Постанова 4855 № 320/10526/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10526/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Епель О. В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Тетяна Михайлівна, Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, у якому просив суд : - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04.03.2025 № 616/5 «Про задоволення скарги». Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору: на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; на стороні позивача - державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Тетяну Михайлівну; Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Крім того, не погодившись із рішенням суду першої інстанції апеляційну скаргу подано третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якій апелянт, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 320/1916/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2332-20-VIII про дострокове припинення повноважень Бородянського селищного голови ОСОБА_2 (далі по тексту - Рішення про припинення повноважень); визнано протиправним та скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2334-20-VIII про покладення виконання обов`язків Бородянського селищного голови на секретаря Бородянської селищної ради Георгія Єрка; зобов`язано приватного нотаріуса Вишгородського районного територіального округу (державного реєстратора) Теплюк Галину Михайлівну (далі по тексту - приватний нотаріус Теплюк Г.М.) скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (Бородянську селищну раду, ідентифікаційний код юридичної особи 04363662) від 28.01.2022 № 1003311070015000590 щодо зміни керівника юридичної особи, внесений до ЄДР приватним нотаріусом Теплюк Г.М. На виконання вказаного рішення, а також звернення ОСОБА_2 державним реєстратором Бучанської міської ради Лозінським А.Ю. внесено до ЄДР реєстаційну дію 01.11.2024 № 1003311070019000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої було зареєстровано зміну керівника Бородянської селищної ради. За результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 21.11.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.11.2024 за № СК-5674-24, Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 17.01.2025 № 135/5 «Про задоволення скарги», яким визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасовано реєстраційну дію від 01.11.2024 № 1003311070019000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої було зареєстровано зміну керівника Бородянської селищної ради. У подальшому, на виконання вказаного рішення, а також звернення ОСОБА_2 державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Т. М. внесено до ЄДР реєстраційну дію від 21.01.2025 № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04363662). До Міністерства юстиції України надійшли скарги ОСОБА_1 від 21.01.2025, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.01.2025 за № СК-68-25 та 24.01.2025 за № СК-95-25, у яких скаржниця просила скасувати в ЄДР реєстраційну дію від 21.01.2025 № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Бондарчук Т.М. щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04363662), з вимогою анулювати державному реєстратору Бондарчук Т.М. доступ до ЄДР. За результатами розгляду скарг Міністерством юстиції України встановлено, що відомості ЄДР містять інформацію про проведення 21.01.2025 державним реєстратором Бондарчук Т.М. реєстраційної дії № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої було зареєстровано зміну керівника Бородянської селищної ради. Оскаржувана реєстраційна дія проведена на підставі, зокрема: постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22. Крім того, встановлено, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору Бондарчук Т.М. подано копію розпорядження Бородянського селищного голови Сахарука О.В. від 01.11.2024 № 307/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_3 » (далі по тексту - Розпорядження), відповідно до якого Бородянським селищним головою ОСОБА_2 , крім іншого, поновлено себе на посаді Бородянського селищного голови з 27.01.2022 на підставі, зокрема, Постанови, вірність копії з оригіналу документа засвідчено 17.01.2025 ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним, 04.03.2025 Міністерством юстиції України прийнято наказ «Про задоволення скарги» № 616/5, відповідно до якого вирішено скаргу ОСОБА_1 від 21.01.2025 задовольнити. Визнати вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасувати реєстраційну дію в ЄДР від 01.11.2024 № 1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Бондарчук Т.М. щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 004363662). Тимчасово блокувати державному реєстратору Бондарчук Т.М. доступ до ЄДР на 1 (один) місяць. Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем наказу позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Міністерство юстиції України здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до вимог Закону та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 зі змінами (далі по тексту - Порядок № 1128). Відповідно до статті 7 Закону Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 37 Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду. Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі безпосередньо до суб`єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень. До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження. Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання у встановленому порядку. Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику. Подання скарги не зупиняє дію реєстраційної дії, що оскаржується. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, розгляд якої не належить до компетенції Міністерства юстиції України, його територіального органу, не пізніше п`яти днів з дня її надходження направляється за належністю, про що повідомляється скаржник. За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті. Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та скасовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року. У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про: 1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України. Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є: а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав; б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав; в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини; 2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку; 3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання; 4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п`яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб`єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб`єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону; 5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; 6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення про визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії, про анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України. У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів. У разі визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до проведення такої реєстраційної дії, шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. Згідно пункту 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Пунктом 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: 1) оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; 2) наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; 3) наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; 4) наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; 5) здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; 6) подання скарги особою, яка не має на це повноважень; 7) закінчення встановленого законом строку подачі скарги; 8) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу. Частиною другою пункту 8 Порядку № 1128 передбачено, якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально. Пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. Відповідно до пункту 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі, колегіально, Мінюст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволення з підстав, передбачених законом. Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику. Відповідно до частини другої статті 17 Закону для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.03.2025 відповідач прийняв рішення про те, що оскаржувана реєстраційна дія проведена на підстав неповного комплекту документів та відомостей, встановлених частиною другою статті 17 Закону, у зв`язку з чим державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації на підставі пункту 4 частини першої статті 28 Закону. Проаналізувавши у сукупності подані сторонами заперечення, доводи та міркування, суд дійшов висновку, що наведені твердження не відповідають вимогам чинного законодавства. У зв`язку з цим положення статті 17 Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Так, Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина 3 статті 140, частина 1 статті 144 Конституції України). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема приписами ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Керуючись ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, суд зазначає, що положення статті 17 Закону регулюють відносини у сфері державної реєстрації виключно щодо виконавчих органів, а не щодо селищної ради як юридичної особи в цілому, яка є органом місцевого самоврядування. Відповідно до вимог Закону, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті

25. Згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії здійснюються на підставі судових рішень, які набрали законної сили, тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі та надійшли в електронній формі від суду або органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зазначені положення поширюються, зокрема, на судові рішення щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони чи скасування заборони вчинення реєстраційних дій; накладення або зняття арешту з корпоративних прав; зобов`язання вчинити реєстраційні дії; скасування реєстраційної дії або запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; ухвалення рішень у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, не пов`язаного з банкрутством; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, не пов`язаного з банкрутством; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; а також рішень про відміну в апеляційному або касаційному порядку судових актів, на підставі яких було вчинено відповідні реєстраційні дії. Отже, відповідачем зроблено помилкові висновки щодо правової природи спірних правовідносин, що, у свою чергу, зумовило ухвалення оскаржуваного наказу. Як вірно встановлено судом першої інстанції, для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору подано копію розпорядження Бородянського селищного голови Сахарука О.В. від 01.11.2024 № 307/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_3 », при цьому в оскаржуваному наказі зазначено, що Законом України «Про місцеве самоврядування» визначено, що обрання на посаду селищного голови здійснюється на місцевих виборах, тоді як прийняття сільським, селищним або міським головою розпорядження про обрання/поновлення самого себе на посаді чинним законодавством не передбачено. Відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу зазначив, що Рішення про припинення повноважень (яке скасовано у судовому порядку) прийнято Бородянською селищною радою, а отже й поновлення на посаді належить до компетенції зазначеної ради. При цьому, відповідне рішення ради про поновлення на посаді голови ОСОБА_2 для проведення реєстраційної дії державному реєстратору не подавалося. Разом із тим, оскаржувана реєстраційна дія проведена на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22, що на думку відповідача, не є підставою для проведення державним реєстратором реєстраційних дій в ЄДР, пов`язаною зі зміною керівника селищної ради. З огляду на викладене, колегія суддів суд критично оцінює доводи апелянтів щодо віднесення, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до компетенції відповідної ради повноважень із вирішення питання про відновлення (визнання) прав, порушених рішенням про припинення повноважень, ухваленим Бородянською селищною радою та скасованим у судовому порядку. У силу того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22, яка набрала законної сили (залишена в силі постановою Верховного Суду від 12.08.2025), скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2332-20-VIII про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Бородянського селищного голови ОСОБА_2 , а самого ОСОБА_2 поновлено на посаді, положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема статті 79, зумовлюють автоматичне відновлення в повному обсязі повноважень законно обраного посадовця без необхідності ухвалення будь-яких додаткових рішень з боку органу місцевого самоврядування. Тобто, починаючи з 25.10.2024 ОСОБА_5 є чинним Бородянським селищним головою. Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу апелянтів, що рішення суду про поновлення на роботі є самодостатньою та обов`язковою до виконання юридичною підставою для фактичного відновлення працівника на відповідній посаді. Відповідно до вимог Конституції України та процесуального законодавства судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та іншими суб`єктами. У зв`язку з цим жодні додаткові рішення, голосування, розпорядження чи підтвердження з боку органу публічної влади щодо поновлення працівника на роботі не вимагаються, якщо інше прямо не встановлено законом. Орган публічної влади може, з метою організаційного забезпечення виконання судового рішення, видати відповідний внутрішній акт, проте такий документ має виключно технічний характер, не створює нових правових наслідків і не є обов`язковою умовою для фактичного поновлення працівника, оскільки обов`язок полягає не у прийнятті нового рішення щодо поновлення, а у безумовному та повному виконанні судового рішення, яким поновлення вже було здійснене. Таким чином, оцінюючи правові наслідки скасування рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови, суд зазначає, що ухвалене судове рішення є достатньою та самостійною підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру. Реєстраційні дії у такому випадку здійснюються виключно на підставі рішення суду, яке є обов`язковим до виконання незалежно від позиції відповідної ради чи інших заінтересованих осіб. При цьому державний реєстратор не наділений повноваженнями вимагати будь-яких додаткових рішень або документів органів місцевого самоврядування, оскільки судове рішення повністю визначає обсяг та характер необхідних реєстраційних дій. Таким чином, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, яка стала підставою для проведення оскаржуваної ОСОБА_1 реєстраційної дії від 13.03.2025 № 1003311070023000590, проведеної Державним реєстратором Кищенко В.В. є законною та достатньою підставою для вчинення реєстраційних дій відповідно до діючого законодавства. Окремої уваги заслуговує та обставина, що скарги ОСОБА_1 з вимогою анулювання державному реєстратору доступу до ЄДР, відповідно до частини 2 пункту 8 Порядку № 1128 розглядалися невідкладно, без розгляду їх колегіально. Із цього слідує, що під час розгляду відповідачем поданих скарг у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні відповідно до пункту 5 Порядку № 1128 чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту. Слід зазначити, що очевидність порушень закону - це такі дії чи бездіяльність, які явно суперечать нормам законодавства і не потребують глибокого аналізу або додаткових доказів для їхнього встановлення. Тобто їх можна виявити відразу, просто порівнявши дії особи з відповідними нормами права. Однак, виходячи зі змісту оспорюваного наказу, останній не містить очевидних порушень закону, які були виявлені в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора під час здійснення реєстраційної дії в ЄДР від 21.01.2025 №1003311070021000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу». Посилання відповідача на наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2025 №153/5 «Про задоволення скарги» (далі по тексту Наказ від 17.01.2025 №153/5), прийнятий за результатами розгляду аналогічної скарги ОСОБА_1 від 21.11.2024, судом не береться до уваги, так як останній наразі оскаржується в судовому порядку (справа № 320/3837/25) та не може мати преюдиційне значення при прийнятті рішення в даній справі. Поряд із цим, слід відзначити наявність процедурних порушень, визначених Порядком № 1128, з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного наказу, внаслідок чого позивач як заінтересована особа, не був належним чином повідомлений про надходження та розгляд скарг стосовно нього, тим самим був позбавлений можливості реалізувати своє право на подання письмових пояснень по суті скарг у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються до розгляду. Відповідно до правової доктрини та усталеної судової практики, дискреційні повноваження становлять надану законом можливість суб`єкту владних повноважень здійснювати вибір між кількома допустимими рішеннями або визначати зміст та обсяг управлінського рішення на власний розсуд у межах, визначених законом. Сутність дискреції полягає у свободі прийняття рішення за наявності кількох правомірних варіантів поведінки, однак така свобода не є абсолютною й має здійснюватися в межах закону, з урахуванням принципів належного врядування та верховенства права. Суд встановив, що відповідач, здійснюючи розгляд скарги, мав можливість самостійно визначити форму її розгляду - одноособово або колегіально, що відповідає природі дискреційних повноважень. Водночас, посилаючись на попередній розгляд аналогічних скарг ОСОБА_1 від 21.11.2024, результатом яких стало прийняття наказу від 17.01.2025 № 153/5 «Про задоволення скарги», відповідач не врахував юридично значущу обставину. Зокрема, зазначені накази є предметом судового оскарження у справі № 320/3837/25, про що відповідачу достеменно відомо. У зв`язку з цим на момент розгляду спірної скарги згаданий акт не набули статусу такого, що має преюдиційне значення, та не може слугувати достовірною й остаточною підставою для встановлення аналогічних фактичних обставин. До ухвалення рішення у зазначеній судовій справі правові висновки, сформульовані у наказі № 153/5 від 17.01.2025 не можуть застосовуватися як обставини, що не потребують доказування. Їх використання як орієнтира для вирішення іншої аналогічної скарги свідчить про те, що відповідач вийшов за межі власної дискреції та керувався актами, правова чинність яких підлягає судовій перевірці. Аналогічна правова позиція послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 826/9791/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 826/14385/16, де зазначено, що акти, які оскаржуються у судовому порядку, не можуть вважатися такими, що мають преюдиційний характер до моменту набрання законної сили судовими рішеннями щодо їх правомірності. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача щодо визначення порядку розгляду скарги та обґрунтування прийнятого рішення на підставі акта, правомірність якого оспорюється у судовому порядку, є передчасними та такими, що не відповідають вимогам законодавства щодо здійснення дискреційних повноважень у межах і спосіб, встановлені законом. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бондарчук Тетяна Михайлівна, Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович СуддяО. В. Епель (Повний текст постанови складено 03.03.2026)