наслідки відсутності атестації робочих місць в контексті пенсійних прав громадян були проаналізовані Великою Палатою Верховного Суду у справі №520/15025/16, за висновками якої, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Таким чином, враховуючи правові висновки Верховного Суду з подібних правовідносин та змісту застосування вказаних норм права, колегія суддів зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії позивача на пільгових умовах з підстав відсутності атестації робочих місць. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що не надання позивачем доказів проведення атестації займаної нею у спірний період робочого місця не є підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до пільгового стажу роботи за наявності документів, які підтверджують цей стаж. Про те, що позивач працювала у період, щодо якого виник спір, на роботах, передбачених Списком №2 вказують записи в її трудовій книжці. Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі встановленого факту роботи в шкідливих умовах праці є обґрунтованими та належать задоволенню. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 2102 грн судових витрат понесених позивачем на сплату судового збору відповідно до квитанції № 4813 від 13.10.2020 на суму 840, 80 грн та №1464 від 05.01.2021 на суму 1261,20 грн. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до пункту б) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22 червня 2020 року. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.